«Раніше на Петра першу картоплю копали. Огірки рвали. А тепер турецькі цілий рік»

На лавці біля двору 59-річна Тетяна Хальченко чекає гостей.

— Село тягнеться кілометрів зо п’ять, — пояснює жінка. — У нас старовинна церква, їй, мо’, більше ста років. Відкривали на Петра і Павла. Раніше там завжди заливало водою. У 1972 році була дуже сильна вода. Добратися до людей — нереально. Казали, паски святити на човнах їздили. А тоді їх переселили до нас, у Загребелля, роздавали землю. Відбудовувалися. Межував з селом і хутір Андріївка. У них і церква була, і храм святкували, на Пречисту. Села з’єдналися, а люди храмують двічі. Інша половина села раніше відносилася до села Гапішківка. Межа — від клубу. На тому кутку церкви немає. Ще й батюшка Віталій наш помер тижнів три тому.


Тетяна Хальченко

Правити приїжджав із Сосниці.

— Храмуєте один раз чи двічі?

— Та ні, зараз грошей здорово немає, щоб так святкувати. Раніше на роботу треба було храмове нести. Хочеш відкрутитися, кажеш: «У нас на Пре чисту». А тоді розказуєш, що на Петра храмуєш, — сміється жінка. — Захолод повинен бути обов’язково, млинці з сиром, голубці. Як же ж бройлера не запекти? Старіші люди, може, щось і знають більше. А я вже современніша.


Володимир Лапка

— Я і сам не розберу, хто коли тут храмує, — махає рукою Володимир Лапка. — І там восени, і тут восени, — показує на сусідні хати. — А де на Петра? Ми сьогодні не храмуємо.

— Орієнтовна межа у нас — до цегляного заводу і після, — з двору виходить Людмила Лапка. — Більшість людей в селі гуляють на Пречисту.

Буває, один сусід храмує, другий ні.

Святковий стіл накривають у будинку Ганни Громової.


Готуються храмувати у Загребеллі дорослі (зліва направо): Світлана Василенко, Андрій Наконечний, Тетяна Лодня і діти Рита, Тимур, Карина Ковальови, Діана Нак та на руках у мами Єва Лодня

— Заходьте, — запрошує чернігівка Світлана Василенко, донька господині. — Тільки на стіл накриваємо. Мама ще з церкви не прийшла. Троюрідна сестра Тетяна Лодня в гості приїхала. Родом з Новгорода-Сіверського. Живе і працює в Києві. Є і гості зі Старокостянтинова Хмельницької області.

Раніше гостей було дуже багато, по 25 чоловік приймали. З’їжджалися з районів, міст. Гуляння було. Сусіди на вулиці збиралися. Кожен ніс смаколики. Пісні, танці. Молодь у клубі збиралася, дискотека. Зараз якось це відходить.

Ляща привезли з Чернігова. Чоловік на Десні спіймав. На столі, як завжди, повинна бути картопля. Тушкована. Раніше ж на Петра куштували огірки з городу. На храм же і картоплю молоду вперше копали. Зараз на городі все значно раніше достигає. Та й турецького в магазині навалом.

Юлія Семенець, Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №29 (1680), 19 липня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.