Медсестри Сосницької лікарні розповіли, як уже більше 20 років працюють у хірургічному відділенні

На фото: Світлана Маценко та Любов Кохан з лікарем Сергієм Морозовим

Існують професії, які завжди будуть затребуваними й незамінними, і саме до таких належить професія медичної сестри. Медсестра – це не тільки білий халат, з чим здебільшого асоціюється професія медсестри. Особливо медсестри хірургічного відділення, яка працює 24/7 без молодшої медичної сестри, виконуючи всі маніпуляції від ін’єкцій до елементарного догляду за лежачою людиною. Медична сестра — це справжнє «серце» медицини, опора лікаря та перший помічник пацієнта.

Наша розповідь саме про медичних сестер хірургічного відділення Сосницької лікарні, які більше 20-ти років віддали служінню людям, працюючи всі роки тільки у хірургічному відділенні, і для яких робота – це життя.

Любов Кохан і Світлана Маценко до Сосницької лікарні прийшла 19-річними, відразу після закінчення Новгород-Сіверського медичного училища. Колектив тоді був великий, багато лікарів, щодня операції – було чому повчитися і в кого. А дівчата, молоді і цілеспрямовані, наполегливі і меткі, часу не гаяли, все придивлялися, розпитували і самі не боялися труднощів. Єдине, чого боялися, не нашкодити хворій людині.

Любов Миколаївна з дитинства мріяла про професію медика. Вже у 5 класі, при написанні твору на тему «Ким я хочу бути» вона чітко написала про свою мрію: бути медиком. Думає, що до такого вибору її надихнула місцева фельдшерка Надія Григорівна Водянко, яка працювала у її рідному селі Купчичі.

З того часу дівчина жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Після медичного закладу, вона закінчила педагогічний, здобувши спеціальність психолога.

Спочатку вона була черговою медсестрою. Це і нічні зміни, і постійна робота з документацією, і маніпуляційні обов’язки. Нині Любов Кохан перев’язувальна медсестра – єдина на все відділення. Каже, що саме в цьому напрямку знайшла себе. Дуже любить свою роботу і впевнена, що складнощів ні в чому нема, коли робота до душі.

А ще жінка вдячна своїм наставницям по перев’язувальній роботі, на яких вона рівнялася і у яких навчалася, Надії Михайлівні Лисич, з якою працювала у парі, та Катерині Олексіївні Шкурко. Від них вона перейняла всі тонкощі гіпсувальної техніки. Ще донедавна вона могла з ними консультуватися, адже вважає, що краще спитати, ніж зробити неправильно.

Щодня до Сосницької лікарні звертаються за допомогою при переломах, травмах різного роду.

– Бувають дні, ось, наприклад, сьогодні, вже минула 14-та, а ми ще без обіду. Поступила жінка з Конятина і просить не направляти ні в Чернігів, ні в Корюківку, бо їй не зручно і фінансово дорого. Якщо брати до уваги побажання пацієнтів, то Сосницька лікарня обов’язково має бути, – каже Любов Миколаївна.

Світлана Василівна нині чергова медсестра. Довгий час вона була операційною медсестрою І категорії. Навіть з дитиною приходила на роботу – операції могли тривати довго і не одна.

Є досвід роботи не тільки із сосницькими лікарями, а й обласними, які приїжджали проводити термінові операції хворим, яких не можна було транспортувати. І працювала до ночі. Колеги і лікарі розуміли і допомагали.

Нині у хірургічному відділенні Сосницької лікарні великі операції не проводяться за відсутності лікаря анестезіолога і другого хірурга, адже оперативне втручання - це робота парна. Але від цього робота чергової медсестри не менш відповідальна, вимагає не лише глибоких знань і спритних рук, а й безмежного терпіння, емпатії та готовності завжди прийти на допомогу.

Після реформування медицини у Сосницькій лікарні на цілодобовому чергуванні перебуває тільки медсестра. Тому до її посадових обов’язків додається ще й робота молодшої медичної сестри, особливо вночі. І вдень медична сестра допомагає молодшій у харчуванні хворих, у догляді за ними, особливо якщо це малорухливі або прикуті до ліжка хворі, які потребують постійної сторонньої допомоги.

І за красивою посмішкою (на фото) 24-годинний робочий день. Але в іншій професії Світлана себе не уявляє, каже, що медицина – її покликання.

Практично все життя і Любові, і Світлани проходить на роботі. Поза роботою вони можуть відпочивати на природі, а зазвичай відвідують своїх батьків – Люба – у Купчичах, Світлана – у Чорнотичах.

Світлана каже, що сільська вдача, праця на землі – це те, без чого не минає її вихідний день. На її невеличкій земельній ділянці біля квартири, є все – від картоплі до квітів. Вона вправна господиня і турботлива мама найкращого сина.

У дружньому колективі хірургічного відділення на чолі із хірургом Сергієм Морозовим, медсестрам комфортно, бо це колеги-професіонали, з якими можна активно і цікаво провести вільний час, розділити радощі і болі.

Джерело: "Вісті Сосниччини", Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.