Наталія Григорова: «Я не клоун, а дитячий аніматор»

Попри всі випробування сьогодення свята все ж бувають. Стало модним запрошувати на них аніматорів. Переважно роблять це на дні на­родження дітей. Дійство виглядає настільки за­хоплююче, що й дорослим приємно поринути у світ дитинства. Інколи друзі роблять сюрпризи на ювілей, молодятам - у день весілля. Як і ким створюється таке свято? Це радість і веселощі, але чи легко їх організувати? «Нашому слову» про це розказала Наталія Григорова, власниця студії «Веселка».



EVENТ - ІНДУСТРІЯ. ЩО ЦЕ ТАКЕ

Кожного разу, коли ми організовуємо урочисте за­стілля, крім вирішення питання, чим нагодувати гостей, задумуємося, як зробити так, щоб їм не було нудно. І якщо дорослі можуть розважити себе і самі, то дітям потрібна більша увага. Тож у аніматорів (людей, які організовують свята) робота є.

Аніматори працюють над сценарієм свята, активним залученням гостей до участі, проведенням ігор та різ­них конкурсів. Причому ці забави мають бути такими, в які діти у повсякденному житті зазвичай не граються. Бо захоплюючі та незвичайні ігри згуртовують дітей на святі, перетворюють їх разом зі своїми улюбленими героями з мультфільмів, казок та фільмів на справжню команду. Крім того, багато дітей мріють познайомитися з улюбленим персонажем, провести з ним весело час та сфотографуватися.

Крім ігор, аніматори проводять творчі майстер-класи тощо.
Аніматор - не просто людина, яка перевдягається у костюми різних персонажів. Це людина, здатна дарувати щастя та веселощі, а розважальна програма, яку вона створить, має викликати захват не лише у дітей, а й у дорослих.

ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

Наталія Григорова - уродженка Прилук, зараз мешкає в Сновську, мама трьох дітей, у якої вистачає сил, на­снаги та фантазії, щоб дарувати радість й іншим дітям.
- Усе почалося в моїх рідних Прилуках. Церква, в яку я тоді ходила, щороку організовувала християнські дитячі табори. Це був дуже цінний досвід у моєму житті. Якось запропонувала Жанні Жувак, директорці табору, провести розважальний вечір в образі Веселинки. Вся наша весела команда підтримала ідею. Цей образ з’явився в моїй голові спонтанно, але і досі залишаєть­ся улюбленим. Так у моєму житті народилася сторінка аніматорства. Це було 12 років тому, коли я приїхала до Сновська. Тут аніматорів називали клоунами. Був один аніматор на весь тоді ще Щорський район - Ілля Беженарь. Він узяв мене до своєї команди. За словами Наталії, радувати людей не важко. Буває важко здиву­вати чимось новим, бо сучасне покоління дітей стає вимогливішим до розваг.
На питання, як генеруються ідеї сценічних образів, аніматорка відповідає:

- Мені не так часто придумується щось нове. Здебіль­шого сценічний образ диктується художником-мульти- плікатаром популярного мультика. Я працюю не з усіма образами, оскільки вважаю, що герой на святі повинен організовувати позитивну, доброзичливу атмосферу.

ЇЇ АУДИТОРІЯ — ДІТИ

- Я люблю працювати з середнім дошкільним віком. Дошкільний вік - це моя спеціалізація за дипломом, бо закінчила Переяславський державний педагогічний університет. Найстарші, кого я розважаю, - це діти десяти років, ділиться Наталія. - А від проведення роз­важальних програм для дорослих я відмовляюсь. Це не моє амплуа.
За час аніматерського бізнесу траплялось багато цікавих випадків, але один із них був точно вперше за всі 12 років. Мама-замовниця назвала свято «День народження. Дубль-2». Тобто, вітали іменинника два дні поспіль: кафе, торт, аніматор, розваги - усе замовили по два рази.

- Перший день ми з мамою зробили все, як бачить наше доросле око, - сміється Наталія. - Як виявилось наприкінці свята, іменинника не задовольнили наші ідеї. Мамі довелося все перегравати. З поправками. Ми зробили висновки. Наступного дня сюрпризом організували хлопчику «Дубль-2». Наприкінці свята всі вимазувалися іменинним тортом, як це показують у фільмах. Вечір вийшов весело, запам’ятовуюче і по- домашньому. Висновок: організатори свята насамперед мають враховувати потреби самого іменинника.

ВІД ПРИЛУЦЬКОЇ «РАМПИ» ДО СНОВСЬКОЇ «ВЕСЕЛКИ»

На переконання Наталії, аніматор - це актор. Актри­сою її навчали бути в народному аматорському театрі «Рампа» в Прилуках, провідним режисером якого і до тепер є заслужений працівник культури України Анатолій Кизим.
За останні п’ять років еуеп1:-індустрія набрала стрім­кого розвитку. Все більше батьків хочуть запрошувати аніматорів. Все більше бабусь розуміють, що аніматор - це не просто клоун. Крім того, в теперішні стресові часи все більше мам розуміють, що аніматорство - це необхідність. Тому навіть в таких невеличких та відда­лених від Чернігова містечках, ця професія актуальна.
- Раніше нас чекали лише в Сновську та Корюківці. Поступово про студію «Веселка» дізнавались все більше людей. Якщо трапляються подорожі по селах району, я намагаюсь брати з собою помічника. Ми з радістю їздимо туди, куди нас запрошують, - розповідає На­талія. - Нещодавно в арсеналі наших послуг з’явилось привітання від ведмедя-велетня Михася. Я сама в нього закохана. Тож географія діяльності розширилась. З Ми­хасем ми вже побували на Менщині, в Сосниці.

Наталія каже, що насиченими на замовлення є грудень, коли передноворічні свята, та травень, коли випускні в садочках та початкових класах. Парадокс, але цього воєнного року виявилося більше замовлень, ніж у попередні роки. Очевидно, саме війна внесла корективи: чи буде ще можливість ощасливити дитину? У аніматора також має бути надійний тил.

Серед переваг своєї професії Наталія виділяє те, що ти оточений позитивом. Наступна перевага - пер­спективність, бо потреба в аніматорах буде завжди. А головне - це спілкування з різними людьми. Серед не­доліків - постійна потреба в придбанні нових костюмів та оновленні інструментів для роботи. А загалом, кожне замовлення - то фізична втома та інколи зірвані голо­сові зв’язки.

- Без рідних я б не справилася, - зізнається жінка.

- Ніна Вікторівна, мама чоловіка, допомагає з дітьми. Цього року приїздила на поміч і моя мама. Наші хлопці вже трохи підросли, тому часто і вони мені допомага­ють з меншою донечкою. Чоловік в більшості випадків згоджується на мої експресивні ідеї. Одна з останніх - придбати великого Михася. Тепер з Ігорем возимося з ним разом. Саме Ігор - той, хто працює у костюмі ведмедя. Коли у мене настає творча криза, виручають мої сестри. Вони також театралки та аніматорки.



Найстаршому сину Наталії Тимофію - 10 років, Даміру - дев’ять, донці Наталії - лише два з половиною рочки. Чи не залишаються вони обділеними батьківською увагою?

- Помітила, що дітям завжди не вистачає батьківської уваги, - зізнається жінка. - Навіть коли у нас бувають сімейні дні і ми можемо кудись поїхати, порозважатися, цілий день перебуваємо з ними, вони просять ще чогось. Як правило запитують: «А коли буде наступний раз?» Але вони розуміють: щоб був наступний раз, батькам треба потрудитися. Після виступів, зазвичай, у мене не­має сил. Дітьми займається тато. Передишки бувають, коли ловимо з чоловіком вільний від замовлень день і сім’єю виїжджаємо з міста. Не так давно вчергове від­відали Менський зоопарк.





ВОЇНИ - ЧАСТІ ЗАМОВНИКИ

- Маю надію, що головне бажання всіх українців дуже скоро здійсниться, адже ми віримо в Бога і ЗСУ! Однозначно: саме нашим ЗСУ завдячуємо за всі можливості. До речі, воїни - часті наші замовники. В багатьох випадках відмовляються від передбачених для них знижок. Кажуть: «Спасибі, що продовжуєте працюва­ти, і ми маємо можливість передати через вас хороший настрій нашим рідним».

Жителька Киселівки на Менщині Вікторія Сьомкіна поділилася враженнями після того, як скористалися послугами Наталії та Ігоря Григорових.

- Послугою аніматорів вирішили скористатися впер­ше, щоб привітати доньку Ангеліну - їй виповнилося вісім років, - розповідає Вікторія. - Спочатку шукали в Чернігові, де цей сервіс поширений. А коли дізналися про ціну, сума трохи нас налякала. За підказкою друзів з Корюківки знайшли сторінку Наталії в Фейсбуці - і про все домовилися. До Ангеліни та її друзів завітав ведме­дик Михасик. Враження дуже позитивні. Наталія та Ігор великі молодці - подарувати неймовірні емоції. Були розваги, пісні, дуже всім сподобалося. Налаштовуємося на повтор: у серпні святкуватимемо день народження синочка.

Віталій СЕРГІЙКО. Фото з архіву Наталії Григорової

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.