Світлана Савченко: історія жінки, яка поєднує красу, силу і мудрість

Світлана Савченко

Зима відходить – піднімається настрій, сонечко яскравіше світить, радіємо кожній новій квіточці, яка оживає і тягнеться з-під снігу. Саме такі асоціації пов’язані із святкуванням 8 Березня для сосничанки Світлани Савченко. Навіть сама вісімка символізує жіночу фігуру. І жінка, як весна, буває капризна, тиха або як ураган. Тож коли заходить мова про святкування 8 Березня чи вважати його радянським пережитком – в більшості жінки проти нововведень. Світлана Савченко каже, що святкувати потрібно. Адже жінки заслуговують на увагу, компліменти і подарунки щодня, а 8 Березня тим більше. І якщо хтось з певних причин не має цих знаків уваги, то 8 Березня нехай обов’язково їх відчує. А відомо, що весна і жінка – це втілення краси. Тому й говоритимемо сьогодні з жінкою, яка багато уваги приділяє жіночій красі. Що таке краса, навіщо прикрашати себе, як це робити – далі у нашій розмові.

Світлана з дитинства була оточена красою, а ще їй судилося народитися та вдатися вродою у своїх батьків – хто знав її маму і тата, казали, що це була найкрасивіша пара у селі.

– Мама мала природню вроду і ніколи не вдавалася до косметики, – пригадує Світлана Дмитрівна. – Батьки покохали одне одного з першого погляду, працюючи тоді у Чернігові на одному підприємстві. Тато родом із Вересочі Куликівського району, мама із с. Іваньків, Коропського району, а проживали на батьківщині тата. Там побудувались, там народились я і брат. Разом батьки співали у сільському клубі.

Світлана – старша донька в сім’ї. Батько дав своїй дівчинці ім’я і завжди вірив у неї, кажучи, що Свєта не пропаде. Від батьків дочка увібрала не тільки вроду, а й високий сопрано. З 1 класу вона себе пам’ятає на сцені як солістка дитячого шкільного хору, як солістка інструментального ансамблю, а ще вона любила співати акапельно. Проте після школи медалістка вступила до Чернігівського медичного училища, бо вважала, що співи – це не професія, співати вона може будь-де і будь-коли.

Щойно розпочалось навчання, як дирекція оголосила про конкурс «Алло, шукаємо таланти». Керівниця групи ще не знала хто на що здатний, тому і звернулася до дітей. Світлана, яку обрали старостою групи, сказала, що вона може виступити.

Коли почала акапельно співати першу пісню, в залі почувся смішок, але вже за секунду всі затихли і слухали із захопленням. Директор училища, дякуючи за концерт, відзначив виступ Світлани, сказавши, що це було справжнім відкриттям таланту. Після конкурсу до артистки підійшов директор Чернігівського музичного училища і запропонував поза конкурсом без екзаменів перевестись. Проте дівчина не повелась на умовляння, вона твердо вирішила стати медиком. Тоді їй, як активістці надали кімнату у гуртожитку. Вона навчалась за спеціальністю «акушерська справа».

Подружки по кімнаті вирішили пройти курси масажистів і Світлану умовили та майже силоміць забрали навчатися, хоч вона хотіла освоїти курси «крою і шиття», бо дуже любила шити обновки.

ВИПАДКОВОСТЕЙ НЕ БУВАЄ

Так промайнули роки навчання. Вже за декілька місяців до закінчення, вона приїхала у Сосницю погостити у двоюрідної сестри. Познайомилась тут із кавалером і відразу в душі щось йокнуло.

– Мій, – сказала вона собі. І справді це було кохання з першого погляду, як і у її батьків. Вихідними дівчина вже поспішала не додому, а у Сосницю. Через лічені місяці і одружилися. А після одержання диплома Світлана пішла до Сосницької ЦРЛ влаштовуватись на роботу. Акушеркою боялася відразу працювати, це ж як відповідально. Думала буде медичною сестрою, ну, вже на крайній випадок і акушеркою. Проте головний лікар Трембовецький сказав, що місця медичної сестри нема, хіба що масажисткою. Так з 1993 і по 2020 рік Світлана робила масажі і не шкодувала, що дівчата умовили її закінчити курси. Випадковостей не буває – не раз в житті переконувалась Світлана.

ЩИРО ВДЯЧНА СВЕКРУСІ

У 32 роки вона стала вдовою, залишившись з двома дітьми. І робота її завжди рятувала і від поганих думок, і від нестачі грошей. А ще вона дуже вдячна своїй свекрусі, яку і понині називає мамою. І користуючись нагодою, висловлює їй глибоку щиру подяку за науку, за терпіння і розуміння. За підтримку, за все те добро, яке вона віддала і невістці, і своїм внукам. І досі, будучи 86-річною, бабуся їм так потрібна.

Після смерті чоловіка, з яким Світлана Савченко прожила 13 щасливих років, вона з дітьми залишалась у будинку свекрухи. Робили ремонти, проводили газ і воду. А у 2020 році у лікарні було скорочення, від якого не врятувала ІІ категорія, яку мала тільки Світлана. Дирекція запропонувала вихід: усіх масажисток перевести на чверть ставки, щоб нікого не образити. Але таке рішення для матері двох дітей було нереальним. Світлана сказала, щоб її скорочували. Таке рішення прийняла ще й з другої причини: онкохвора мама у Вересочі потребувала постійного догляду. Батька на той час уже поховали. У кінці 2020 року мама відійшла у Вічність. Світлана залишилась без роботи і знову її виручили навички масажу. Клієнтів було багато, особливо дітей. Багато хто й досі не проти був би, щоб саме Світлана зробила масаж. Вона завжди віддавалась роботі, а ще, володіючи сильною енергетикою, могла зцілювати людей, перебираючи на себе людські болі. Через це і вирішила покінчити з масажем.

У 48 НОВА ПРОФЕСІЯ І НОВЕ ЖИТТЯ

У 2022 році у віці 48 років вона відкрила для себе зовсім нову професію. Нині вона головний спеціаліст відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Корюківського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області. Нині вона господарює у власній трикімнатній квартирі і каже, що це її найкращий період життя. Нарешті сильна жінка може відчути себе слабкою, адже поруч чоловік, який її підтримує.

На сосницькій сцені Світлана Дмитрівна з’явилась аж у 2019 році. Її пацієнтка Валентина Серавіна розповіла їй про колектив «Криниці» і незабаром жінка з великим бажанням заспівала і в колективі, і сольно, була на сцені зі своєю донькою, беручи участь у родинному святі. Її чудовий голос лунав у Загребельській церкві. Нині церкви перебувають у невизначеності, тому віруюча жінка щодня читає молитви із Псалтиря вдома. А співати вона перестала, не може себе пересилити і не хоче, такий час.

Скрізь, де б не була Світлана Савченко, її красою, чистотою, вишуканістю захоплюються колеги, знайомі, де вона – там затишок і комфорт. Вислів «Не місце красить людину, а людина місце» розкриває багатогранність цієї дивовижної жінки: жінки-матері, берегині домашнього затишку, жінки-керівниці, коханої і справжньої красуні.

КРАСУ ПОТРІБНО ДОГЛЯДАТИ

– Кожна жінка у першу чергу повинна бути красивою і зробити для цього все, що в її силах і можливостях, – каже Світлана. – Всі жінки красиві по-своєму, але не кожна вміє це показати, підкреслити!

– Доглянутість і краса – це щось однорідне? – повертаюсь до основної теми.

– Красу потрібно доглядати. Нехай жінка не має від природи красивих форм чи рис обличчя, але вона має підібрати під себе зачіску і обов’язково доглядати за шкірою обличчя, рук, ніг і всього тіла, особливо з віком. І це не просто чиста шкіра, це обов’язково, а доглянута.

– Ви, як масажистка, собі робили масажі?

– Масаж тіла я собі сама зробити не можу. А ось масаж обличчя – так. І маски природні теж. Але у 49 років я вирішила, що сама не впораюсь із віковими змінами, тому звертаюсь до спеціалістів. Не терплю відрослого посивілого волосся, тому кожного місяця підфарбовую. Щомісяця використовую багато доглядових процедур.

– Тож як Ви ставитесь до штучної краси?

– Позитивно. Треба її використовувати у своїй зовнішності, але без перебору, бо коли перебір, то вже не краса.

– Розкажіть, як починається Ваш день?

– Із кави. Так, знаю, що це не дуже корисно, але смачно і це мені подобається. А потім душ. Я щодня мию голову, так себе почуваю комфортніше і впевненіше.

– Це так було завжди?

– Ні. Коли провела у будинок воду і газ.

– А після душу?

– Процедури з тілом і особливо з обличчям. Очистила, далі тонік, сироватка і денний крем, косметика, укладка волосся.

– Як медик, коротко скажіть про вітаміни.

– Я вживаю вітаміни і від них є результат.

– Чи часті у Вас шопінги?

– Нині не дуже часті. Але буває порив, коли хочеться себе порадувати чимось новеньким.

– І не тому, що вже нічого взути чи одягти…

– Так. Це коли, наприклад, потрібні черевички в колір костюма чи сумки.

– До речі, скільки сумочок у такої прекрасної леді?

– О, сумкам я надаю великого значення і дуже їх люблю. Вони в мене сезонні і відповідно до одягу та взуття. Точно не рахувала, але не менше десяти. Є новіші, є давніші, але вони в гарному стані і колись обов’язково згодяться.

СВІТЛАНА – ДОМАШНЯ ЖІНКА

А як не любити вихідний день! Кухня Світлану ніколи не обтяжує. Їй подобається готувати щось смачненьке і радувати сім’ю. А суботнє прибирання – це задоволення, яке жінка намагається продовжити не на одну годину, хоч на перший погляд все чисто. Світлана Дмитрівна любить доглядати за квітами. Тому щосуботи вона зносить всі вазони і півтори-дві години над ними «ворожить». І клумби в неї звесни вже засіяють різнобарв’ям, бо вона дуже любить квіти, особливо коли дарують їх у горщиках, бо зрізані вони гарні, але коли в’януть і доводиться викидати, це стрес для жінки.

ЖІНКА – ЦЕ І Є ВТІЛЕННЯ КРАСИ

Про красу можна говорити дуже багато. Жіноча краса – це вічний предмет захоплення і натхнення. Жінка – це і є втілення краси, яка поєднує зовнішню чарівність із глибокою внутрішньою силою, ніжністю і мудрістю. Справжня краса жінки полягає у її доброті, здатності любити. Підтримувати, надихати та бути берегинею, сяючи світлом любові. Це з точки зору науки.

А тепер відповідь фахівців на те, навіщо прикрашати себе. Шкода, що в дитинстві нас не навчили цього простого жіночого мистецтва: погано тобі? Прикрашай себе! Але ж зараз у цьому немає жодного сенсу, у моїй важкій ситуації — скажете ви. І будете неправі. Якщо вдуматись, то саме у важкі моменти в житті має сенс залучати «помічників» — баночки, скляночки, ванночки та інших дилерів жіночого задоволення. Наше тіло має дивовижну властивість: воно одразу відгукується на турботу, даючи нам гарний результат. А результат — це те, що так потрібно в моменти невизначеності, сумнівів і печалі. Тому запам’ятайте: коли складно втішити свій розум, одними із найважливіших ліків є увага до свого тіла. Це терапія для тих, кому пощастило народитися жінкою.

АБИ НЕ ВІЙНА...

Світлану Савченко доля нагородила головними ролями жінки: бути мамою, дружиною, в майбутньому і бабусею. І це для неї найбільше щастя. І якби не ця клята вбивча війна, то про інше і не мріяла б. Вона так любить Сосницю, що вважає її своєю батьківщиною. Тут, каже, легка енергетика, а природа! У літню спеку так приємно зранку до роботи ніжитись неторканими хвилями Десни, спостерігати, як пробуджується сонце і настає новий день. Їй зовсім не хочеться їхати за кордон, навіть на короткий відпочинок. Так хочеться миру, перемоги! Боже, змилуйся над нами!

Джерело: газета «Вісті Сосниччини», Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.