Залишився без роботи й започаткував власну справу: історія підприємця з Чернігівщини

Власну столярну справу Артем Хомко започатковував у непростий для країни час. Після вимушеної перерви в роботі він зробив для себе дерев’яний стіл, виставив його на продаж — і вже через три дні отримав перше замовлення. Так захоплення поступово переросло у бізнес, який сьогодні дає роботу ще двом людям.



Артем Хомко (праворуч) та його працівник Олег Федченко біля обладнання, придбаного для розширення виробництва завдяки грантовій підтримці

Стіл в альтанку з масиву сосни Артем робив для себе. Мабуть, тоді він і не думав, що саме цей виріб стане початком нової сторінки його життя. Але коли виставив стіл на продаж, покупець знайшовся дуже швидко. Через три дні виріб поїхав до нового господаря, а разом із ним замовили ще й дві лавки.

А далі, як це часто буває, спрацювало «сарафанне радіо». Хтось побачив роботу майстра, хтось почув про нього від знайомих. Почали надходити нові замовлення. Так поступово те, що спочатку було захопленням, стало власною справою.

До цього Артем Хомко працював на фабриці шпалер. З початком повномасштабної війни виробництво призупинили, і чоловік на два місяці залишився без роботи. Саме тоді й виникла думка: якщо вмієш працювати руками, чому б не спробувати працювати на себе?

Сьогодні в його майстерні з дерева народжуються столи, лавки, альтанки, гойдалки, меблі для дому та інші вироби. Частину з них роблять за індивідуальними замовленнями. І кожна така робота — це не просто кілька дощок, з’єднаних між собою. Артем каже, що важливо робити якісно і з душею.

Розвинути справу допоміг грант у розмірі 500 тисяч гривень за програмою «Власна справа» від служби зайнятості. За ці кошти підприємець придбав обладнання, завдяки чому зміг розширити виробництво.

Тепер замовлення надходять не лише з Корюківки та інших громад Чернігівщини. Вироби Артема знаходять своїх господарів у різних регіонах України. А разом із кількістю замовлень з’явилася потреба і в працівниках. Нині в підприємця працюють ще двоє людей.

Один із них — Олег Федченко. Ще недавно його робочим місцем були зовсім інші умови — він захищав Україну зі зброєю в руках. Тепер опановує цивільну професію верстатника деревообробних верстатів.

Олег за освітою електромеханік, свого часу працював на місцевому підприємстві «Слов’янські шпалери». До нової роботи вже призвичаївся і, як каже, вона йому подобається. Для Артема ж досвід нового працівника — великий плюс. Військова служба, на його думку, багато чого дає людині: відповідальність, дисципліну, вміння працювати разом і не підводити тих, хто поруч.

Виходить, що з одного столу для себе виросла ціла справа. Не одразу, не за один день і без якихось готових рецептів успіху. Просто людина залишилася без звичної роботи, не опустила рук і вирішила спробувати те, що вміє робити.

Тепер ця робота потрібна не тільки самому Артему. Вона дає заробіток іншим, створює нові замовлення і, зрештою, показує просту річ: навіть у непростий час можна почати щось своє. Особливо якщо маєш руки, голову і бажання працювати.

Джерело: газета "Наше слово", Світлана Шеремет

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.