Будинок котячого щастя

Сьогодні наша розмова про відповідальність. Вона цінна не лише у стосунках між людьми, а й у відносинах «людина - тварина». Часто «непотрібні» господарям улюбленці опиняються просто посеред вулиці. І проблема цих бездомних котів і собак не тільки в тому, що їм ніде жити й нічого їсти, а й у агресії, з якою цим бідолахам доводиться зіштовхуватися. Проте є люди, яким небайдужа доля чотирилапих, які не можуть пройти повз без співчуття. Таких людей часто вважають дивними, але вони на те не зважають. Адже знають: подарована краплина добра обов’язково змінить ситуацію, а подарований тварині домашній затишок віддячиться великою любов’ю, на яку іноді не здатні навіть люди.

Зіщулена маленька тінь на вулиці пізно ввечері... «Мамо, це кошенятко? Давай заберемо його додому. Воно переночує, а на ранок знайдемо його господаря, який, мабуть, його загубив...», - благала Юлія. І мама погодилася, хоч і зареклася більше не тримати вдома котів - надто болісною була втрата її улюбленця кілька років тому під колесами автівки. Нагодували те кошеня, переночували, а зранку обійшли весь куток - нічиє. Так у квартирі борзнянки Ірини Горбачової три роки тому з’явився смугастий Тигрусик. За ним із вулиці перекочували Балушка, Латешка і Багіра.



- Також підгодовуємо шестеро дворових котиків, - каже Ірина. - Зараз холодно, дуже жаль їх усіх. А влітку в нас у дворі було аж двадцять сім котів! Я всіх, кого змогла, роздала у гарні руки, а ці залишилися. Дала всім імена, кого треба - звозила до ветеринара, купила нашийники. Відчуваю за них відповідальність, хоч вони й нічиї. Адже тварина - не іграшка, щоб погратися нею й викинути на вулицю.

Тому Ірина вирішила на зиму влаштувати для вуличних котиків житло. Замовила в місцевого майстра двоповерховий дерев’яний будиночок, поставила біля свого будинку, застелила стружкою - і котики одразу облюбували нове житло. Біля нього жінка планує поставити годівниці, щоб жителі будинку також могли підгодовувати чотирилапих.

- Щоб батьки, які виходять на прогулянки з дітьми, казали: «Треба погодувати котиків». У дітей розвиватиметься почуття любові до тварин, відповідальність. Вони не будуть їх ображати - у цьому весь сенс. Можна зробити для котиків цілий майданчик. Буде естетично і дітям цікаво. У кожного вдома залишається їжа, яку можна не викинути, а винести тваринам. Це краще, ніж спостерігати, як вони лазять по смітниках і під’їздах, а всі сусіди лаються. А так буде для них спеціальне місце.

Щодня Ірина варить своїм улюбленцям десять літрів юшки із салакою чи курячими лапами. Зізнається, що це витратно, але покинути тварин на призволяще не може. Дочка, яка поїхала працювати в Італію, допомагала фінансово, а тепер залишилася без роботи і додому приїхати не може через оголошення в країні локдауну, тож доводиться продавати деякі її речі з шафи, щоб прогодувати такий табун. До того ж, Ірина хоче стерилізувати всіх кішечок, а ця процедура в борзнянських ветеринарів коштує близько 600 гривень.

Якби ж влада дослухалася й хоч трохи цю ідею підтримала, каже Ірина, то поменшало б безпритульних собак і котів на вулицях, не зазирали б у очі голодними поглядами, не хапали б за ноги випадкових перехожих. Жінка готова навіть волонтером у притулку для тварин працювати, якби такий у Борзні побудували. Та розуміє - зараз у громаді є більш глобальні проблеми, ніж порятунок тварин. Проте кожна добра справа починається з маленького кроку, а вона його зробила. І в цьому не самотня.

Про допомогу бездомним тваринам писали на сторінках нашої газети Ірина Горбащенко й Людмила Дворниченко. Підгодовують беззахисних собак із вулиці й інші борзнянки - Наталія Ілляшенко й Віра Подлипська: купують у магазині кісточки, роздають - тварини визирають їх і наступного разу, коли ті йдуть за покупками.

Звичайно, людям, які витрачають свої зарплати і пенсії, щоб купити смачненького бездомним котам і собакам, усіх їх не нагодувати й не обігріти, хоч і хотілося б. Тому вони хочуть звернутися в першу чергу до тих, хто хоче завести домашню тварину чи викинути її на вулицю: подивіться їй у очі й згадайте вислів французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері: «Ми відповідальні за тих, кого приручили». Адже жодна тварина ще не покинула людину через хворобу чи старість.

Людмила Шульжик, газета "Вісті Борзнянщини" №51 (9921) від 19.12.2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.