Що нового відкрив вам старий рік?

Усе, що нас не вбиває, робить нас сильніше, кажуть розумні люди. Отож, якщо 2017 рік вас не вбив, значить, зробив сильніше. І чогось нового навчив. У кожного відкриття було своє. Про це і розпитали.



Роботу зарплати не треба

Галина Ступаченко, Сосниця:

— Дізналася, що на заводі у Польщі працюють роботи. Розказав про це чоловік. Він два місяці працював на польському підприємстві, яке випускає автомобільні крісла. Механічні істоти теж були задіяні у виробництві. Робот бере залізяку, піднімає, повертається, кладе. Як людина, але зарплату йому платити не треба.

Виростила сочевицю

Ольга Кушнерук, економіст зі збуту комунального господарства «Господар», Варва:

— Уперше посадила сочевицю. То донька Наталія все з Києва возила. А продукт це недешевий (у середньому гривень 50 за кіло). Кажуть, хороша профілактика від онкозахворювань. Побачила на базарі у Варві у бабок насіння. Купила невеликий стаканчик. Гривень п’ять коштував. Як тільки зорали город, одразу і вкинула. Навіть не замочувала попередньо. Лунки набивала як на квасолю, тільки густіше і не такі глибокі, бо зернина маленька. Живо зійшла. І живуча така. Хоча перш виглядала так собі, хиріла. Ще всі сміялися, чи вродить. А вона вродила так, що і на насіння, і поїсти всім вистачило, аби Бог віку дав осилити. Сама зернина схожа на квасолину, тільки менша, приплюснута, зеленкувата. Додаю її у суп. Замочую попередньо. На смак ніяка. Посоли — буде солона, посолоди — солодка.

Горобець у курей на шухері

Федосій Ричок, Куликівка:

— Придумав, як знищувати кліщів у вулику. А потім зрозумів, що бджоли до цього додумалися без мене. Останній перед зимою розплід, тобто молодих бджіл, в який лізе кліщ, вони не обігрівають. І кліщ пропадає. Зрозумів, як кури чують наближення коршака. Попереджає горобець. Цвірінькнув — і вони ховаються. Не кожного разу, а коли цвірінькне по-особливому.

Як ліпити манти і хінкалі

Лариса Іванова, Чернігів:

— Цього літа до нас приїздили гостювати далекі родичі з Криму. Я наготувала і борщику, і вареничків з ягодами, і рибу запечену. Все сподобалося. А вони навчили мене ліпити хінкалі. Показали, як їх правильно їсти, тримаючи за «хвостик». А ще манти з бараниною. Готувала їх у пароварці. Красиво заліплені, так, щоб і дірочки були, і сік з м’яса не повитікав. Тепер друзям і рідним на свята подаю не олів’є, а хінкалі і манти, ще й з томатним соком і з різними гострими соусами. Їдять, нахвалюють.

Подолав усі страхи

Віктор Пузик, пенсіонер, Сновськ:

— Я в минулому військовий. З 1988 по 1998 рік брав участь у розмінуванні і знешкодженні небезпечних боєприпасів на території трьох районів області. За це б мав отримати статус учасника бойових дій. Та не дали. Тоді пішов до суду. Пройшов шість адміністративних судів, у тому числі Київський апеляційний і Вищий адміністративний. Вони скасували чотири незаконні рішення Чернігівського обласного військкомату. Суд встановив, що я маю право на статус учасника бойових дій. Та цього замало. Рішення суду не виконуються.

Куди я тільки не писав, до кого не звертався. Бо як тільки мені видадуть посвідчення, має знайтися і посадова особа, з вини якої все це тяглося роками.

А ще мені мають відшкодувати моральну і матеріальну шкоду. Добиватися виконання рішення суду вирішив торік також голодуванням про яке попередив, як і годиться. Це був жорстокий протест — сухе голодування, 2,5 доби на порозі Сновської райдержадміністрації. На мене наслали і поліцію, і психіатра. Та лікар дійшов висновку, що я без психічних розладів.

Навчився нікого і нічого не боятися. Посвідчення так і не видали. Через цю службу у 44 роки я переніс інфаркт. Я не наркоман і не алкоголік, та паркан у мене поламаний. Складно виживати на пенсію 1470 гривень. Якби мав статус, ще додатково було б кілька сотень гривень. Борюся і боротимуся за свої прана, доки свічку між пальцями не вставлять.

Тижневик «Вісник Ч» №2 (1653), 11 січень 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.