Родина Лукашенко займається бджільництвом в умовах війни

Якщо раніше пасічникам доводилось захищати своїх бджіл переважно від захворювань, хижих ос та шершнів, а ще, іноді, від несертифікованих агрохімікатів, то віднедавна доводиться рятувати від війни. Саме «завдяки» бджолам Артем Лукашенко разом із родиною опинився у Гірську під час окупації Городнянщини рашистами.



- Поїхали подивитись бджіл, бо вже наступала весна й опинились в оточенні ворожих військ. Назад у Городню виїхати вже не змогли тож до самого звільнення мусили жити в окупованому селі. Проте окупацію пережили відносно спокійно, а вже після відходу рашисти почали системно обстрілювати Гірськ із артилерії та мінометів. Минулоріч прямо по пасіці прилетіло, яка стояла у лісі за селом. Мені тоді пощастило, що ландшафт там нерівний й була змога заховатись у складках місцевості. Проте пасіку тоді довелось перевозити на інше місце, - пригадав пан Артем.

Повністю покинути свою дачу й заодно виробничу базу у Гірську родині довелося вже у поточному році, коли п’ять мін прилетіли прямо на подвір’я. На щастя, господарів в обійсті не було.

- Артем виколупав кільканадцять уламків, які посікли п’ять вуликів. Випадок змінив наші плани, бо саме того дня ми мали б бути в Гірську й працювати на пасіці. Після цього інциденту одностайно вирішили більше не наражатися на небезпеку й вивезти пасіку з небезпечного села, - пригадала дружина пасічника Ірина.

Чимало часу довелось витратити родині щоб знайти нове місце для пасіки. У такому напівкочовому режимі минуло півсезону, і якщо із місцями медозбору визначались швидко – де цвіте там і стоїмо, то зручне приміщення під медогонку та фасування меду попошукали. Непросто було знайти й місце майбутньої зимівлі пасіки. Поступово Лукашенки владнали всі організаційні питання практично не втративши безцінного часу медозбору. Однак надію повернутися до Гірська вони не полишають, аби тільки це село стало безпечним. Долати труднощі пасічникам допомогли небайдужі родичі, зокрема найбільшою помічницею раптом стала невістка Катерина Мороз, дружина старшого сина Олександра. І поки чоловік боронить країну на передовій, енергійна жінка активно працює на пасіці у вільний час. Допомагають також діти і друзі родини.



Разом із медозбором Артем працює й у селекційному напрямку. Він системно розводить чистопородних маток, для чого має окремий нуклеусний парк де формує бджолопакети для себе і своїх колег. Донедавна він працював тільки із бджолосім’ями породи Карніка австро-німецької селекції, нині замовляє маток острівного обльоту з Німеччини від відомого селекціонера Ральфа Колбе. Нещодавно дізнався, що поруч, на одному із островів Київського моря почали селекційну роботи вітчизняні бджолярі, які пропонують високопородних бджіл. Пасічник має бажання попрацювати і з цими бджолами, подивитися, як вони покажуть себе у наших умовах й, можливо, розвести й поширити їх на Городнянщині.

Породне бджільництво – це не данина моді чи тренд, це виключно раціональний підхід до бджолярства. Високопородні бджоли, за умови якщо порода добре пристосовується до місцевих умов, дають значно більше товарного меду. Окрім суто зиску, треба менше бджолосімей для отримання одного і того ж обсягу меду, відповідно будуть менші й витрати часу та праці бджоляра. А ще, що також важливо, породні бджоли зазвичай менш агресивні і жалять тільки у стресових чи надзвичайних випадках. Певно, мало хто навіть з пасічників отримує задоволення від отруйних ужалів агресивних комах.

Джерело: "Новини Городнянщини"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.