До яких років ви плануєте дожити? З ким?

Наближаються Діди, поминальні дні. Сідаємо в родинному колі, пригадуємо, хто коли за яких обставин відійшов з цього світу. Мимоволі замислюємося: а коли мій час? Що думаєте? Довго хотіли б жити чи ні? У парі чи самотньо? Чи не краще замість бурчання чоловіка (дружини) слухати муркотіння котика?



«Щоб не стати тягарем»

Ганна Козіна, пенсіонерка, співачка гурту «Чиста криниця», Орликівка, Семенівський район:

— До такого віку, щоб не стати тягарем для дітей, онуків. Скільки це буде років, не має значення. Тягар — це коли ти вже не можеш себе обслужити. Недарма побажання в пісні: «Если смерти, то мгновенной, если раны — небольшой». Зараз мені 71. Головне, вважаю, не скаржитися, не нити, не втрачати почуття гумору. Кажу і людям, і сама собі, що у мене все добре. Болить рука — не біда. Справимось.

З молодичкою Галею хоч до двохсот років

Микола Лазарев, охоронник, Семенівка:

— Мо’ б, до 100 років дожить було б і не погано. Мені зараз 69. У мене молодичка є, жінка Галя. З нею хоч і 130 років прожив би, а як ще і при здоров’ї! Супруга у мене хороша. На рік молодша за мене. Не лаємось. Думаю, не надоїла б.

«Ще пожив би. Сам. Та вже, мабуть, кінець»

Михайло Шута, пенсіонер, Вороньки, Бобровицький район:

— Дружини Ольги третій рік як немає. Наче і нормально все було, і хазяйство тримали. А то ввечері впала, і за годину її не стало. Кожен тиждень діти з онуками навідуються. А я сам потроху тупочу по хаті. Ноги болять, надвір майже не виходжу. Та ще й пожив би трохи. Сам. Нащо комусь заважать, під ногами плутатись. Та вже, мабуть, кінець. Здоров’я немає.

«Хочу, як чоловік, до 80»

Ніна Дзюба, пенсіонерка, Кладьківка, Куликівський район:

— Мені зараз 74 роки. Хотіла б дожити до 80. Ще шість років це ого як багато з моїм здоров’ям. Хворію, всі недуги не перелічити. Хочу до 80, бо мій покійний чоловік Микола до цього віку дожив. Помер чотири роки тому. Хочу прожити стільки ж років, як він, щоб не обідно. Залюбки б доживала з Миколою, не одна. Та буду, мабуть, удвох із сином. Зараз живемо разом, йому 56.

Ще 20, щоб в онуків на весіллі погуляти

Надія Янченко, бухгалтер, Новгород-Сіверський:

— Хоч працюю, та вже пенсіонерка, маю 59 років. Тож хочу подовше на пенсії прожити. Років так з 20-25. А скільки відміряно, хто його знає. До гадалок не ходила, у зозулі не питала. Батьків моїх довгожителями не назвеш: батько помер у 75, мати — у 77. Чоловіка уже десять років як немає. Помер раптово. Тиск. У свій день народження. Та до нього не рвалася. Було заради кого жити. Молодша донька тоді якраз училась. Треба було дитину піднімати. Мою вже двох онуків. Старшому — 13. Тож треба здоров’я мати, щоб на весіллі у нього погуляти. А може, й у меншої 6-річної онуки. Щоб довше жити, я постійно у русі. З весни по осінь — городи. Взимку — двір від снігу розчищаю. Двір у мене величезний. Роботи доволі.

Тижневик «Вісник Ч» №15 (1666), 12 квітня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.