Миколу Божка бджоли навчили терпінню, а мед — цінувати працю
Микола Божок
Існує у народі вислів: зникнуть бджоли — зникне людство. З цим похмурим «пророцтвом» важко не погодитися. Адже понад третини агрокультур не виживуть без запилення…
Ніжинець Микола Божок пасічник з досвідом. Вже сорок років як в його господарстві знайшла своє місце прописки пасіка.
«Бджіл люблю з дитинства. Міг годинами спостерігати за роботою цих чудернацьких комах, - розповідає Микола. - Проте завести дома пасіку не було можливості. Батько дуже любив мед, але робота ветеринара забирала багато вільного часу і завести бодай один вулик не було можливості».
Проте, друзі батька запримітили кмітливого хлопця і з дозволу батька запропонували Миколі у вільний час поратися на їхніх пасіках. Тоді було не престижно мати 5-6 вуликів, пасіка доходила до сотні й більше вуликів. Відповідно і роботи було багато. Хлопчина залюбки працював, звісно плата була солодкою. Власники з радістю пригощали юнака медом. Юнак вже твердо вирішив, як стане дорослим заведе собі пасіку і буде на ній господарювати.
Летіли роки. Микола закінчив школу, прийшов час йти служити до війська. На проводи запросили й друзів батька, влітку яким Коля допомагав доглядати за пасікою.
«Коли прощався, жартома їм сказав: як повернуся зі служби з вас по вулику, - згадує Микола Божок. - Та без проблем, почув у відповідь».
Два роки служби пролетіли швидко. Микола повернувся додому. Через кілька днів у дворі стояло шість вуликів. Бджолярі стримали своє чоловіче слово. Так в господарстві з'явилася перша пасіка із шести вуликів. Під час навчання Миколи, її доглядав батько. З часом вона виросла за півсотню.
«За сорок років бджолярства я пройшов справжній вишкіл по догляду за бджолами. Збирав і по тоні й по півтори тони меду. Ця робота мені приносила неабияке задоволення. На пасіці я відпочиваю, насолоджуюся роботою бджіл, цих неймовірних комахтрудівниць. Живу в місті, але душею в полях-лісах, де луки і галявини, де цвіте акація і липа, - розповідає Микола Божок. - Цього року бджілки потрудилися добре, хоча з 34 бджолосімей перезимували 17. Мав збір меду з чистої акації, липи. Цьогоріч цвіла липа і м'ята – мед вийшов неймовірно духмяний і неперевершений на смак».
Пан Микола є представником компанії, яка скуповує мед для постачання до Японії. Перед тим, як визначити регіон, представники компанії досліджували мед з багатьох областей України. За словами Миколи Божка неофіційно Чернігівщина посіла перше місце з якості меду. Особливо цінується ріпаковий та соняшниковий мед. Вже доведено, що такий мед виводить радіонукліди.
На останок Микола Божок порекомендував не боятися заводити пасіку і любити цю працю, як люблять її ці неймовірні комахи.
Напередодні ми пройшлися ринком і послухали, що говорять про цьогорічний збір меду пасічники і які проблеми обговорюють. Пасічники після зимівлі дедалі частіше знаходять у вуликах загиблих комах. Не стала винятком і ця зима: багато бджолосімей не пережили. Серед причин пасічники називають пестициди, інфекції та паразитів. Окремою проблемою є неякісні або фальсифіковані препарати для лікування бджіл, які можуть завдати значної шкоди бджолосім’ям.
Водночас цьогорічна літня спека та посуха, за словами пасічників, не надто позначилися на медозборі. Навпаки, урожай меду відзначають кращий, ніж торік. Змінюються й ціни на мед. На Ніжинському ринку його вартість залежить від сорту: квітковий коштує близько 400 гривень за кілограм, липовий — близько 500, акацієвий — до 600 гривень. Є й дешевші варіанти - 300 за літр.
Втім, основним джерелом меду для пасічників залишається соняшник. Його цвітіння припадає на серпень, тож саме зараз для бджолярів триває один із найважливіших періодів сезону.
Джерело: Ніжинська газета "Вісті", Валерій Кичко, Тетяна Марченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: бджоли, пасіка, бджоляр, мед, пасічники, Ніжин, Чернігівщина, медозбір, акацієвий мед, липовий мед, соняшниковий мед, ціни на мед