А ваші діти вчаться? Чи теж на канікулах? А як воно було раніше?

У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка — затяжні «канікули». Стаціонарне навчання призупинили ще в грудні, аж до 5 березня. Офіційно це назвали дистанційним навчанням. Експерти кажуть, що насправді у вишу немає грошей на оплату за тепло та електроенергію.

Про це зазначив експерт з енергетики Андрій Герус, передає «Громадське радіо».

«Формально це називається «дистанційне навчання». Але всі розуміють, що ні методики дистанційного навчання, ні кваліфікації викладачів для дистанційного навчання у нас немає. Ну, читайте книжки, розв’язуйте задачі. У студентів свої плани: трохи відпочити, трохи підзаробити», — повідомив Герус.

Не вчитися зимою — звично для лісової глушини. Але щоб у Києві? Щоб найпрестижніший виш?! Вражені і схвильовані, ми звернулися з запитанням: а ваші діти вчаться? Чи теж на канікулах? А як воно було раніше? А може, зимою і треба посидіти вдома?



Сиділи у куртках

Ольга Залозна, учитель зарубіжної літератури Красносільської школи Борзнянського району, із села Смоляж:

Син навчається у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя. До канікул казав, що в аудиторіях холодно. У куртках сиділи, та на навчання ходили. Зараз уже вийшли з канікул. У нас у школі топлять вугіллям. Не жарко, температура комфортна. П’ятьох діток довозять із Смоляжа на легковому автомобілі. Великий, поміщаються усі. І я з ними їжджу. Такого, щоб не доїхав до школи, майже не бувало, ну, хіба яка серйозна поломка. Цього року тільки один раз не поїхали. Два дні в районі Водохреща, коли голова облдержадміністрації розпорядився, щоб через великий снігопад діток не підвозили. Тож наші зі Смоляжа лишились удома. Та у Красносільському навчання тривало. Мене чоловік до школи підвіз.

Зараз на практиці

Надія Шпильова, пенсіонерка, Охіньки, Прилуцький район:

— У мене два онуки у прилуцькому педучилищі навчаються (нині — гуманітарно-педагогічний коледж імені І. Я. Франка). Вони близнята: Євген та Дмитро. На останньому четвертому курсі. Вчаться на фізруків. Зараз якраз на практиці. Півтора місяці будуть. Практика запланована. Почали з 15 січня, як учні з канікул повиходили. Женя — в Охіньках, Діма — у Манжосівці. А так в училищі навчання не переривалось, хоч які морози. Та й про холод у класах не знаю. Чи, може, мені хлопці не казали.

А як малими були, то в морози до школи не ходили. Від їх будинку до школи десь з три кілометри. Жили у Дідівцях, а навчались у Манжосівці. Як автобус не приїде, сидять удома.

Возять як панів

Марія Лісена, пенсіонерка, Бурківка, Корюківський район:

— Зима не зима, а вчитися треба. У мене троє синів і дві дочки. Онучка ходить до школи у селі Кропивне Ніжинського району, онук — у Корюківці. Ще троє онуків — студенти, двоє навчаються в університетах Чернігова. Один — у Новгород-Сіверському медучилищі. Діти з нашого села пішки не ходять, возять їх, як панів, до школи у Рейментарівку.

«Збирала старі газети і ходила за сестрою. На рік раніше взяли до першого класу»

Любов Кроковна, пенсіонерка, Григорівна, Бахмацький район:

— До школи ходити любила. Як малою була, назбираю старих газет. Старша сестра йде в школу — і я за нею, зі старою пресою. Мати не знала, що зі мною робити. Пішла до директора. Проблему вирішили. Мене прийняли до школи на рік раніше. Хоч закінчила навчання без медалі, та в технікум поступила на безкоштовне. І там було без прогулів. Так дітей, онуків привчила. До школи не ходили тільки у великі морози і коли оголошували карантин.

«Двічі на місяць стабільно проспати сам Бог велів»

Артем Туренок, студент Чернігівського вищого професійного училища №15, Халявин, Чернігівський район:

— Як у школу ходив, уроки інколи прогулював. Зазвичай вчасно не прокидався. Двічі на місяць стабільно проспати сам Бог велів. Звичайно, за це отримував на горіхи. Та все обходилося лекціями батьків і учителів. Зараз на першому курсі. Спокуса проспати пари, звісно ж, є. Але є і стипендія, яку не хочеться через прогули втрачати.

А у столиці завжди чистять

Світлана Завада, касир автостанції, Ічня:

— Було таке, що снігу навалить — до школи сини не могли дійти. Та які це роки були, вже не згадаю. Моїм хлопцям нині за 30. Онуки ще малі, насолоджуються дитинством. Ходять у дитячий садок. Живуть у столиці. А там дороги завжди чистять.

У школі тепло

Галина Бебех, директор Тихоновицької школи, Сновський район:

— Ходять з охотою, бо у школі тепло. Сьогодні (30 січня) у 6 класі, де у мене урок, 21 градус. Тепло, навіть коли морози під 30. Топимо грубки. Це найекономніший вид опалення. Грубка, на відміну від батарей, довго віддає тепло.

Тижневик «Вісник Ч» №5 (1656), 1 лютого 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.