GOROD.cn.ua

4З роки віддала Сновській районній лікарні, а заміж виходила опівночі

Інтелігентну й порядну жінку-лікарку, високого фахівця своєї справи Олімпіаду Йосипівну ГОЛЬДІНУ знає не одне покоління Сновщини. 43 роки свого життя вона віддала центральній районній лікарні, пропрацювавши у дитячому відділенні та поліклініці. Незважаючи на свій поважний вік, вона має міцний внутрішній стрижень, це відчувається й у спілкуванні, й у відносинах із родиною.

Завітавши до Олімпіади Йосипівни напередодні Дня медичного працівника, ми почули цікаву історію про її життя, роботу і чудову родину.



Народилася Олімпіада Йосипівна у далекому 1930 році на Городнянщині в селі Івашківці. Дитинство випало на роки лихоліття Другої світової, тож навіть довелося перервати навчання в школі й працювати в колгоспі на полі. Але школу згодом вона закінчила з відзнакою, отримавши атестат аж у 20 років, і вирішила стати лікарем.

— А звідки таке незвичне ім’я у вас? — запитую.

— Після мого народження мене не називали майже місяць. А потім батько, не кажучи нікому, приніс додому метрики, де в графі „ім’я” було записано «Олімпіада». Мама розсердилася й не могла змиритися, як дитині рости з таким іменем, що в селі скажуть. Тому всіх інших дітей називала потім сама, простими іменами.

Олімпіада Йосипівна – друга дитина в сім`ї. Загалом їх було восьмеро, і роз’їхалися вони по всьому світу, чотирьох уже нема.
Навчалася жінка у Київському медичному інституті, потрапивши туди випадково. Про столицю дівчина з села й не мріяла, тому їхала вступати до вишу на Західну Україну. Але зупинившись по дорозі в Києві, вирішили з подругою завітати до інституту, там їм порадили залишитися в Київському вузі на навчання й прийняли їхні документи.



Після семи років опанування професії лікаря 27–річною молодою дівчиною Олімпіада Йосипівна наприкінці червня приїхала за направленням до Щорса (так тоді називався Сновськ). Поселили спочатку в кабінеті у хірургічному відділенні, бо не було гуртожитку, потім знімала квартиру. Працювати розпочала в дитячому відділенні.

Тоді, в 1957 році, дітей у районі було дуже багато, пологи приймали щодня, й не одні. Розповідає, що Кучинівка не відставала від міста і поповнювалася дітьми майже в однаковій кількості, як у райцентрі. Тож роботи в дитячому відділенні було багато. До своїх обов’язків Олімпіада Йосипівна ставилася відповідально і через три роки вже очолила відділення.

„Через наші руки зі Світланою Павлівною Станішевською (вона була районним педіатром) пройшли тисячі дітей за роки роботи”, — розповідає лікарка.

На той час діти частіше хворіли на запалення легень та вірусні інфекції. Доводилося і днювати, й ночувати в лікарні. Жінки ставили крапельниці у вени на голівках немовлят, допомагали в хірургії при складних операціях, робили самі штучне дихання без усяких апаратів ШВЛ, їздили на виклики в будь яку годину доби.

„Шприц і наші руки – ось чим оживляли дітей”, — каже співрозмовниця.

Із приїздом у Щорс після медінституту в особистому житті молодої лікарки теж відбулися зміни. Тут вона зустріла свою долю. Молоді медики тоді їхали працювати в центральну районну лікарню, дружний колектив був великий. У його колі народжувалися подружні пари.

Були залицяльники й у симпатичної чорнявої Олімпіади. Але вона не ставилася серйозно до них, поки не з’явився у її житті Яків. Родом він зі Стольного Менського району, приїхав сюди з батьками і працював стоматологом. Яків Давидович Гольдін теж заслужив велику шану й повагу серед жителів району й далеко за його межами.

На той час він зустрічався з іншою, іноді ввечері вони забирали Олімпіаду та йшли разом гуляти до молоді. А одного разу він прийшов сам. Проте дівчину терміново викликали в лікарню. Яків Давидович провів її до ЦРЛ, а потім дочекався і провів додому. Після цього вони почали зустрічатися.

Вже через 2 місяці чоловік раптом запропонував їй одружитися. Це сталося пізно ввечері. Олімпіада перепитала, чи не шуткує він, і, отримавши ствердну відповідь, погодилася. Уявляєте, о 12-ій ночі він одразу повів її до РАГСу! Там працювала його знайома, тож довелося їй прийти у заклад і розписати новоспечених молодят. Так розпочалося довге й щасливе сімейне життя молодого педіатра зі стоматологом.

Через рік народився Мишко, а потім донечка Оленка. За тодішнім законом на роботу вийти довелося, коли сину виповнилося лише три місяці, залишивши немовля на свекруху.

Одного разу до дитячого відділення завітало вище керівництво. Палати були переповнені, маленьким пацієнтам ставили ліжка навіть у коридорі. Але показники відділення були хороші, лікували й рятували всіх. На той час на території нинішньої ЦРЛ будувалося інфекційне відділення. Керівник, побачивши, що в дитячому дуже тісно, наказав переглянути проєкт і замість інфекційного збудувати дитяче відділення. Згодом вони переселилися в нове двоповерхове просторе приміщення, яке й досі приймає маленьких пацієнтів.

Роботі лікарка віддавалася сповна, про неї писали в районній газеті, багато разів нагороджували почесними грамотами й відзнаками, які зберігає й досі. Але найтепліше й найприємніше для неї, мабуть, це слова щирої вдячності від батьків за врятоване життя їхніх дітей. Говорить, коли й приносив їй хтось на знак подяки цукерки, ніколи не брала собі, а завжди пригощала ними дітей у відділенні.

Рятуючи і ліками, і словом чужих дітей, виховали разом із чоловіком чудових сина і доньку, яким дали вищу освіту. В Олімпіади Йосипівни є онуки, дочекалася 4 правнуків. На жаль, нині вона живе сама, померли чоловік і син. Донька мешкає в Києві, щодня телефонує мамі і при найпершій нагоді приїздить до рідної домівки. Свого часу вона закінчила школу з «золотою» медаллю, працювала журналістом «Київських відомостей», нині займається своїми проєктами, завжди приходить на зустріч Чернігівського земляцтва в Києві.



Її син, Артем Афян, не забуває про рідний Сновськ, у якому жив із бабусею та ходив тут у перший клас. Під його патронатом діють не один рік комп’ютерні курси у Сновській гімназії, а діти зі Сновщини, що там займаються, завдяки Артему Афяну мають змогу побувати в Києві.

Нині він професійний успішний юрист, адвокат, має власну приватну юридичну фірму, 18 березня 2020 року став радником Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля. Приємно, що у нас є такі земляки, гордість Сновщини.

Щоденно турбується про Олімпіаду Йосипівну невістка Тетяна, яка живе у Сновську. Проте жінка-лікарка не зі слабкодухих! У своєму поважному віці й досі сама саджає, поле і поливає город. І з нетерпінням чекає свого 90-річного ювілею — заради того, щоб у будинку зібралася вся велика родина. Бо сім`я – то найцінніше. У любові, порядними й чесними, у бажанні весь час досягати вершин і допомагати людям виховувала вона своїх дітей. Саме такими вони виросли, такими стають її онуки і правнуки.

З нагоди професійного свята медичних працівників Олімпіада Йосипівна побажала всім міцного здоров’я, а медикам Сновщини бути гідними своєї професії, поспішати на виклики, якщо цього потребує хворий, думати про людей — і це обов’язково сторицею повернеться до них.

Поважну жительку громади, відомого дитячого лікаря напередодні Дня медика особисто привітав міський голова Олександр Медведьов і побажав довголіття та родинного затишку.

Лариса Мартиненко, Чернігівська обласна газета «Деснянська Правда». Фото з сімейного архіву

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Олімпіада Гольдіна, райлікарня, дитяче відділення, поліклініка, людські долі, «Деснянська Правда»