Післямова дo днів культури та української мови

9 листопада в Україні відзначають День української мови та писемності. Це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця - послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Але водночас це і День культури. Навздогін подвійному святу - бліц-опитування молоді, яка обрала вивчення мови і культури у Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка. Тому ключове питання: чому ви обрали саме філологію?



Вікторія Ліщук, магістрантка:

- Філолог вивчає мову глибинно. Обраний фах зобов’язує багато читати художньої та наукової літератури, і як результат - урізноманітнювати і збільшувати словниковий запас. Ти завжди в змозі оригінально, продумано та змістовно висловити свою думку, наводячи переконливі аргументи. Переконана, що філологічні навички та вміння сприяють оволодінню багатьох інших професій та сфер життєдіяльності.

- Які книги стали знаковими для тебе?

- «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко та антиутопія «1984» Дж. Оруелла.

- Чи була нагода скористатися своїми знаннями і переконатися, що вони максимально корисні?

- Так, за програмою «Work & Travel» я відвідала Сполучені Штати Америки, штат Вайомінг (біля національного парку Єллоустоун). Працювала влітку 2016-го майже 4 місяці. Було складнувато, тому що, по-перше, в Україні я вивчала британську англійську (вимову, лексику, культуру), а вона багато в чому відрізняється від американського варіанту. По-друге, складно було звикнути до постійного англомовного середовища. По-третє, просторічна лексика та сленг, а також професійна лексика (я працювала на кухні) перешкоджали іноді взаєморозумінню. Проте університет дав потужну мовленнєву та професійну базу, без якої подолання труднощів було б неможливе.

- Хто найсильніший мовник для тебе, кому вдячна за муштру?

- У нас дуже цікаві і сильні теоретики - доценти Олексій Борисов та Олена Васильєва. З практиків виокремила б Анну Гриценко, Наталю Деркач та Ірину Литвин. Викладачі факультету дуже великі молодці - всі кафедри вболівають за якість наших знань.

- Відомо, що ти з Волині, чому не перевелася кудись ближче до родини?

- Я тут навчаюся на держзамовленні. Отримую підвищену стипендію і прагну якнайменше брати грошей у батьків (а перевестись можна тільки на платне, що для моєї сім»ї величезна розкіш). Крім того, я багато душі та сил вклала у цей університет, не хотілося все припиняти, прощатись і починати спочатку. І насамкінець, я знайшла те, що мені подобається і в чому мені вдається себе успішно реалізовувати - студентський театр, який очолює доцент Марина Каранда, наші гастролі по всій області і навіть Україні (виступали у Черкасах на фестивалі аматорських колективів), соціальна арт-терапевтична практика. А ще студрада, конкурси «Студент року», конференції, олімпіади... І відчуття підтримки й затишку серед друзів.

- Як бачиш своє філологічне майбутнє?

- Хотіла б вступити до аспірантури, продовжити міждисциплінарне дослідження з літератури та культурології. Або продовжити серйозно вивчати німецьку мову, її теоретичні аспекти. Мрію наблизитися до грузинської та китайської, бо філолог - це справа життя, розмаїтого в мовах і культурах.

Віталій Решинський, студент бака-лаврату англійського відділення:

- Філологом варто бути хоча б тому, щоб досконало вивчити мову. Свою рідну або ж англійську чи німецьку. За допомогою мови можемо зрозуміти ментальність людей, їх спосіб мислення, їх творення артефактів. І це дуже допомагає в житті, дає впевненість, що комунікація буде вдалою. Наш декан Тетяна Олександрівна Стеченко любить повторювати, що філолог - це людина з такими якостями як широкий світогляд, відмінна пам’ять, слух, ініціативність та енергійність. Тобто ця професія виховує саме таку особистість.

- Чи є улюблені твори літератури?

- Звісно, як у будь-кого, хто професійно вивчає літературу. Мої улюблені книги Джейн Остін «Гордість та упередження» та Валеріан Підмогильний «Місто».

- Де себе шукатимеш по закінченню базової освіти?

- Скоріш за все, у школі. Вчителювання, мабуть, це - моє.

- З носіями англійської мови якісь контакти були? Які складнощі відчував?

- Спілкування з носіями було як наживо, так і в соціальних мережах. В принципі, я був підготовлений добре, але важко зібратися відразу з думками, розкласти все по поличках. Хоч і знаєш правила і відповідну лексику. Для душі займаюся вокалом. Інколи виходить жива комунікація з іноземцями, хоч і не така, як хотілося б. Але я лише на четвертому курсі, тож нестача активного лексичного словникового запасу може бути успішно подолана в магістратурі. Волонтери з Америки, представники корпусу миру, які приїздили до нашого вишу і проводили декілька занять, справили дуже приємне враження - відкриті люди, гарні вчителі, справжні культуртрегери, тобто розповсюджувачі англомовної культури.

- Які мови ще намітив для вивчення?

- Іспанську та французьку.

Олена Таран, студентка бакалаврату українського відділення:

- Вступила до Чернігівського педагогічного університету на філфак, бо мені завжди хотілося навчитися правильно писати тексти. Вже з 9 класу я мріяла вступити саме на філологічний факультет. А особливо, коли брала участь у різних конкурсах для школярів, які стосувалися філології. Поставила собі дуже конкретну мету, і навіть коли пройшла на безкоштовне навчання в Київ, на технічний переклад, то все одно обрала Чернігів, бо не бачила свого життя без міста моєї мрії.

- Улюблена художня література?

- Із зарубіжної літератури маю за фаворита «Когда погиб Милован» Олексія Роготченката Олександра Корнійка. Українська література для мене має визначний твір - «Тигролови» Івана Багряного.

- Ким себе бачиш у майбутньому?

- Зараз я заглиблена в українську і англійську мови, цього поки мені достатньо. По закінченню навчання хотілося б працювати або у педагогічній сфері, або в журналістиці чи книговидавництві. А там не знаю, як життя складеться. Вірю, що в Чернігові набуду корисних професійних вмінь.

Бліц-опитування проводила Марійка Кульбаба

"Чернігівщина" №46 (655) від 16 листопада 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.