Ексклюзивне інтерв’ю з учасницею «Х-фактору» Любов’ю Буличовою

За першим і другом сезоном вокального мега-шоу «Х-фактор» спостерігали мільйони глядачів, а імена талановитих конкурсантів, як кажуть, не сходили з вуст. До п’ятдесяти кращих співаків проекту потрапила і 28-річна ніжинська вокалістка Любов Буличова. Та конкурсні перипетії швидко минули. Нині «Х-фактор» готується до нових звершень, а більшість конкурсантів, на жаль, уже вчорашніх улюбленців публіки, зникла з телеекранів після завершення зйомок. Які враження від шоу залишилися в душі нашої землячки та чи працює вона нині над сольною кар’єрою, дізнавалися у Любові Буличової.

– Любо, розкажіть, будь ласка, трішки про себе.
– Я народилася і живу в Ніжині. Нині у декретній відпустці, виховую синочка, якому два з половиною роки. Закінчила Ніжинський державний університет, згодом здобула журналістську освіту. Але все життя мене супроводжує музика. З п’ятирічного віку я брала участь у різних вокальних конкурсах, зокрема міжнародних, часто перемагала, тож у мене багато дипломів і нагород. У студентські роки була в КВК, грала за команду «СВ girls». Наші виступи у вищій лізі, ведучим якої був Олександр Масляков, транслювали на Новому каналі та 1+1. Звісно, моя фішка – співочі номери.

– Чому не склалося з музичною освітою?
– Музичну школу я закінчила. І хоча сім’я завжди підтримувала та підбадьорювала мене на різних конкурсах, мої батьки вважали, що потрібно здобути серйознішу освіту, тому я вступила до Ніжинського державного університету на спеціальність «Історія і право». Але я не можу сказати, що зробила це, щоб догодити батькам, бо, наприклад, у дитинстві мріяла стати прокурором. Та й займатися музикою я не припиняла, а ходила до студії естрадного вокалу. І знову ж таки, моя участь у КВК була пов’язана з творчістю.

– Чи працювали ви за фахом?
– Ні. Обставини склалися так, що на роботу до школи не пішла, а працювала у сфері реклами і маркетингу спочатку в Москві, а згодом у Києві, щоб заробити гроші на студійний запис пісні. І заради втілення в життя своєї мрії я дуже економила. Наприклад, не знімала квартиру в Києві, а півроку їздила на роботу електричкою з Ніжина. І вже у 2008 році моя пісня посіла четверте місце у топ 100 кращих пісень року Єнісейського радіо Республіки Хакасія Російської Федерації.

– Це ваша авторська пісня?
– Так, я сама пишу пісні. Вона має назву «4.20». І мені було дуже приємно, коли телефонували друзі з Москви та Латвії й розповідали, що з усіх динаміків лунала моя композиція. Я вірю в те, що думки матеріалізуються і успіху можна досягти навіть без великих грошей, як це, наприклад, було у моєму випадку. До речі, до відпустки по догляду за дитиною, я була солісткою гурту «Проект любов». Нині учасники колективу розпочали сольну кар’єру.

– Як ви потрапили на «Х-фактор»?
– Хотіла стати учасником ще першого сезону цього шоу, пройшла чимало відбірних етапів, що було дуже непросто, навіть потрапила на прослуховування до Ігоря Кондратюка. Оскільки цьому поважному члену журі сподобався мій спів, він запевнив, що зі мною обов’язково зв’яжуться організатори проекту, але ніхто так і не зателефонував. До речі, я товаришую з переможцем другого сезону «Х-фактора» Віктором Романченком. Він розповідав мені, що також опинився у аналогічній ситуації під час першого сезону.
Наступного року я вирішила взяти участь вже онлайн. Щоб отримати запрошення, потрібно було за рішенням глядачів стати переможцем тижня. І я вдячна долі, що і ця моя мрія здійснилася, бо тоді «Х-фактором» жила не тільки я, але й усі мої рідні та друзі. Та все відбулося настільки швидко, що я до кінця й не усвідомила, що заспівала на одній із головних сцен країни.

– Проект справив позитивне враження?
– Ефіром я задоволена, хоча не можу сказати, що все було казково, бо те, що побачила з екрана телевізора, дещо відрізнялося від того, як було насправді, але участь у цьому шоу пам’ятатиму ще довго, адже отримала багато позитивних відгуків про свій виступ від незнайомих людей.

– Нині думаєте про співочу кар’єру?
– Так. Я записую альбом. А «Х-фактор» сприймаю, як щасливий випадок у житті, завдяки якому отримала чималий позитивний досвід. Я туди йшла не для того, аби отримати оцінку суддів, хоча дуже хотіла почути думку Сергія Сосєдова, а щоб дізнатися, як сприйматимуть мене глядачі. Я отримала те, що хотіла, тож задоволена. Хочу застерегти людей, які думають, що після того, як їх покажуть по телевізору, до них вишикується черга з продюсерів і грошовитих спонсорів, які відчинять двері у шоу-бізнес. Скоріше за все цього не станеться. А всі шоу треба сприймати лише як можливість перевірити себе.

Ірина Осташко, тижневик «Деснянка вільна» №67 (366)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.