Сенсація! Чернігівські мафіозі награбували на мільйон

Сенсація! Чернігівські мафіозі награбували на мільйон

Злочинну організацію звинуватили у скоєнні 56 злочинів. Кримінальна справа зайняла 30 томів. Під час судового слідства заслуховувалися свідчення білше  трьохсот осіб. Через це судовий розгляд тривав майже рік. Вирок ледь вмістився на 200 сторінках. У Деснянському суді Чернігова його зачитували п'ять днів. Як правило, підсудні і всі, хто перебував у залі, мали слухати його стоячи. Проте по 5-6 годин щодня непорушно вистояти було складно. Тому всі присутні тільки вступну та заключну частини вироку слухали стоячи.

1. Їх було дев'ять
Чернігівці:
Ватажок: Олександр Сугаков, 1966 року народження, прізвиська Барин, Цар. Громадський тренер з кікбоксингу, закінчив факультет фізвиховання Чернігівського педінституту. Має одну дитину. Він керував злочинною організацією.

Валерій Спіцин, 1961 року народження. Прізвисько Папа, був заступником ватажка. Розставляв людей по об'єктах. Прізвисько Папа мав через те, що офіційно перебував у відпустці по догляду за своєю 11-місячною дитиною.

Валерій Олійник, 1978 року народження. Прізвисько Солдатик. Закінчив військовий вуз. Працював військовим кореспондентом у газеті «Північні відомості», мав звання капітана. Був звільнений з армії у 2006 році.

Володимир Яценко, 1978 року народження. Працював експедитором, розвозив продукти, за що й отримав від подільників прізвисько Ковбаса. Водій, возив на вантажівці крадене.

Олег Скварський, 1966 року народження. Прізвисько Нос. Ніс у нього такий, знаєте, помітний. Кажуть, до затримання він працював помічником депутата Чернігівської міськради. Його роль — стояти на шухері. Робив, що накажуть.

Олександр Черняков, 1958 року народження. Прізвиська Крим, бо там народився, Таксист. Колишній міліціонер. Служив у Херсонській області в охороні. Він возив групу «на діло».

Сосниця:
Віктор Мовчаненко, 1968 року народження. Прізвисько СосницькиЙ. А ще його звали Чайник або Окунь. За те, що він вправний рибалка. Навідник по Сосницькому району.

Ніжинські:
Володимир Калтипін, 1954 року народження. Прізвисько Огурець-старший. Зварник. Возив з собою інструменти для зламування сейфів. Колись працював на Півночі. Такий собі ведмежатник.

Андрій Крутась, 1973 року народження. Огурець-моподший. За освітою ветеринар. Останній час працював у психоневрологічному відділенні Ніжинської лікарні. Уже вийшов на пільгову пенсію.
Обидва — ніжинські навідники. Прізвиська — від ніжинських огірків.

2. Скільки брали
1. Із сейфа цегельного заводу № 3 у Чернігові вкрали 99 тисяч гривень.
2. У TOB «Авдія» — 88,4 тис. грн.
3. У приватному підприємстві «Будторг» — 89 тис. грн.
4. TOB «Березнянський» у Менському районі — 62 тис.грн.
5. Кредитна спілка «Діалог» у Чернігові — 58 тис.грн.

3. «Хороші люди»
Дев'ять чоловік зі злочинної організації звинувачувалися у скоєнні грабежів, крадіжок, розбою, створенні злочинної організації. Нанесені ними збитки оцінюються в 1 мільйон 156 тисяч 459 гривень.
Обвинувачення у справі підтримував досвідчений працівник прокуратури Чернігівської області, старший радник юстиції Андрій Омельяненко. За висновком суду, який погодився з його доводами, підсудні створили найбільш небезпечну форму кримінального утворення — злочинну організацію. Тобто стійке ієрархічне злочинне об'єднання. В області така кваліфікація злочинній групі була дана судом уперше, принаймні за останні 30 років.

Розповідає Андрій Омельяненко:
— Це злочинне угруповання виникло не в кримінальному середовищі і не з покидьків суспільства. У 2004 році його створив чернігівець Олександр Сугаков, добропорядний чоловік і батько, який працював громадським тренером з кікбоксингу. Возив вихованців на змагання в Італію. Саме він знайшов собі однодумця Валерія Спіцина і створив кримінальну структуру. Членів у групу вибирали зі своїх знайомих — жителів Чернігова, Ніжина і Сосниці. Ніхто з них не був раніше судимим, ніхто не «засвітився» в кримінальному середовищі. У всіх були хороші сім'ї. Майже у всіх неповнолітні діти. А у заступника керівника та ще двох членів угруповання — навіть по троє. В одного злочинця на утриманні, окрім своєї дитини, ще дві неповнолітні племінниці дружини.

Злочинці «спеціалізувалися» на крадіжках з магазинів, офісів підприємств і навіть квартир. Тільки в Чернігові за три роки обікрали десять офісів. У тому числі на початку 2006 року парторганізації «Народний Рух України за єдність» та Української народної партії, витягли сейф з офісу Партії регіонів. А також контору цегельного заводу № 3, магазин і дві квартири.

Вони ж обібрали п'ять магазинів і кафе-бар у Сосниці. Зокрема, сосничанин Мовчаненко навів злодіїв на магазин, в якому працювала його дружина. Обікрали злочинці магазини у Городні та Березні, в Авдіївці, Жовтневому, Волосківцях, Вертіївці, Дрімайлівці, Жуківці, Понорниці, Вербинах, Парафіївці. На їх совісті крадіжки грошей з контор підприємств у Мені, Ніжині, Городні, а також з продовольчого складу у Ніжині.

Окрім того, у червні 2006 року ввечері ватажок Сугаков разом з Олійником та іншими співучасниками у кафе села Смолин Чернігівського району побили дерев'яними битами вісім відпочиваючих. Одного дуже сильно. Травмували голову. Постраждалий довго лікувався.

4. Пачка вафель і три гусячі тушки
Майже всі крадіжки проходили за однією схемою. Вони вишукували підходящі об'єкти. Під'їздили кількома автомобілями (два легковики, один вантажний), зламували замки на дверях, грати на вікнах (Калтипін возив з собою інструменти) і виносили все цінне. Крали гроші сотнями й тисячами. Проте не гребували й дріб'язком — ковдрою за 20 гривень, ношеною курткою. У Ніжині з квартири, окрім кількох золотих прикрас, взяли упаковку вафель, дві пачки цукерок і три гуски з холодильника.
Крадене ховали, а потім возили збувати в Київ. На Чернігівському цегельному заводі № З вкрали не тільки 99 тисяч гривень, а й прихопили з собою мітлу.

— Андрію Єгоровичу, чому вони так довго були невловимими?
— Ніхто з них не був раніше судимий, вважалися добропорядними громадянами. Група мала досвід конспірації, адже в ній діяли один колишній міліціонер і один військовий. Надійно працювала розвідка. Чітко були розподілені ролі, хто що робить. Хто зламує, хто завантажує, хто стоїть на стрьомі. Вони ніколи не називали один одного по іменах, тільки по прізвиськах. Сугаков собі придумав Цар. Мовляв, найголовніший. Зідзвонювались по телефону, теж називали подільників на прізвиська. Шифрувалися. Наприклад, коли їхали красти в Сосницю, це називалось «по гриби». Взяти інструмент: «Ідемо в баню, беремо віники, мочалки». Коли прямували до Ніжина, говорили, що їдемо за огірками.

Кожен злочин ретельно планували. Попередньо ходили в розвідку. Застосовували здібності кожного члена організації.
Так, коли збиралися обкрадати офіс «Будторгу» на вулиці Кленовій у Чернігові, за день до цього за вказівкою Сугакова Мовчаненко потруїв сторожових вівчарок отрутою, яку надав ветеринар Крутась. Дві собаки з'їли ковбасу з пігулками. А наступної ночі злодюги винесли з підприємства сейф та 89 тисяч гривень.

— На чому ж прокололися злодії?
— Це оперативна інформація. Спочатку затримали кількох членів групи, потім решту. Чотирьох: Сугакова, Олійника, Крутася, Колтипіна заарештували. Решта була на підписці про невиїзд. При обшуку у Мовчаненка знайшли чужий скутер, у Сугакова — картину, викрадену з офісу, макет кораблика і відкривачку з набору «Бергоф». Саме цей набір злодії винесли з квартири на Любецькій. У заможного чернігівця вони ще поцупили коштовності, кілька натуральних шуб, посуд і навіть шампанське.

5. Найбільший здобуток - 99 тисяч
Щоб посадити злодюг за грати, чернігівські убозівці ретельно слідкували за ними півроку. Перед затриманням дві доби поспіль сиділи у засідках. Брали чотирьох членів угруповання майже одночасно. Найбільшим здобутком банди (96 тисяч гривень) була зарплатня, приготовлена для виплати на цегельному заводі № 3.

Зберігали викрадене в орендованих гаражах біля кондитерської фабрики у Чернігові. Купили квартиру в центрі. Оформили її на родича одного з членів угруповання. Вона служила злодіям і явочною квартирою, і складом. Саме там під час обшуку знайшли близько 50 тисяч гривень, оргтехніку обладнання, верстати, дві маски і десять пар рукавичок.
На кожну операцію вони ходили, точніше, виїздили у різному складі. Два авто БМВ-525 були завжди в їхньому розпорядженні. Сейфи не були для них проблемою. Якщо не могли відкрити на місці, забирали з собою Мали спеціальне обладнання для зламування замків у сейфах. Грати на вікнах перекупували гідравлічними ножицями.

6. Суд визначив покарання. З відстрочкою
— Суд врахував щире каяття, сприяння у розкритті злочинів, те, що добровільно була видана частина краденого. А також те, що у трьох членів організації по троє неповнолітніх дітей. І визначив їм покарання п'ять років позбавлення волі з відстрочкою покарання. Зокрема, Спіцину, Скварському і Яценку. Мовчаненко і Черняков з підписки про невиїзд потрапили за грати до Сугакова, Олійника, Крутася, Колтипіна. Їх засудили до різних строків ув'язнення (від трьох до п'яти з конфіскацією). Ватажку Сугакову суд визначив 5,5 року ув'язнення. Хоча той на суді своєї вини і не визнав. Але ні він, ні інші засуджені не стали оскаржувати вироків. Не оскаржили їх і потерпілі.

7. Зв'язали і зачинили в туалеті
Зухвало діяли зловмисники і на Городнянщині.

Андрій Коваленко

На початку червня 2005 року злодюги залізли у критий ринок «Наталі» в Городні. Він на першому поверсі, на другому — ресторан «Жеведа». Зірвали замки. Проте сторож Андрій Коваленко нічого не чув.

— Я 29 років відслужив в армії старшим прапорщиком, — розповідає Андрій Миколайович. — Вийшов у відставку. Відпочив кілька місяців. Троє дітей, треба сім'ю підтримувати. А тут якраз роботу запропонували — стати сторожем у «Наталі» за 150 гривень у місяць. За зароблені за два місяці гроші купили велосипед. В мої обов'язки входило після закінчення роботи зачинити магазин і бути всередині до ранку. Навіть кімнатку мені виділили з тапчаном, — розповідає Андрій Миколайович. — Того вечора допізна приймали товар. Потім, зачинивши магазин, я приліг почитати детектив. Ймовірно, задрімав. Отямився, коли мене зі зв'язаними руками і ногами несли невідомі. Я намагався пручатися. Вони кричали. І стали бити мене ногами по чім попало. Зв'язаного, мене занесли у туалет. Це було десь близько третьої ночі. Голова ніби розколювалася. Намагався зрозуміти, чого я нічого не чув. Оглушили, а потім вже зв'язали. Подумав, що треба вибиратися. Об шматок плитки перепиляв шпагат, яким були зв'язані руки. Потім звільнився від пут на ногах. Чув, що зверху десь о сьомій прийшли працівники ресторану, стукав по батареї — дарма. Ніхто ж не знав, що я кличу на допомогу.

Доки я був зачинений у туалеті, злодії обчистили магазин.
Винесли радіотовари, фотоапарати, годинники, відеокамери — більше ніж на 22 тисячі гривень, як з'ясувалося потім.

Коли я таки зміг відчинити двері, побіг у будинок культури, де найближчий телефон, і викликав міліцію, — каже Андрій Коваленко. — Потім звернувся до медиків. Струс головного мозку — це від удару, коли оглушили. Був перелом ребра, синці.
— Я сказала — ніяких підробітків, якось проживемо і на пенсію, будемо город обробляти. Це ж добре, що живим залишили, — говорить Ніна Володимирівна, дружина Андрія Коваленка.
— Чоловік в Афганістані прослужив два роки, місяць і 13 днів. Смерть оминула, а тут напасть. За 150 гривень життям ризикувати...

— Андрію Миколайовичу, що ви пам'ятаєте про злочинців?
— Говірка була не городнянська. Облич їхніх я не бачив, один з них трохи заїкався.
Згодом дізнався, що так само напали на сторожа магазину у Березні Менського району. Кажуть, його дуже побили. А в чоловіка слабке серце, то навіть таблетку дали. А ще говорили, що один з угруповання володіє гіпнозом на відстані, відключає свідомість.
Тепер ні за які гроші охоронцем не піду. Життя дорожче.

8. Городнянський хлібозавод - тричі жертва
Уперше злодюги зірвали замки з адмінприміщення Городнянського хлібозаводу (СП «Городнянське виробничо-торговельне  об'єднання) і ще 11 липня 2005 року. Залізли в бухгалтерію, зламали сейф і забрали 3911 гривень. 1 вересня 2005 року і вдруге злодії побували в ресторані «Жеведа», що в центрі Городні. Він входить до СП «Городнянське виробничо-торговельне об'єднання». Діяли за тією ж схемою, що і на хлібозаводі:  позривали замки, вкрали гроші з ¡ каси, розламали сейф і забрали 2760 гривень. Ще й прихопили з собою спиртне з ресторану на суму 1697 гривень.
Тоді їх не знайшли. Безкарність породила азарт. Втретє вони зазіхнули трохи більше, ніж через рік, 27 листопада 2006 року, на гроші підприємця Лариси Козел. Вона працювала завторгом на хлібозаводі.

— У нас невеличкі магазини були при підприємстві. Отож того ранку мала їхати за товаром у Чернігів. Як завжди, поклала у сумочку мобілку, паспорт, накладні, записник і гроші, 6796 гривень, — згадує Лариса Володимирівна. — І пішла на роботу. Звідти мала вже їхати машиною. Від дому до роботи десь 15 хвилин ходу. Була сьома ранку, на вулиці темно, ні душі. Раптом мене обганяє іномарка. Повернула за перехрестя і зникла. У душі тенькнуло: це за мною слідкували... Та вертатися не стала, тільки міцніше стисла ручки сумки. Вже дійшла до допоміжної школи-інтернату. Бачу, у вікнах світиться, зітхнула з полегшенням. І тут глянула, на мене ідуть двоє: рослі, у спортивних куртках, шапочки насунуті на самі очі. Один підійшов з одного боку, другий — з іншого. Я до них: «Что такое?» Тоді один з розмаху вдарив мене в щелепу, а другий смикнув сумку. Я впала, прикриваючи собою сумку, і закричала. Це тривало кілька хвилин. Тоді вони стали мене бити і таки вирвали сумку. І побігли туди, де їх чекала машина. На мої крики вискочили працівники допоміжної школи. Викликали «швидку» і міліцію. У мене були розбиті губи, лікарі констатували струс головного мозку. Кілька тижнів я пролежала у лікарні, — продовжує Лариса Володимирівна.
— Мою мобілку і сумку з пообриваними ручками знайшли перехожі десь за квартал від того місця, де мене пограбували. А пакет з документами і записник — неподалік автозаправки, на виїзді з Городні. Потім цей записник забрала міліція, з нього знімали відбитки пальців.

— Ларисо Володимирівно, хто міг наводити злочинців у Городні?
— Ймовірно, хтось із тих, хто привозив товар чи бував у якихось справах у райцентрі. Звідки вони дізналися, де я живу, коли збираюся за товаром?

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч», №16/1196

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.