Чернігівський онкохірург, заслужений лікар України Олександр Колотило: про роботу під час війни та складні операції

Олександр Колотило

Важкі пацієнти, операції тривалістю 12-15 годин, робота під час повітряних тривог — це все будні керівника відділення пухлин голови, шиї та відновлювальної хірургії Чернігівського медичного центру сучасної онкології Олександра Колотила. Недавно він отримав звання «Заслужений лікар України». Маючи за плечима 30-річний стаж, Олександр Миколайович вважає цю відзнаку не підсумком його роботи, а стимулом працювати далі.

Свій шлях у медицині Олександр Колотило починав із навчання в Луганську. Входження в професію відбувалось поступово — інтернатура, робота під наглядом наставників, перші перев’язки та операції.

Про звання заслуженого Олександр Миколайович говорить так:

— Насправді це стимул. У мене двоє молодих ординаторів, які всього два-три роки працюють у нашому відділенні. Моє завдання як керівника — передати їм досвід.

За ці роки, каже лікар, лікування онкології в Чернігові змінилось кардинально. І, як це не парадоксально, особливо відчутні зміни відбулися під час повномасштабної війни. Сьогодні медики мають сучасніше обладнання та можливість лікувати пацієнтів комплексно — застосовувати хірургію, хіміотерапію і променеву терапію. В операційних використовують ендоскопічне обладнання, а під час операцій на щитоподібній залозі — нейромоніторинг. Він допомагає лікарям контролювати нерви, що відповідають за роботу голосових зв’язок, і зменшувати ризик порушення голосу.

Змінився й підхід до боротьби з метастазами.

— Раніше ми видаляли пухлину і чекали, з’являться метастази чи ні. Тепер ідемо на випередження, — пояснює Олександр Миколайович.

За допомогою спеціального обладнання лікарі знаходять так званий сторожовий лімфовузол і досліджують його. Якщо метастазів немає — пацієнта не піддають зайвому травматичному втручанню. Якщо ж їх виявляють — операцію розширюють.

Та іноді видалити пухлину — лише половина справи. Особливо коли йдеться про голову, шию чи ротову порожнину. Після складного втручання людині може бути важко говорити, їсти, змінюється і її зовнішність. Тому нині чернігівські хірурги не лише видаляють пухлини, а й проводять реконструктивні операції. Власні тканини пацієнта разом із судинами переносять на потрібну ділянку і за допомогою хірургічного мікроскопа відновлюють кровопостачання.

Такі операції можуть тривати 12-15 годин. Та й після завершення операції спокійніше стає не одразу.

— Клапоть може не прижитися. Судини дуже маленькі, кровопостачання може бути недостатнім. Тому за таких пацієнтів переживаєш щодня. Наша робота не завжди закінчується так, як ми хочемо.

Свої правила диктує і війна. Якщо повітряна тривога почалася до операції, пацієнт може спуститись в укриття і дочекатися відбою. Але якщо людина вже під наркозом — хірурги продовжують працювати.

— Ми не можемо покинути пацієнта і йти в укриття. Якщо операція вже почалася — працюємо далі.

Та одна з найбільших проблем полягає в тому, що люди звертаються надто пізно. Особливо це стосується раку ротової порожнини та ротоглотки.

— Запитуєш пацієнта: «Скільки це у вас?» Відповіді різні: пів року, вісім місяців, десять місяців… А для пухлини це дуже великий термін. Люди думають: нічого страшного, саме мине. А коли приходять до нас, ми бачимо вже не тільки пухлину, а й метастази.

Багато змін у ділянці голови та шиї можна помітити навіть без складного обладнання. Та люди нерідко місяцями відкладають візит до лікаря. А час у таких випадках працює проти пацієнта.

Серед факторів ризику Олександр Миколайович називає куріння, зловживання алкоголем, неправильне харчування та незадовільний стан ротової порожнини.

За роки роботи в медицині він жодного разу не думав залишити професію. Хоча складні випадки, зізнається, додому з роботи іноді «забираєш» із собою:

— Ми переживаємо за кожного пацієнта. І коли з ним щось трапляється, насамперед береш усе на себе.

Тож лікар радить усім не чекати, доки проблема стане серйозною. Кожному варто позбутися шкідливих звичок, стежити за харчуванням і не нехтувати оглядами.

— Навіть сімейний лікар іноді помічає те, чого не бачить сам пацієнт. А найкраще сходити до онколога і перевіритися.

Джерело: газета "Гарт", Владислава Тарасевич

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.