Три сорти часнику вирощує Олена Троцик і їсть його щодня

На фото: Олена Троцик і дочка Ліля сортують часник для посадки

Цьогоріч часник займає 70 соток, а минулого – 1 га 20 соток було. А огірки Олена Троцик вибирає 6 годин і здає їх по 130 кілограмів, бо посадила 500 зернин і всі зійшли. Чоловік її два роки як помер, а двох синів, які завжди допомагали, мобілізували. Але улюблену свою справу жінка продовжує. Ще й нашим читачам дала корисні поради.

НАЙКРАЩИЙ СОРТ ЧАСНИКУ – КРИМСЬКИЙ

У кожної людини різні захоплення: хтось танцює, хтось співає, а хтось вишиває, плете чи вирощує для задоволення квіти, полуницю, малину. А Олена Троцик захопилася вирощуванням часнику та огірків. Загалом вона любить городництво, це і її професія, бо свого часу вона вивчилася на агронома. Часник садить звідколи переїхала до чоловіка у Волинку із рідної Шаболтасівки, це майже 30 років.

Нині вирощує три сорти: Кримський, Любаша та Гулівер. Найкращий для Олени Василівни Кримський. Це надранній сорт озимого часнику, який вона вибирала у червні. Ранній сорт кращий ще й тим, що до часу збирання урожаю не з’являються бур’яни, через це його легко копати. А ще цей сорт часнику із гектара може випустити лише один відсоток стрілок. Це і добре, і погано. Олена Василівна садить найбільшу головку, щоб виросла стрілка. Колись вона купила 5 головок однозубок і 5 вже готових головок – так за 4 роки і розвела. Цей часник швидко сохне, має м’яке листя.

Садить часник Олена Василівна вручну. Із техніки у господарстві лише мотоблок чотирьохколісний, яким жінка вправно керує. Планували купити трактора, та війна всі плани перекреслила. Орати наймають трактора, садять вручну, щоб були гарні сходи, адже коли садити саджалкою, то не гарантія, що зубок упаде правильно.

Від бур’янів обробляють площу гербіцидами і обробки вистачає до червня, а вже у липні з’являється бур’ян. Ще весною підживлюють і проходять боронами. Урожай збирають, теж наймаючи трактора, а копалку мають свою. Вона підрізає голівки, але потім треба проходити і висмикувати їх.

Потім роботи не меншає. Треба почистити, посушити і продати.

– Цьогоріч урожай непоганий. Правда, на новій площі трішки нашкодив дротяник. Збутом завжди займалися сини, а тепер і це лягає на мої плечі, – розповідає Олена Троцик, тримаючи у руках вже сухі почищені гладенькі голівки часнику і любується ними.

Вона і справді дуже любить свою роботу. А професію обрала не випадково. З дитинства все просила у батька виділити їй клаптик землі, щоб хоч якесь деревце посадити, а він все казав, що незручно буде орати город. Та все ж вона пристосовувалася і, було, то сливку посадить, то яблуньку.

Здобувши професію агронома-хіміка, так і залишилась у Смоленську. І заміж там вийшла, і двох синів народила 1990 та 1992 року народження, і роботу мала до душі – вирощували із пробірок нові сорти картоплі на безвірусній основі. Тоді за сімейними обставинами переїхали у Житомир, та звідти Олена повернулася додому.

А потім доля звела її із 33-річним парубком з Волинки і народилась донька Ліля. Іллєнко був майстром на всі руки, робив печі, груби, інші будівельні роботи, тому дома не затримувався. Не пив, не палив.

У ВОЛИНЦІ ВИРІС ПРОФЕСІЙНИЙ ХУДОЖНИК-ДЕКОРАТОР

Сини Олени Василівни в усьому підтримували матір. Особливо старший Ігор ніби її копіював. Перший рік вона посадила 400 стебел огірків і взяла 2 тонни. На наступний рік він посадив 20 тисяч огірків на сітці. Вона почала садити часник, а він вже гектарами садив.

З дитинства, як і мама, мав хист до малювання – все в селі обмалював. А після закінчення школи поїхав вчитися на рідкісну, як для сільських хлопців, професію режисера-декоратора. Тут вже Олена Василівна йому допомогла, поїхавши до Польщі на півтора року на заробітки. І таки став художником-декоратором.

Простішими словами, для зйомок фільму він підбирає матеріали і декорує приміщення. Обидва сини Микола та Ігор вже мають свої сім’ї і подарували матусі онуків. Ігор проживає у Києві, Микола у Чернігові, але постійно навідуються у село.

Отож і цього літа планували роботу на полі. Але обох мобілізували. Микола пішов би раніше, але півтора року ходив на милицях. Після ракетного обстрілу Чернігова отримав важке поранення у ногу. Ігор військовий, але він продовжує виконувати роботу за своєю професією, він разом із своїми кіношниками на зйомках фільмів про війну.

А Олені Василівні, хоч спати не лягай. Та вже о 22-ій вона падає з ніг і за ніч не встигає відпочити. Тільки щоб вибрати огірки, вона витрачає 6 годин, вибирає через два дні на третій.

Каже, що урожай цього літа на огірки не дуже гарний, бо довго було холодно, потім різко почалася несамовита спека. Виручає те, що огірки стелються, а не на сітці. Були посаджені густенько і всі зійшли, тому у холод один одного обігрівали, а у спеку тримають вологу.

100 КУЩІВ СМОРОДИНИ І 120 ДЕРЕВЕЦЬ ГРУШ

Вражає Олена Василівна своїм запальним характером і пристрастю до городництва і садівництва. Коли сільські жінки, гортаючи сторінки фейсбуку, вишукують нові рецепти салатів чи випічки, вона вивчає садівництво, шукає нові сорти полуниці чи малини і до всього вона підходить конкретно.

За 3 роки вона, пересадивши багато сортів, винайшла сорт полуниці, яка пристосована до наших кліматичних умов, не боїться заморозків, добре родить та смачна. Вже трішки розвела, саджанців не продає, а ось лишками ягід зможе порадувати бажаючих.

Колись жінка займалась вирощуванням смородини, у неї було її більше ста кущів. Нині залишилось 45 кущів тільки для власних потреб, здебільшого з неї жінка робить вино. Додає малину і ожину. Малина, каже вона, найкращі дріжджі. Вино робить за рецептом виноградного.

А минулої осені вона висадила 120 саджанців груш. Зацікавилась саме грушами, адже яблука є чи не у всіх. На груші бджола йде погано, тому через кожні 5 деревець садила груші сорту Говерла, щоб вони запилювали деревця поруч. А ще між рядами посіяла гірчицю, як приманка бджіл і як підживлення.

Багато є і самозапильних сортів. Але за зиму уціліли не всі, унадилися зайці і наробили шкоди. Тепер буде обмотувати стовбурці.

Олена Троцик у розмові дала корисні поради. Мало хто з нас задумується, що все потрібно сортувати і не тільки по сортах, а по розмірах.

Ось наприклад, садите цибулю. Потрібно ближче до сонця садити дрібнішу, далі середню і найбільшу. І картоплю не потрібно змішувати різану і ціленьку, бо у різаної менше росточків і їх сусідні цілі бульби будуть приглушувати, їм не вистачатиме світла.

Часто ми помічаємо, що один кущ вже сухий, а інший із зеленим бадиллям. Причина очевидна. Щоб була на городі сівозміна, чергують насадження, нині засіяно під зерновими 45 соток.

І коли ця жінка все встигає?

– Мені аби до Нового року було тепло, тоді я встигаю. Ось, скажімо, минулого року до 15 грудня було тепло, а в мене 20 тонн картоплі, всю встигла перебрати. Жити за щось треба ж. Тому і працювати треба. Чоловік з 2010 року хворів на гепатит, а щоб зменшити болі купували ліки, на місяць потрібно було 6 тисяч. І матір догледіли.

Життя – це ж не тільки захоплення, улюблена робота і насолода, а й подолання труднощів, переживання, біль втрат і пошук нового. Саме через гармонію приємного і складного Олена Троцик набула справжньої мудрості і знайшла себе.

Джерело: газета «Вісті Сосниччини», Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.