«Назвали вулицю Пекельного. Небо тепер пекло посилає»

У Наумівці Корюківського району на одному з перехресть табличка «вул. Пекельного». Мимоволі згадуєш господаря пекла...


Табличка на будинку Людмили Смальохи

Краще б Молодіжна

— Робимо з ранку і до вечора, наче у пеклі, — усміхається 65-річна Надія Симончук, місцева жителька. Надія Петрівна якраз набрала слив і везла велосипедом додому. — У всіх хазяйство на вулиці. Свині, корови, городу багатенно. Як вранці встанеш, так і побіг. Пекло неугасиме. І неісходіме.

— Може, люди у вас незвичайні?

— Люди нормальні. А Тихон Пекельний — це перший голова колгоспу. Мабуть, хороший керівник був, що його ім’я вулиці дали.


Надія Симончук

Вулиця найновіша у Наумівці. Пізніше всього її будували. Років 23 ми тут живемо.

Я не місцева, приїхала з Сосницького району в 1971 році. Вихователькою у дитячому садку пропрацювала 25 років. Село тоді страшне було: хати криті соломою ще стояли, дороги не асфальтовані. Голова Микола Бородавка почав робити Наумівку показательною. Розбудовували по вулицях.

Тут ПМК (передвижка механізована колона) велика була. Люди на роботу їхали зі всіх кінців. Бо давали домики. Тож корінних жителів жменька лишилась.

Нашу вулицю уже при Юрію Бацману робили. Він сказав, щоб на Пекельного тільки корінним (щоб хоч один із сім’ї був) давали житло. У мене чоловік Анатолій з Наумівки. Так ми тут житло і отримали.

Але я ще тоді казала: а чого б не назвати Молодіжною? Ми ж, як сюди переходили, усі молоді були. Мо’ б, не таке життя важке було. Ні. Назвали Пекельного. Ото і небо нам тепер пекло посилає.

— Щось особливого ставалось?

— Десь рік тому пропав чоловік Іван Ковеза, скраю жив. Та чи через назву вулиці, чи через горілку. Бо пили у хаті всі. Спочатку мати померла, тоді і син. Напився, пішов, і по цей день немає.

Російською — Адская?

— Розмовляла з односельцями, які пам’ятають Тихона Пекельного, — говорить Марія Суха, староста села Наумівка. — Кажуть, був за людей. Хоча в ті часи це було робити нелегко, адже завжди були вказівки зверху. Треба було і під розпорядження підлаштовуватись. Про підлості з його сторони не згадують. За його ставлення, кажуть, отримував від керівництва догани.


Людмила Смальоха

У будинку з табличкою «Пекельного» живе родина 50-річної Людмили Смальохи, головного бухгалтера ПСП «Злагода».

Жінка переконує, що їх вулиця найкраща у селі. Будинки нові, красиві. Чого б і не жити?

— Ви, може, уже і не задумуєтесь над назвою?

— Ми — ні. Але хто уперше чує, часто запитують: а російською — Адская?

— Чи відрізняється від інших?

— Ширша за всі вулиці у Наумівці. І висока. Як дощі ідуть, то у перших асфальт висихає.


Микола Соломах

— А відьми у вас на Пекельного водяться? — запитую у 67-річного Миколи Соломахи.

— Батюшка кожен рік святить і вулицю, і будинки. Так що ми під захистом, — говорить Микола Олександрович. — Та й коли вулицю побудували, відьом у Наумівці уже не лишилось. До п’ятдесятих були. Ще мати розповідала, як вночі по селу колеса від возу котилися. Що то, як не нечисть?

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №34 (1685), 23 серпня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.