Олег Бузун: «Елементи кооперації потрібно поєднувати із парадигмою сталого розвитку»

Голова Ніжинської районної ради Олег Бузун – без перебільшення, один із небагатьох чиновників Чернігівщини, хто бачить цілісну картину самозайнятості на селі та успішно працює в цьому напрямку. Проекти сталого розвитку – те, що на переконання Олега Бузуна, дасть можливість селу триматися на плаву. Кошти на реалізацію проектів можна брати у міжнародних кредиторів, не залучаючи держави. Головна умова – цілковита відсутність корупційної складової. На Ніжинщині вдалося успішно реалізувати проекти сталого розвитку з елементами кооперації, поєднавши виробництво, екологію та науку.



– Олегу Віталійовичу, як виникла ідея реалізації проектів сталого розвитку?

– Початкова ідея залучення коштів міжнародних структур була спрямована на вирішення екологічної проблематики. Ми мали велику проблему з загоранням торфовищ. Починаючи з 2012 року, я почав шукати можливості її вирішення. Почитав тематичну літературу, ознайомився з досвідом Білорусі (там я бував двічі). Ви, знаєте, в білорусів все дуже просто – нам вдалося наблизитись до них, тільки не настільки добре, оскільки в Білорусії все простіше, бо земля належить державі.

– Отже, до кооперації Вас спонукала екологія?

– Саме так, але коли дійшла черга до самого проекту, після низки зустрічей із людьми і роботи на місцях ми отримали чітку картину – елементи сталого розвитку. Що це означає? Це значить, що проект передбачає не лише вирішення екологічних проблем, але й зав’язаний на економіці. Наша команда почала думати над тим, як запустити економіку в селах. Відтак проект отримав вже три складові: екологічну – організація і відкриття регіонального ландшафтного парку, економічну – створення двох кооперативів і соціальну – це екологічні стежки, класи, співпраця з наукою.

– Чи можна детальніше про економіку?

– На початку реалізації проекту передбачалося створення трьох кооперативів у Ніжинському районі, одначе у Колісниках не спрацювала ідея з заготівлі сіна, а от решту – вдалося втілити в життя. Перший кооператив – молочний, у Кукшині, другий – у Вертіївці, спеціалізується він на виробництві паливних пелетів. Якщо говорити про форму кооперації, то це сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, так звані СОКи, вони мають значно простішу податкову базу, ніж виробничі. Для того, щоб обслуговуючі кооперативи могли займатися виробництвом, ми створили надбудову – громадську організацію «Чернігівщина екологічна», яка й об’єднала ці два кооперативи. Вони існують з 2014 року.

– Олегу Віталійовичу, відомо, що в нашій країні на подібного роду проекти гроші дістати нереально. Бо ж навіть ті програми, які існують, недофінансовуються. Звідки гроші?

– Все робилося за донорські кошти. Це – закупівля обладнання, техніки, організаційно-технічне забезпечення. Проектом не виділяли кошти на заробітні плати, лобізм тощо. Важливим моментом є те, що гроші не йшли через органи влади, кошти йшли напряму до кооперативів і Регіонального ландшафтного парку. Після того як закупили обладнання, проект підбирав керівника кооперативу. На той момент такою людиною був Юрій Ткачов, він мав неабиякий досвід роботи в молочній галузі. Нам вдалося налагодити контакти з місцевим населенням і запустити проект. Однак, приблизно рік-півтора тому ми побачили негативну тенденцію – почали вилізати неконтрольовані моменти, втрачався зв'язок керівника кооперативів з нами і головним офісом в Києві. Ми зрозуміли, що людина поводиться неадекватно. Тому влітку прийом молока у Кукшині було припинено. Власне, сам випуск продукції був мінімальним, оскільки позначку 400 літрів переробка ніколи не перетинала. Кукшинський молочний кооператив – це локальне виробництво, головною метою якого є самозайнятість селян із Кукшина, Стодол і Колісників. Отож, кооператив став, треба було витягувати ситуацію. Ми знайшли підприємця Владислава Зубенка, який займається заготівлею молока. Віднедавна кооператив відновив роботу і бере тричі на тиждень по 1-1,2 тонни молока в населення. Майно залишилось за кооперативом, ми не допустили його приватизації.

– Як бачимо, не все так гладенько з кооперативною формою власності.

– Чому кооперативна форма не спрацювала? Наше суспільство, на жаль, не дійшло тієї стадії, щоб зрозуміти, що це зробилося для них. Це так, як у колгоспі. Колгосп сам по собі – це нормальна форма колективної думки, праці і управління, але людей настільки забили, що їм важко збагнути, що це їхнє. Взяти хоча б той самий кооператив з виробництва паливних пелетів у Вертіївці. При створенні виробництва сільська рада не пішла нам поступки, не дала пільги по землі. До того ж рівень свідомості самих працівників залишає бажати кращого – треба ще умудритися вкрасти 50 тонн пелетів, повитягувати мотори з обладнання, через що виробництво фактично зупинилося. Кукшин побачив перспективу у кооперації, а Вертіївка – ні! Загалом, наші люди не готові до такої форми власності! От Західна Україна готова. Там дядько з’їздив у Європу, побачив, як можна посадити сад, городину, створити кооперацію і працювати. Загалом, елементи кооперації – це правильно, вони мають поєднуватися з парадигмою сталого розвитку, просто людській ментальності треба ще дозріти до кооперації.

– Чи плануєте і надалі співпрацювати з міжнародними інституціями?

– Перспективи співпраці є, але в першу чергу потрібна взаємна довіра. Європейці мають зрозуміти чітко, що тут під корінь виключиться корупційна складова, а з іншого боку потрібна довіра людей. Наступна наша ініціатива з впровадження проектів сталого розвитку буде реалізована в Крутах, де я відстоюю утворення об’єднаної територіальної громади. Історію з громадами я називаю кріпосною. Великий аграрний бізнес, в принципі, свою територіальну реформу вже провів. Це ненормально для територій, адже вони планують свою економіку на тих землях, які обробляють. Вони не бачать село, і навіть району не бачать. Це – їхній територіальний устрій. Найгірше з того, що податки вони платять не за місцем роботи, а за місцем реєстрації.

У Крутах ми працюватимемо в напрямку відновлення деградованих земель, торф’яників, будівництва греблі та створення екологічної лабораторії при місцевій школі. Над екологічною складовою активно працює директор РПЛ «Ніжинський» Сергій Мельникович, який бачить першочерговим завданням відновлення меліоративних каналів та шлюзів. Він успішно реалізовує подібний проект у себе в парку. Дістати кошти на втілення чергового проекту сталого розвитку нам буде неважко – впродовж п’яти років поспіль до нас приїздили емісари з Європи і були задоволені побаченим, тому з нами хочуть працювати.

Віталій Назаренко, «Чернігвщина» №47 (708) від 22 листопада 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.