Била чоловіка каменем, колола вилами, труїла ртуттю. В тюрму піде за вбивство сусідки-пенсіонерки

21 травня, Мена. 58-річний Олександр Зезуль збирає у дворі колорадів на картоплі, що посадила його мама, 79-річна Марія Тофілівна. Вона померла у лікарні восьмого травня. Через три години після того, як її туди привезли з пробитою головою. Бабуся стала жертвою у своєму ж дворі.

За підозрою в умисному вбивстві поліція затримала 29-річну Катерину Хижняк (в дівоцтві Альшевську), сусідку старенької. Про Катерину «Вісник Ч» писав 10 травня. 26 квітня вона підсипала ртуті в картопляне пюре, яке чоловік, 44-річннй Сергій, зварив собі і дітям 2011 і 2013 років народження.



Сапка і насінна лежали неподалік тіла

— Я живу в Томську, в Росії. Два тижні гостював у мами. Я ж у неї один залишився. Брат працював виконробом на будівництві. Чотири роки тому загинув на роботі, — розповідає Олександр Зезуль. — Вмовляв: «Мамо, їдьмо до мене». А вона все клопочеться, щоб чистенько усюди було. І каже: «Не переживай, як сил не стане, соцпрацівник прийде, і продукти, і ліки принесе, і медиків покличе, щоб уколи робили. Тут курочки, сусідки. Що я у тебе робить буду, сидьма сидіти?»

Другого травня я поїхав у Росію. Ще речі не встиг розпакувати, дзвінок: «Ви такий-то такий-то? Я слідчий поліції. Ваша мама у лікарні». За три години знову дзвінок: «Прийміть співчуття, ваша мама померла».

Сергій і Катерина купили будинок по сусідству вісім років тому. Мати нахвалювала: «Катя хазяйка, і порядок у неї усюди. Обоє не п’ють». Вона їм і помідори давала, і цукерки дітям. Ділилась чим могла, допомагала.

Катя і справді спочатку не пила. А два роки тому, кажуть, пішла працювати продавцем, з’явились гроші. І пішли гулянки. Пила прямо у дворі. Чоловік м’який. Старший за неї на 15 років. Все: «Катю, не пий» та «Катю, не пий», — і заходів ніяких не вживав. А вона цим і користувалася. Він нам дрова бензопилою пиляв. І ділився, як вона сокиру у спину йому кинула, як колола вилами у живіт. Як вилазив з погреба, вона його чимось бух по голові, і ляду закрила. Як вже він вибрався, не знаю. Все це на п’яну голову.

Я якраз був у матері, коли сусідка чоловікові ртуть підсипала. Діти ж з ним їли, могли потруїтися. І це мати? Чоловік її не виховував, не прив’язував, як бігла до друзів, не давав по задниці. Чи то так любить, чи боїться?

Кожен мужчина має відповідати за свої вчинки і бути чоловіком, а не тістом. Я б лікував, старався як міг, витягти. Не вийшло — розстався. А він нічого не робив. Йому ж рекомендували лікувати. А він: «Грошей немає, треба 10 тисяч». А лікувати її точно потрібно було, і від алкогольної залежності, думаю, і від наркотиків. Якось зустрів на вулиці, іде сама не своя. У нас тут неподалік наркоточка. Я на таких за життя надивився, знаю, як відрізнити.

— Олександре Олексійовичу, ви в поліції працюєте?

— Ні. В Росії їх багато. Забирають до медзакладу на уколи, крапельниці, тричі на день холодний душ. Не хочеш здохнути — лікуйся. Потім пишеш розписку, що пройшов лікування. І якщо, наприклад, знову помічений з наркотиками, настає кримінальна відповідальність.

Мама того дня поралася у городі перед хатою. Квасолю саджала, кукурудзу. Коли її знайшли сусіди, за три метри від неї лежали сапка і насіння. Кажуть, мати кричала: «Ой, людоньки, що ти робиш?» Коли сусіди прибігли, вона вже була в калюжі крові, фартух просяклий, хоч викручуй, хустка теж у крові. У неї був розколотий череп, з вип’яченням мозку, струс мозку найважчого ступеня. Шансів вижити не було.

Сергій прийшов: «Пробачте, пробачте». Почав скаржитися, що допомогти нічим не може. Грошей немає — кредити. Мені його не шкода. Прощав дружину, заяви у поліції забирав.! чим це скінчилося? Припускаю, що він міг і знаряддя вбивства сховати. Вона його собі в город перекинула, а він тихенько знайшов і приховав. Бо поліція так і не знайшла, чим вона мою матір убила. Коли привозили на слідчий експеримент, вона розповідала — я був у веранді, все чув:

— Я йшла по вулиці, мені було погано, жаркий день, хотілося попити. Зайшла до баби. Нахилилася воду пити. Доки я пила, баба мене по спині ударила. І я її ударила.

— Чим? Покажи, як діло було? — допитується слідчий.

— Я два рази, — і не каже, чим.

— Покажи, по чому била — по ногах, голові, обличчю? На дівчині покажи, куди била, — і показує на поліцейську, до якої пристебнута наручниками Катерина.

— Я не помню, я не знаю.

Ніколи і не зізнається, я так думаю.

Згадалося: як сядемо їсти чи обідати, мама все торочила про наркоманів, сусідів, що п’ють. Я просив: «Годі одне й те саме». А вона своє. Я їй тоді сказав: «Замикайте хвіртку». А вона: «А як листоноша прийде, пенсію принесе? А як сусідка-подруга прийде?» Думаю, зайшла Катерина не по воду. Чи грошей вимагала, чи вкрасти щось хотіла. Мати, можливо, сказала: «Йди, Катю, звідси, йди». От вона за це її й вбила. Бо п’яна була.

Мені розповідали, коли її садили поліцейські в машину, вона кричала на них: «Сволочи, твари, куда вы меня тащите? Мне больно». Сім днів її у лікарні витверезвляли. В поліції кажуть, що суд буде десь на початку серпня. Я приїхати не зможу. Тому мої інтереси представлятиме племінниця, за довіреністю.

Скільки дадуть, 8 чи 10 років тюрми, — мами вже не повернути.

«Зачинив у дровітні, аби не втекла»


Олександр Клименко

— Ішов додому, бачив, як баба Марія порається на городі. Через деякий час почув крики. Що там коїлося, з мого двору не видно. Прибігли я і сусідка Оля, а баба Маша, божа кульбабка, лежить. Кровищі стільки! Я телефоную з мобілки на «103», потрапляю у Сосницю. Оля за голову схопилася. Я кричу їй: «Біжи, викликай «швидку допомогу» з домашнього». А я тим часом в поліцію дзвонив, потрапив у Чернігів. Все розповів. Сказали, що зараз поліція приїде, — розповідає сусід, 51-річний Олександр Клименко. — Чіпати я бабусю не став. Донедавна працював водієм на «швидкій допомозі» у Менській райлікарні — знаю, без відома медиків не можна чіпати. Коли дивлюся, у дровітні двері відчинилися, і салатові бриджі видно. Я туди. «Катю, це ти?» А вона: «Я баби не убивала. Я баби не убивала». І хотіла втекти. Я двері раз — і на защолку. Зачинив. Вона тоді хотіла вирватися через вікно. Руками тисла на скло зсередини. А я ззовні його тримав, щоб не видавила і не втекла. З усіх сил тримав, доки поліція не приїхала. Такії і забрали.

Бідна баба Маша, отака смерть, і все, вважай, на моїх очах. І чоловіка її, дядю Льоню, я на покривалі виносив. Кілька років тому пішов у парну, упав на пічку, обпікся. Хороша сім’я була, і немає.

* * *

Сергія Хижняка, чоловіка підозрюваної у вбивстві, зустріла біля двору. Він Каті щодня, доки була у лікарні під охороною, гарячі супчики носив, одяг тощо. Спитала про вбивство, про дітей.

— Мені важко про це говорити, — відказав, точно як і після спроби отруєння ртуттю.

«Якщо позбавиш батьківства, уб'ю тебе і дітей»

— Чоловік звернувся до нас за висновком для суду на позбавлення батьківських прав, — розповідає 52-річна Тамара Песоцька, начальник Служби у справах дітей Менської райдержадміністрації. — А до того ми разом зі спеціалістами Центру соціальних служб не раз їздили до цієї родини. Були і мати, і свекруха, і чоловік Катерини. Плакали, вмовляли її кинути пити. Ми викликали її на комісію, проводили бесіди. Згодом чоловік написав заяву залишити його звернення без розгляду. Сказав, що дружина погрожувала: якщо позбавить її батьківських прав, вб’є і його і дітей. Ми порадили батькові відвезти дітей до його матері. Вилучати у батька не маємо права.

— Ця жінка у нас вже кілька років на обліку як сімейний дебошир. Не раз складали на неї адміністративні протоколи, проводили профілактичні бесіди, — розказує 44-річний Сергій Кагадій, начальник Менського райвідділу поліції. — По історії з ртуттю, до Єдиного реєстру досудових розслідувань матеріали внесені з кваліфікацією «погроза вбивством», стаття 129 Кримінального кодексу. Також є провадження за крадіжку двох чавунчиків і двох не нових пар штанів (вкрала 1 травня. — Авт.). Речі вилучені. Зараз проводиться оцінка їх вартості. Щоб визначитися, це злочин чи адмінправопорушення (дрібна крадіжка), і є провадження за статтею 115 (умисне вбивство). За даними експертизи, було нанесено три удари по голові.

— Сергію Миколайовичу, окрім спиртного, чи вживала жінка наркотики?

— Слідів ін’єкцій на тілі немає. Нині призначені судово-наркологічна і судово-психіатрична експертизи, які мають дати відповідь на запитання слідства. Жінку перевели в СІЗО Чернігова. Щодо знаряддя злочину,, ми вилучили ряд предметів.


Катерині Хижняк світить мінімум 7років тюрми, максимум — 15. Посилки на зону, принаймні, є кому слати. Чоловік, три сестри (брат-близнюк помер кілька років тому). І мати Тамара Федорук, яка живе у Хотуничах Сновського району.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №21 (1672), 24 травня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.