Третього сина втратила Тамара Качан з Киїнки

Тамара та Микола Качани

Трьох синів у моєї свекрухи Тамари забрала війна, — тужить 38-річна Світлана Качан, вдова Сергія Качана. Проживають у Киїнці під Черніговом. — Одного вбило біля будинку, двох — на фронті.

Миколі, свекру, зараз 77 років. Тамара на два роки молодша. Для обох свекрів це був другий шлюб.

Григорій Мельник, свекрушин син, був найстарший. Загинув 51-річним.

Валентину Мельнику було 45 років. 28 лютого 2022 року його вбило снарядом від «Граду» біля власного будинку в Киїнці, коли вийшов у двір. Похований у Киїнці. Так і не встиг створити свою родину.

У свекра також два сини. Станіславу Качану 52 роки, служить з першого дня вторгнення, одружений. Павлові Качану 44 роки. Має двох доньок від першого шлюбу.

І вже Сергій, мій чоловік, був їхнім спільним сином. Загинув 28-річним. 14 травня 2022 року.



Сергій Качан з донечкою

Довгі 42 місяці родина чекала на повернення сина, чоловіка та батька.

— Увесь цей час Тамара чекала. Вірила, що Сергій живий. Передивлялася відео з полону, шукала його серед військових, — плаче Світлана. — Ми були разом з 2014 року. Сергій проходив строкову службу у 95-й житомирській десантно-штурмовій бригаді. Був в АТО. Біля Горлівки Донецької області в липні 2014 року снайпер поцілив у голову. Пройшло по дотичній. Шрам через усю голову. Також уламки були в печінці, спині. Пошкоджений хребет.

Звільнився зі служби, працював водієм «КамАЗа», потім далекобійником.

З початком вторгнення вступив до тероборони. 1 березня 2022 року, наступного дня після загибелі Валентина, ми виїхали зі своєю родиною і родиною брата Павла в Іванівку під Черніговом. Та через кілька днів опинилися в окупації, — продовжує Світлана. — Сергія та Павла росіяни взяли в полон. Підозрюємо, що здали місцеві «ждуни».



Світлана та Аделіна Качани

Росіяни протримали наших три дні. Били, катували. Та дивом відпустили, бо в них якраз почалася ротація.

В окупації було пекло. Російські військові мародерили, убивали. Людей ховали в саду. У чужій хаті, без запасів їжі з трирічною донькою нам прийшлося тяжко. Окрім неї ще п’ятеро діток під одним дахом зібралося.

Коли росіян вибили з області, Сергій вирішив доєднатися до брата. Григорій служив з першого дня вторгнення в Першій танковій бригаді. Обороняв Чернігів, воював біля Киїнки.

Сергій та Григорій загинули в один день — 14 травня 2022 року.

Поблизу міста Гуляйполе в Запорізькій області. Їх танкову колону підбили росіяни. Було багато загиблих та поранених. Сергій та Гриша вціліли, встигли зробити чотири ходки і вивезти поранених.

Їм знову подзвонили побратими. Сказали, що екіпаж поранений. Брати сіли в машину і знову поїхали, за ними. Та назад не повернулися. Зв’язок з братами пропав о 16.20.

Наступного дня наші почали їх шукати. Підняли дрони і побачили розстріляні всі п’ять тіл. Два — у машині й три — поблизу. Це були Сергій, Григорій та екіпаж танка. Те, що вони загинули, нам сказали десь через тиждень.



Григорій Мельник

Забрати рештки тіл усіх п’ятьох загиблих змогли лише через кілька місяців, у вересні 2022 року. І почалися наші страждання. Понад рік тривали ДНК-експертизи. Щодо чотирьох виявили збіг впродовж двох років. А щодо Сергія не було жодного збігу. Сказали, тіло настільки муміфіковане, що не можна взяти ДНК. Рахувався як невідомий. Хоча аналізи здавали всі: мати, батько, донька. З особистих речей мені показали лише чоловікові берці, ремінь та частину трусів.

Гришу поховали 22 січня 2024 року. У нього залишилася дружина Наталія і двоє синів-близнят, Гліб та Платон. Зараз їм по десять років. Похований у селі Садове Броварського району Київської області, де він жив.

Тіло Сергія привезли в Чернігів у серпні 2025 року. І знову почалася паперова тяганина. Запорізький морг відмовився видавати лікарське свідоцтво про смерть. Видали на невідомого чоловіка. Через це Сергія не могли списати з військової частини. Довелося знову збирати документи, доводити, що це Сергій.

Відспівали 22 січня в Чернігові, у Катерининській церкві. Прийшов Андрій Головач, голова Киїнської громади. Був і на прощанні. Поховали Сергія Качана в Киїнці.

— Усі документи були готові в середині січня. Та вирішили ховати 22 січня, як і Гришу.

Джерело: сайт газети "Вість", Ольга Самсоненко, фото авторки

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.