«Кабан був під 200 кілограмів, з останніх сил його вигодувала», зі сльозами на очах каже 82-річна Валентина Тарасенко зі Стольного Менського району. Скоро мине три місяці, як її зухвало обікрали. Поліція поки що нікого не затримала.

Чепурна старенька відчиняє двері. У хаті чистота, квіти на підвіконнях і дуже багато ікон. Навіть килими на стінах і ті з зображенням Ісуса Христа.
— Тільки-но з церкви повернулася. Ледь дійшла, роки вже не ті, — каже бабуся. — Стільком людям допомогла і помагаю, а мене так обідили. Я шепчу від ляку, лишаїв, вроків, болячища (наривів), рожі, кров замовляю. Все молитвами святим, у тому числі і нашим печерським. Лікую людей з Божою поміччю. Вже з ліку збилася, скільки дітей і дорослих спасла. А наді мною отак посміялися, — горює Валентина Олексіївна. — Чи не весь вік прожила в кінці вулиці, і ніхто нічого не крав.
Почалося торік 4 грудня на релігійне свято — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Вийшла вранці. Собака Топік ледь з будки виліз, наче притруєний. Я у хлів — а там 25 курей і 13 качок немає. Красиві такі були, вгодовані. Добре, що 13 качок зарізала незадовго до крадіжки. Викликала поліцію. Подивилися, сліди
познімали, сказали: «Будем шукати». І поїхали. Переді мною у Марії Антоненко курей побрали.
Вдруге до мене прийшли 22 грудня, на Святого Миколу. Годовий церковний празник, а вони...
Перед цим злодюги розвідку робили. Вийшла я о 23 годині надвір. Сніжок землю ледь-ледь притрусив. Дивлюся, перед порогом жіночі сліди. Я за ліхтар, і пішла по них. По слідах видно: вона обійшла навколо хати, під кожним вікном зупинялася, зазирала. Певно, слідкувала, що я роблю.
Повернулася до хати, помолилася та й лягла. Вранці виходжу поратися — надворі лампочка викручена, лежить під стовпом, навіть не розбита. Я до собаки — а він виліз з будки і додихає, так побили. До хліва — а там замок зірваний. По хліву кров. Видно, що кабана мого душили і різали. Моїм же ножем, який лежав біля мішків зі збіжжям. Кабан як ніколи у мене здоровенний вдався, добре їв. У ньому під 200 кілограмів було. На Великдень планувала колоти.
З яким трудом я йому їжу носила: доки дотягну відро з мішанкою, по кілька разів відпочивала. Думала, вже останнього вигодую, більше не посилю.
Так хотілося онукам допомогти. У мене шестеро онуків і шестеро правнуків.
Одна донька померла, їй ще 50 років не минуло. Була у Чорнобилі, і через радіацію хвороба їй приключилася — нирки відмовили. Внуки їздять, мною дорожать. Хочеться їх хоч чимось підтримати. А нетруджені прийшли і забрали.
Та я з роду-віку ворогів не мала. Своє віддам, щоб людині допомогти. Знову викликала поліцію. Приїхали, обдивилися сарай з кров’ю. Ніж забрали, дріт, яким душили кабана, — ні. І пішли по слідах городами. Вивели на сусідню вулицю до нежилої хати. Там і знайшли мою тачку, на якій кабана вивезли.
— Кажуть, кабан вищав на весь куток.
— Не чула. Вже потім люди розказували, що десь о першій ночі під’їхала машина, вимкнула фари і стояла, тих злодіїв чекала. А хто був на тій машині, ніхто не каже. Он у Проні Ганжі курей покрадено, у Галі Трейтяк — посуд: миски, каструлі. Хтось же наводить.
— Валентино Олексіївно, у вас же здібності. Зробили б так, щоб тих злодюг скоріше впіймали та посадили.
— Ой, дітко, я ж по-чорному нічого не вмію і не знаю. Лише по-білому з молитвами. Господь Бог все бачить, знає і з кожного спитає.
— Вам хоч щось поліція про розслідування каже?
— Як ото побули на Миколая, з тих пір ніхто до мене не приїздив.
Двісті прокльонів услід
— Баба Валя нікому не відмовляє, — каже 61-річна Надія Лазаренко, продавщиця місцевого кафе. — Мене жаліла. До неї з усіх усюд люди їдуть. Двісті прокльонів услід посилаю тим, хто її обікрав. Думаю, без свого, сільського, тут не обійшлося.
* * *
У Стольному за зиму скоєно сім крадіжок. Більшість — у крайніх хатах.
У Блистові з крайніх хат обікрали Любов Нестеренко і Ганну Сироїд. Забрали качок і курей. Крадії і досі не знайдені. Для сільської людини курка — цілий скарб. 100 гривень — ціна живої. А кабан — то тисячі гривень. Коли ж затримають злодіїв?
— Відкрито кримінальне провадження за частиною 3 статті 155 (крадіжка з проникненням). Є інформація. Працюємо над доказовою базою, — сказав 44-річний Сергій Кагадій, начальник Менського відділення поліції.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №9 (1660), 1 березня 2018 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.