Володимир Супрун все життя присвятив музиці

Володимира Леонідовича Супруна у на­шій громаді знають як пре­красного, високопрофесійного музикан­та, який все своє життя по­святив слу­жінню висо­ким ідеалам музичної культури. Володимир Леонідович вільно грає на таких інструментах як баян, труба, баритон, фортепіано й гітара. Колись разом з ВІА «Калина» Черкаської обласної філармонії їздив по Україні з га­строльними турне і грав на органі. Має багато почесних відзнак.



Володимир Леонідович - сосничанин, закінчив міс­цеву восьмирічку. З дру­гого класу школи навчав­ся у Сосницькій музич­ній школі по класу баяна та труби. Хлопцю так спо­добалося все, що пов'я­зане з музикою, тому він продовжив навчання у Чернігівському музичному училищі. Потім, як, зреш­тою, і всі юнаки, служив в армії й грав у дивізійному оркестрі. Але й після ар­мійських буднів змужнілий чоловік продовжив навчан­ня у Ніжинському культур­но-просвітницькому учили­щі заочно.

Отримавши фаховий до­кумент, Володимир два роки навчав дітей улюбленої ним справи, пра­цюючи вчителем музи­ки у Волинківській серед­ній школі. Згодом обста­вини склалися так, що де­який час він грав у оркестрі Київського військового ок­ругу у селищі «Десна».

І лише після отримання значних професійних здо­бутків, як музикант, по­вернувся на батьківщину - у Сосницю. Незабаром у житті Володимира Леонідовича сталася ви­значна подія: разом з ко­ханою дівчиною Надією вони стали на рушничок щастя. Але, як мовиться, все проходить, а му­зика вічна, і Володимир Леонідович став працюва­ти у Сосницькому будинку культури методистом по ін­струментальному жанру, згодом був керівником ес­традного колективу, а че­рез певний час - керівни­ком духового оркестру бу­динку культури. А потім ці­лих вісім років він був ди­ректором Загребельського будинку культури. На цьо­му музичний шлях героя нашої розповіді не пере­ривається, Володимир Леонідович став працю­вати методистом, а згодом два роки директором В'юниського міського бу­динку культу­ри.



Володимира Леонідовича, як здібного му­зиканта, ке­рівника помі­тили і після В'юнища він дев'ять років займав поса­ду директора Сосницького районного бу­динку культури, а згодом| став методи стом інстру­ментального жанру. Коли Володимир Супрун був директором Сосницького БК, він також два роки пра цював у музичній школі ви­кладачем по класу духових інструментів за сумісни­цтвом. До речі, Володимир Леонідович вільно грає на таких інструментах як баян, труба, баритон, фор­тепіано й гітара. У нього вдома теж є баян, гітара, труба й орган. Свого часу, окрім концертів на сце­ні грав і на танцювальних майданчиках, на різних святкових заходах у скла­ді ансамблів «Колорити» та «Сузір'я». Був постій­ним учасником народного аматорського фольклор­ного колективу «Криниці». Володимир Леонідович неодноразово нагороджу­вався почесними відзна­ками. А ще у минулих ро­ках він брав відпустку за свій рахунок і разом з ВІА «Калина» Черкаської об­ласної філармонії, їздив по Україні з гастрольними турне і грав на органі. Тоді концерти вони давали ко­жен день.

Володимир Леонідович на пенсію пішов, маючи 37 років стажу, але й тепер він грає у недавно створеному оркестрі «Духовик» у Сосницькій музичній шко­лі.

Разом з дружиною Надією Олексіївною ви­ховали й виростили сина Віталія, який вже дорос­лий й хоча не пішов му­зичною стежиною батька, але сам навчився й грає на гітарі. Є у Володимира Леонідовича і внучка Марина, яка вже навчаєть­ся у 7 класі й грає з друго­го класу в дівочій команді у футбол.

У вільний від всіляких турбот час чоловік сідає на велосипед і їде на природу, він заядлий рибалка, любить тихе полювання і все, що пов'язане з при­родними багатствами та красою нашого краю.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 16.03.2023, Віктор ШЕВЧЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.