Gorod.cn.ua в День журналіста поспілкувався про роботу на Суспільному

Черговий ефір передачі «Ранок на Сіверцентрі» був присвячений Дню журналіста. До студії завітали і редактори Чернігівської Медіа Групи – Сергій Кириченко (газета «Семь дней») та Алла Філатова-Сухова (сайт Gorod.cn.ua), пристуній також був Олег Головатенко (Радіо та сайт Свобода.фм).



Ведучі Ілона Алієва та Гордій Єрмак привітали колег зі святом та задали питання, що стосуються тонкощів роботи зазначених інформаційних ресурсів.

- Чим зацікавити чернігівського читача, глядача, слухача, як ви обираєте топ-теми?

Олег Головатенко:
- Наш формат сучасний – онлайн радіостанція. Ми не прив’язуємося до географії, а до якості контенту. Темі самі ідуть, якось лягають, у нас є програма «Вечеря на Свободі», а контент наш можна слухати будь те в світі, на будь якому гаджеті. Не має регіональної прив’язки ще й тому, що ми не є ефірним мовником, якби в нас були частоти, то ми б звичайно прив’язувалися до регіональної тематики, а так ми працюємо на те, щоб нас слухали будь де в світі.

Сергій Кириченко:
- Коли я прийшов працювати в газету журналістом, одним з перших уроків від редактора була порада писати про те, про, що говорять люди в транспорті. Це насправді дуже класно діє і я раджу те саме вже моїм підлеглим і колегам. Їдеш в транспорті і все, що чуєш навколо, крім особистих речей, - це абсолютно точно хвилює населення. Топ-теми в нас більше загальноукраїнські, які ми намагаємося локалізувати на Чернігів. Тобто це субсидії, газові питання, медична реформа, тобто в першу чергу ті, що цікавлять людей на побутовому рівні. Головне почути питання, які люди одне одному ставлять, щоб дати на них відповідь в газеті.

Алла Філатова-Сухова:
- Материалы зависят от того, какая повестка дня на сегодня, что происходит в городе. Источниками могут быть как различные службы ведомств, предприятий, учебных заведений, с которыми мы сотрудничаем, также могут позвонить люди в редакции, чтобы сообщить о проблеме, мониторим соцсети на предмет событий, которые выстреливают на сегодня. Плюс к этому сезонные материалы, которые связаны с различными праздничными мероприятиями, годовщинами определенных событий, мероприятими, которые проходят ежегодно и т.д. Привязка к региону у нас однозначно есть, в ту же рубрику «Людям о людях» мы ставим интервью с людьми, что в той или иной степени связаны с черниговским регионом.



- А чи є якісь табу, теми на які взагалі не можна писати?

Алла Філатова-Сухова:
- Мне такое не попадалось, даже самой интересно, что есть такого о чем бы мы не могли написать. Другое дело, что доступ к информации, которая касается какой-то темы бывает получить очень сложно, чтобы написать по ней развернуто и качественно.

Сергій Кириченко:
- Якогось відвертого табу нема. Але в кожного редактора, журналіста є так звані внутрішні запобіжники. Ми намагаємося менше давати того, що називають «трешачок», «чорнуха». Цього й так забагато в загальноукраїнських ЗМІ, в тому числі телевізійних. Намагаємося, повторюся, зробити акцент на суспільно-побутових питаннях. Тому що інформація кримінального характеру, вона безперечно цікава, на неї великий відгук іде, коментарі і так далі, але все ж таки, це не та інформація, яка має бути корисною для людини. Резонансні моменти, коли серйозні ЧП, коли потрібно знати, куди не варто йти, де якісь маніяки і так далі, це так само собою, тому що це несе суспільне важливе навантаження. Якщо це просто констатація факту ми стараємося уникати цього не тому що це заборонено, а тому що нашим читачам це менше важливо, ніж інші якісь питання.

Олег Головатенко: 
- В нас є портал і радіостанція. Саме порталом займається його редактор. Звісно ніяких темників я йому не закидаю. Я повністю погоджуюся з тим, що сказав Сергій, але я хочу додати, що треба уникати несмаку, наприклад тих же шокових заголовків «Пандочка народила трійню». Звичайно це привертає увагу, але є момент журналістської етики, якої потрібно дотримуватись, якщо ти хочеш, щоб тобі довіряли. Можна набути дешевої популярності, але це не той шлях, яким ми йдемо. Мене цього навчив ще Олександр Кривенко, автор "Енциклопедії нашого українознавства", в якій він поділив журналістів на три великі групи. Я не буду його цитувати, але скажу, що головне в журналіста – жага і жадібність до справи, а далі все додасться, головне навчатися. Я не думаю, що я саме зараз журналіст, оскільки, якщо ти любиш щось до глибини власних переконань, то ти приходиш до того, що ти стаєш заручником власного проекту і більше адміністратором в ньому. А журналіст це той, хто продукує тексти, матеріали систематично.

Ілона Алієва:
- Буває дуже багато інформації, яку ви пропускаєте через себе. Це може бути, як щось гарне і хороше, так і ситуації, коли серце просто стає і про що боляче писати та говорити. Чи буває в вас таке і яким чином ви відволікаєтеся від такої інформації?

Алла Філатова-Сухова:
- Я думаю, как у всех нас бывает. Эта профессия однозначно влияет на душевное состояние и настроение. Это не так, что ты вышел в 6 вечера из офиса и забыл о работе. А здесь ты продолжаешь думать о своих материалах и героях публикаций, бывает месяцами и годами, возвращаешься к ним, узнаешь, как изменилась их жизнь и что на это повлияло. Отвлекаюсь от работы, как и все обычные люди: прогулками, поездками, встречами с друзьями.

Гордій Єрмак :
- Ми на своїй сторінці в Фейсбук провели опитування, де запитали у чернігівців, чи довіряють вони чернігівським журналістам. Варіанти відповідей: так, ні, не визначилися, лідирує пункт «не визначилися». Розкажіть про стандарти журналістики, яких потрібно притримуватися, щоб люди довіряли нам.

Сергій Кириченко:
- До всього треба підходити зважено. Це напрацьовується в процесі роботи, бо коли людина перший раз приходить, то не зовсім розуміє, в якому випадку треба прислухатись до якоїсь інформації, а коли відсіяти. З часом ти розумієш які джерела заслуговують на довіру, а які ні. Якщо це людина без фахової журналістської освіти, то вона в процесі роботи опановує інструменти, які допомагають ту чи іншу інформацію, вміє вибирати чому вірити, чому не вірити і що ретранслювати своїм читачам, слухачам, глядачам.

Ілона Алієва:
- Професію журналіста часто називають продажною. Чи траплялись у вас випадки, коли за те, щоб опублікувати якусь інформацію, чи навпаки змовчати пропонують гроші?

Сергій Кириченко:
- Продажна інформація, це по-перше будь яка рекламна інформація, яка відповідно маркується. Іноді відбуваються певні маніпуляції на рівні замовника, стосовно того, як промаркувати цей матеріал. В мене особисто не було випадків, коли б пропонували гроші саме за мовчання.

Алла Філатова-Сухова:
- Да, есть стандарты работы журналиста, они условно говоря должны соблюдаться, но очень часто нарушаются. Так как опрос по поводу доверия проводился между читателями, зрителями то я хотела бы им посоветовать всегда обращать внимание на логотип издания и его конечного владельца, которых не так и много в Чернигове. Чтобы составить объективную картинку о том или ином событии, надо посмотреть, как это освещают сразу несколько местных СМИ, уточнить, кто их владельцы и понять для себя, что же на самом деле произошло и как к этому относиться. Потому как очень часто информация подается необъективно, особенно от тех СМИ, отношение к которым имеют властьимущие.

Сергій Кириченко:
- Це скоріше не продажність, а відповідний напрямок роботи. Це відбувається тому, що ці ЗМІ отримують фінанси з певного джерела і відповідно вони під певним кутом зору дивляться на цю ситуацію. Навіть якщо, вони роблять матеріал максимально з різних сторін, все одно особисте ставлення до цієї новини вона присутня. Це людський фактор. І тому я не вважаю, що це продажність, коли людина висвітлює якусь тему трошки заангажованіше. Можливо вона, навіть насправді так думає.

Гордій Єрмак :
- Але це вже не за стандартами. Це вже йде порушення журналістської етики, зваженості. Пане, Олег, вам є що додати?

Олег Головатенко:
- Я хочу сказати, що в тій самій Європі, США, є такі собі політично заангажовані медіа. Головне це інтелектуальна чесність авторів. Якщо вони стоять на цих переконаннях це доводять і так далі. У нас є така штука, коли існує конфлікт між задачею власника медіа, для кого це площадка політичного впливу і журналістами, які прийшли і хочуть достойну платню за власну роботу. Вони її отримують, але потім може виникнути певний світоглядний конфлікт. Хтось йде, хтось терпить. Я вважаю, що якщо, навіть матеріал рекламний чи якийсь інший, ми не маємо морального права видавати фейки, чи якусь неправду і так далі. Курьйозних випадку не було, але були такі, коли ми відмовлялись від публікації іміджевих матеріалів – їх дуже багато.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.