Можна збожеволіти від того, що діється у психлікарні

До редакції часто приходять люди, багато хто - з наболілим. З тим, про що мовчати далі вже несила!..



Одним із таких був і недавній візит лікаря-психіатра, котрий працює в інфекційному відділенні №8 Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні. Його слова не просто зачепили за живе. Вони змусили по-новому подивитися на вже забуту проблему, довкола якої цього літа розгорівся неабиякий конфлікт!

Ситуацію, що впродовж багатьох років турбувала колишнє 11 протитуберкульозне відділення (нині об’єднане з восьмим), неодноразово висвітлювали в чернігівських медіа. Достовірні джерела постійно повідомляють про корупцію керівництва медзакла-ду, зловживання службовим становищем, нелюдські умови праці та порушення прав пацієнтів... Цілий «букет»!

Про це писала й «Деснянка» в матеріалі «Одинадцять жахів 11 відділення» (№32 за 10 серпня 2017). Тож одразу згадалися всі перипетії. Всі листи, що надходили на адресу газети після публікації - і з виправданнями адміністрації та звинуваченнями кореспондента в наклепі, і з анонімними подяками працівників лікарні за той, таки об’єктивний, на їхню думку, «наклеп».

Тоді скандал вперше вийшов за межі закладу. За проблему взялися члени Громадської ради, Чернігівська облдержадміністрація, створили спеціальну робочу групу при постійній комісії Чернігівської облради, що мала з’ясувати нюанси й вирішити ситуацію, але... На цьому й завершилося. Головний лікар та його підлеглі-однодумці, через яких і коїться безлад у лікарні, працюють далі. Тих колег, що з їх «політикою» досі не згодні - ласкаво просять піти. Для прикриття фінансових схем, як запевняють самі працівники, роблять дрібний ремонт приміщення і облаштовують територію... Загалом, усе як завше!

- Як би не обурювалися, дарма. То все емоції, імпульс, - каже лікар-психіатр інфекційного відділення №8 Ігор Іванчик, з яким і пощастило поспілкуватися. - Коли справа дійшла до питання «робота у відділенні чи справедливість», більшість із молодшого та середнього персоналу здали свої позиції. Іх можна зрозуміти: роботу нині знайти складно, та й платити стільки навряд чи де будуть... Та, чесно кажучи, і нам, лікарям, лячно. Але не за свої робочі місця! А за те, що все й надалі залишиться так, як є!

Те, що розказав колективу редакції, лікар виклав і в листі. Почитайте самі. Інакше, як «крик душі», цей текст не назвати... (стилістику та граматику збережено).

«Нас, лікарів-психіатрів, які мають від-роджувати страждаючі душі людей, змушують вбивати останній промінь світла в їхніх серцях! Скажіть самі, чи заслуговують наші пацієнти такого ставлення до себе? Чи заслуговуємо ми його?..

Ось приклад одного з інцидентів, що став звичним явищем у нашій лікарні. 18 жовтня, після огляду хворих інфекційного посту відділення №8, завідуюча відділенням Ольга Нерус повідомила, що за тиждень у відділення доставлять ще п’ятьох пацієнтів з Левоньківської психіатричноїлікарні з ГРВІ (гострою респіраторною вірусною інфекцією). Питається, звідкіля таке точне передбачення? Та й чому з Левоньківської лікарні кожні два тижні привозять щонайменше п’ятьох хворих з ГРВІ? Наче епідемія!

На що завідувачка відповіла: «Ми працюємо, як заведено, і як вимагає наш керівник - заступник головного лікаря з лікувальної роботи Сергій Лебедев (наразі її чоловік). Якщо не влаштовує - пишіть заяви на звільнення і кладіть мені на стіл. Ніхто вас тут силоміць не тримає...»

Як і пророкувала жінка, 26 жовтня пацієнтів із Левоньок все ж привезли. Діагноз у кожного звучить:«Для поглибленого уточнення та вивчення катаральних явищ носоглотки». У направленнях - відмітка про підвищену до 37,5 градусів температуру тіла. Проте обстеження вказаних симптомів не підтвердило.

Так, хворих оглядали лікарі спільно з медсестрами та санітарами, виміряли температуру тіла, дослідили зів, розпитали новоприбулих про скарги на здоров’я - усе в нормі. Пацієнти фізично здорові й причин для їх перебування в нашому відділенні немає! Через що завідувачка Ольга Нерус знову наголосила: «Ви повинні оглядати й описувати хворих! Ні - то йдіть за власним бажанням!» А також, як виправдання, додала, що температура у хворих підвищується лише ввечері (коли лікарі вдома, а огляд проводить середній медперсонал), а чистий і негіперемований зів (тобто, судини не переповнені кров ’ю) не є доводом відсутності респіраторної інфекції.

І справді, відповідно до записів медсестри з вечірнього огляду, стовпчик термометра сягав 37,7 градусів. Утім, на ранковому огляді хворі завірили лікарів, що деяким із них температуру взагалі не вимірювали, а іншим сказали, що все в нормі. Новий вимір показав лишень 36,6. Не було скарг на погане самопочуття, нежить чи болі в горлі...

«Пахне» фальсифікацією даних від молодшого й середнього медичного персоналу. Не інакше!

Додамо, що майже всі хворі (й ці, й ті, що приїздили раніше) з цього приводу також обурюються. Мовляв, нічого не турбує, а їх по кілька разів привозять до нашого відділення! Деякі навіть запитували під час оглядів: «Я хочу Вас, врачей, спросить. Почему вы нас постоянно ротируете сюда с Левоньок? Когда уже это закончится?» Крім того, скаржаться, що їхнє виводять на прогулянки на вулицю, натомість змушують прибирати сміття та листя біля приміщення, копати землю на грядках біля адмінкорпусу, носити з санітарами брудну постіль та одяг у пральню... У завідувачки аргумент беззаперечний -прогулянки інфекційним хворим заборонені, та й майданчика для цього немає. А щодо всього іншого порадила звертатися до заступника головного лікаря з лікувальної роботи...

Практично весь інфекційний пост відділення №8 заповнений хворими з Левоньок - 15 пацієнтів із 19. На кожного виділяються кошти медзакладу, їхні власні пенсії на лікування від простої, але надуманої хвороби. Хто ці гроші проконтролює? Такий «ліжкооберт» проводять уже не перший рік. Бо, якщо хворих у відділенні буде замало, то його скоротять. Отже, не буде й посади заступника головлікаря з лікувальної роботи, завідувачки відділення... Де ж їм тоді встановлювати свою диктатуру й корупцією займатися?! Молодший та середній персонал їм у цьому всіляко допомагає. Це ж і їхні місця!

Взагалі, інфекційне відділення №8 зовсім не відповідає нормам і стандартам, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України. Зокрема, немає того ж майданчика для прогулянок, кімнати для дозвілля та прийому їжі (хворі харчуються біля ліжок, на тумбочках або стільцях замість столів). У невеличких палатах (6,5x3,5 м) перебувають понад 10 пацієнтів із різними інфекційними захворюваннями водночас! А сан'ггарний вузол на інфекційному посту не відокремлений від душу і взагалі не розділений за статтю (для чоловіків і жінок)!

Звісно, ми фахівці з психіатрії, а не санітарно-контролюючі органи, не вповноважені з прав людини та з прав психічно хворих. Ми не маємо цим опікуватися, але ж не можемо клеїти дурнів і бути байдужими!»

Мабуть, у закладі справді не все так добре, як переконує головний лікар Володимир Ященко та його близькі підлеглі. Якщо все вищесказане - правда, то залишати ситуацію на самоплив аж ніяк не можна! Коли у місцевої влади не вистачає повноважень чи можливостей, то до проблеми варто привернути увагу відповідних органів.

Валерія Шеремет, "Деснянка" №46 (679) від 16 листопада 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.