«Краще рідної України немає нічого»: 77-річний житель Новгорода-Сіверського побував на Алясці

Григорій Кулик

Нещодавно з далекої подорожі повернувся 77-річний житель Новгорода-Сіверського Григорій Кулик. Побував він аж на Алясці, в Анкориджі, де живуть його онуки.

Тож цікаво було розпитати Григорія Івановича, а як там, в іншому кінці світу, живуть люди?..

— Я їхав з рідними до своїх внуків: на Алясці, в Анкориджі, мешкають Захар, Назар і невісточка Каріна, — розповідає Григорій Кулик. — Вони там і навчаються, і працюють. Назар з Каріною — вже шість років. Раніше навчалися у Київському університеті імені Шевченка, а потім виїхали до Канади. Рік мешкали там, а згодом перебралися до Анкориджа на Аляску.

Внуки кажуть, що у Канаді дуже багато українців мешкає. А я побачитися з ними у таку далечінь поїхав вперше. Що скажу про Анкоридж?.. Північна Америка. Дуже гарні краєвиди, гори, сніги, річки з гір видовищно збігають. Прямо обабіч автодороги побачили на дереві двох ведмежаток. Вони там бавилися, як діти. А ще там багато оленів, зайців...

До речі, в Америці дуже шанобливо ставляться до тварин. Їх бережуть, не полюють масово. Природа Аляски зачаровує. Трішки прохолодніше, ніж у нас. У червні квітне бузок. Тобто, на місяць пізніше, ніж у нас. Правда, важкувато далася різниця у часі — 12 годин. Поки адаптувався...

— А як щодо рівня життя?

— Хто працює, той живе нормально. Дороги суперові — навіть у Європі таких немає. Широкі, рівні, освітлені. Запросили нас на гостини американці. Будинки в них, як фінські, тільки з прибудованими гаражами, тобто дещо ширші. Але в них немає культу габаритних, як у нас будинків. Простіші, але практичніші, всюди викошені акуратні газони. До речі, Томас, у якого ми гостювали, має 83 роки, його дружині Лінді — 72, але вони такі роботящі! На маленькому тракторці Томас частенько їздить і косить свій газон. Попри поважний вік. Всюди там у людей чистота і порядок. Між будиночками, хоч вони й розкидані один від одного на чималу відстань, всюди асфальт.

Я питав у Томаса, чим же вони снідають. Традиційний американський сніданок — бутерброди з арахісовим маслом і кава. Супів, таких, як у нас, не їдять взагалі. Хіба іноді крем-суп з сиром. Щоденно вживають червону рибу, фрукти.

У магазині є що хоч. Їздять всі на автівках — кожен член родини. У Томаса, приміром, три автівки і фургон. Автобусів там зовсім небагато. А трейлери у фаворі. Багато туристів на трейлерах у Алясці. І взагалі американці не прив'язані до домівок, як ми, українці. У нас люди бояться відірватися від дому, вони — зовсім ні. Молодь взагалі їздить по світу. У американців нормальне явище винаймати житло. І на їжі, і на одязі теж не зациклюються.

Пенсія за накопичувальною системою. Щодо цін. Літр бензину у них виходить до 50 грн (якщо «перекласти» на гривні). Є дорожчі магазини, є й дешеві. До речі, на кожному — підкреслюю — кожному будинку американський стяг. Американці дуже шанують свою країну і її символіку. І до нас, українців, там добре ставляться.

А от що мене найбільше вразило — велика шана у них до літніх людей. У квитку на літак, виявляється, треба вказувати, чи їде з вами людина похилого віку. Якщо так, зустрічають з літака електромобілем невеличким і везуть територією аеропорту. Так було й в аеропорту Франкфурта у Німеччині.

— А ще ж є і безробітні...

— Є. Хоч їх і небагато. Вони отримують 900 доларів соцдопомоги. Також можуть безкоштовно жити у хоспісах. Плюс триразове харчування. А коли не так давно президенти Америки і росії зустрічалися в Анкориджі, американці виходили на вулиці з жовто-блакитними прапорами.

Внукам моїм подобається там жити. На життя їм вистачає заробленого. А ще вони хочуть побачити світ. Хоча й сумують за Україною. А для себе я зробив такий висновок: мені сподобалось побути туристом. Але краще рідної України немає нічого. Можливо, якщо був би молодий, років 20-30, і я б спробував!..

Джерело: газета "Сіверський край", Світлана Секера

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.