Як живеться переселенцям з Семенівщини у Савинках

Катерина Шара з двома доньками Регіною та Софією й синами Андрієм і Назаром переїхали до Савинок із села Тополівка Семенівської громади

Село Савинки трохи віддалене від кордону з країною-агресоркою росією. Тому туди час від часу приїжджають переселенці з Семенівщини, де дуже небезпечно й гучно. Чим нині живе українське село. Мало хто знав, що в невеликому мальовничому селі Савинки можна знайти житло для тимчасового проживання. Та якось місцева школа й старостат почали в соцмережах розповідати про свій населений пункт, запрошувати переселенців приїжджати до них.

У селі є школа, Будинок культури, пункт здоров’я, магазин, газ, водогін. Єдине, що псувало гарну картинку, це стан дороги від села до районного центру — міста Корюківки, котра має статус обласного значення. Вона давно вкрита жахливими ямами, та на якісний ремонт годі сподіватися. Бо де на це гроші взяти в обласному бюджеті? Однак нещодавно з’явилася новина, що вдалося відремонтувати невелику ділянку шляху, котрий сполучає село Савинки з відремонтованою дорогою державного значення Холми–Корюківка.
Отже, з цієї хорошої події ми й розпочали розмову з місцевим старостою Віктором Лісеним.

Дорога

Віктор Миколайович розповів, що торік восени відремонтували шість кілометрів шляху, що з’єднує села Савинки, Самотуги й Тельне. А Тельне вже пролягає вздовж траси Корюківка–Холми.

На тому відремонтованому відрізку раніше були місця, де лежав суцільний пісок.

— Тепер можна комфортно діставатися Корюківки не по прямій дорозі, де яма на ямі, а по іншій, полагодженій. Їздимо через Самотуги й Тельне, де дорога хоч і не асфальтована, та має тверде покриття. Якщо я їду до Корюківки по прямій дорозі 40 хвилин (протяжність 15 км), то по цій — 25 хвилин (протяжність 21 км). Ось така арифметика. І до Сядриного з Тельного близенько — три кілометри. Щоправда, взимку, коли приморозило та снігу насипало, нам міськрада прогрейдерувала пряму дорогу, сніг підлатав ями й можна користуватися коротшим шляхом. Та як потепліє й знову повилазять вибоїни, в нас буде хороша альтернатива.

Жителі и село

За словами Віктора Лісеного, в Савинках нині проживає приблизно 250 осіб. Зокрема п’ять родин (25 осіб) — переселенці з Семенівщини. Люди не хочуть їхати далеко від дому, бо лишили будинки та все, що надбали за життя. Але й продовжувати мешкати в небезпечній прикордонній зоні та ще з дітьми — велике випробування. А в Савинках — наче біля дому.

— У нас поселилися родини з шістьма, п’ятьма, трьома дітьми. Загалом 14 дітей прибуло, з яких 11 — шкільного віку. Вони, до речі, дали можливість нашому навчальному закладу ще рік пропрацювати. Та що буде далі — невідомо. Держава збільшує граничну наповнюваність на вчальних закладів. Може так статися, що нам бракуватиме учнів і школа опиниться перед необхідністю закриття.

Хоча ця установа живить село, в ньому все навколо школи крутиться. Там творчі вчителі, переважно середнього віку, яким ще працювати й працювати. Діти є активними учасниками художньої самодіяльності, фактично тримають на плаву заклад культури. Школа багато коштів на утримання не вимагає — опалюється дровами, бо ми давно відмовилися від дорогого газу. Добре працює в селі пункт здоров’я, де трудиться переселенка з Семенівки Аліна Здотова. А чоловік її — кочегаром у школі.

Міська рада наше село завжди підтримує. Той же пункт здоров’я опалюється її коштом. Спочатку було, було лікарня за це взялася, та потім місто підставило плече. А нещодавно в будівлю медичного закладу перебрався й старостат — місця усім вистачає. Утримує міськрада також працівника з благоустрою. Тримає в порядку наш водогін. Нещодавно новий насос встановили, електроніку замінили, обладнання на свердловині, генератор потужний придбали. Сам же водогін перебуває на балансі КП «Убідське» міськради.

До речі, свердловина в нашому селі — 430 метрів — артезіанська, дуже глибока, таких зараз мало. Колись у колгоспі глибше 100 метрів не пробивали. Віктор Миколайович каже, що взимку дороги добре розчищаються від снігу. Цим займається комунгосп разом із аграрною компанією «Урожай». Є магазин у селі — кіоск приватного підприємця, де всі необхідні продукти. Працює й сільський Будинок культури.

— Є директор у БК, художній керівник, кочегар. Окремо опалюються велика зала та кімната для репетицій. Діти приходять, молодь. Шкода, що зараз не можна проводити розважальні заходи — небезпечно. Та наші таланти шукають можливість для самовираження.

Взимку їздили по селах з невеличкою концертною програмою, заробили гроші на сітки для військових. Ми виділили приміщення з грубкою для наших невтомних сільських жінок, які плетуть захисні сітки від початку великої війни.
Криміногенна ситуація в нашому старостаті задовільна. Щоправда, як і всюди, є соціально незахищені особи, до того ж цілі родини. Проте деякі з них просто лінуються працювати, город обробляти, зловживають спиртними напоями.
А загалом, хто хоче заробити, така можливість є. Чимало господарств отримали кошти на дрова, по 19 400 грн. Ми до цього рішення не мали жодного стосунку, благодійники самі вирішували, кому виплатити, а кому ні.

На жаль, не отримали гроші ті, в кого окрім твердопаливних котлів є газові. Хоча зараз газом опалювати житло надто дорого. Віктор Лісений не скаржиться на життя — воно в усіх нелегке. Світло вимикають надовго. Проте міськрада дала хороший генератор для старостату, завжди є інтернет. Приходять охочі підзарядити свої телефони. Часто приїжджають у село лікарі, навіть столичні. У день нашої розмови Віктор Миколайович поділився, що завтра очікують п’ятьох медиків. А було, що й 25 приїжджало! Навіть пересувна стоматологія! Люди приходять на прийом із задоволенням. І з Савинок, і з навколишніх сіл. Генератор для їхньої безперебійної роботи дуже згодився.

Керівник висловлює через газету щиру подяку гендиректорці Центру сімейної медицини Світлані Лещенко, котра турбується про здоров’я їхніх людей. Каже, що від себе й місцевих жителів дякує місту за організацію транспортного сполучення між селами старостату та Корюківкою. Щоп’ятниці їздить безплатний автобус, який завжди повний. Люди з радістю донатять на ЗСУ, вкидаючи до скриньки в автобусі зароблені нелегкою працею гроші. Бо розуміють — це для захисників, для незалежності, для нашої свободи…

Джерело: газета "Маяк", Ірина Гайова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.