Пограбував псевдовнук

Другого жовтня о третій ночі до двору жительки Заріцького хутора (частина села Воловики) Корюківського району 80-річної Ганни Невжинської зайшов грабіжник.



— Спала, коли чую: хтось у вікно стукає. Подумала, може, допомога комусь потрібна. Було таке, що «швидку допомогу» викликали. Я до вікна: «Хто там такий, що сталося?» — питаю. Воно стоїть боком до вікна, капюшон на голові. «Це я, Саша». Я ще подумала, онук Саша у Мені живе. Вийшла у веранду і кажу: «Ти ж не збирався» — «Бабо, я приїхав».

Відчинила, — пригадує пенсіонерка. — Входить боком. «Чого світла не вмикаєш?» — питає. І тут я зрозуміла, це не онук. Говорю йому: руки не можу підняти, ти сам вмикай світло. А я в туалет піду. Він, певно, зрозумів, що я втекти хочу, ззаду став і рота мені затис. А тоді в хату, в хату мене.

Я сіла на диван. Він: «Давай гроші. Ти ж полуницями торгувала і в Конотоп продавати возила». Було таке, у мене клубника гарна. Сама вже не посилю, так людей прошу вибирати. Возять продавати онука з онуком. Кажу, коли то було. Гроші витратили, будувалися. Онук не працює, йому допомагаю. Одна дочка вмерла, у другої дитя 11 років і вона без роботи. А він: «Ти на смерть відкладала». «Не відкладала», — божуся. Онука поховає. Чого гроші берегти, вони знецінюються щодня. Не повірив. «Давай гроші, бо буду праскою гарячою їх з тебе витягувати».

Я дістала гаманець з-під подушки, кажу: «Забирай». Там було 900 гривень. 450 закладені у папірець, їх мала віддати чоловіку, що дах робив. Він глянув на них. Папірець той викинув. А тоді нагнувся над диваном. Куртка відхилилася. А від телевізора дві точки світла. Дивлюся, лисий, голова плоска, сідати можна. А він: «Що мені цих грошей, буду брати праску». — «Там, за грубкою, чобітки-дутики стоять, онука залишила тисячу гривень. Забирай».

Витяг він ту тисячу, я і кажу: «А тепер хочеш, істезай утюгом, хоч ріж, хоч всю хату переверни — у мене і на хліб немає». Він постояв, забрав мобілку і пішов. Тільки кросівки білі-білюсенькі мелькнули перед очима.

Поки — до сусідів, потім поліція приїхала. Виявляється, переді мною заходив грабіжник і до Наді Гладченко. Повалив на диван, душити став. Син зайшов, він налякався і втік.

Внука Сашу знайшли у Мені, у нього були в гостях ще дівчина і хлопець. Нікуди він не їздив, ні на кого не нападав. Не приховую, випити він любить. Але щоб до людей лізти — ні. Я, буває, гроші даю, він: «Бабуля, пополам». Його і на детекторі брехні перевіряли. Не було в селі мого Сашка, — говорить Ганна Севастянівна.

— Баба живе сама, я часто їй ходжу допомагати, — розповідає односелець, 50-річний Анатолій Горбатенко. — До сусіда прийшла, а він — до мене, щоб поліцію викликав.

— Анатолію Володимировичу, підозрюють, що до нападу причетний 36-річний Віталій Трендовський з Плисок Борзнянського району. Його затримали.

— І ви вже знаєте? Борідку відпустив, як бабин Сашко, схожий на нього чимось. Він раніше жив тут у приймах. Приїхав нібито за документами. А з ним друг, такий мордатий. Вони і до мене заходили. Казали, що на Київ поїдуть.

Я хату не замикаю. Коли виходили, моя бензопила була ще у хаті. А як прокинувся вночі — її нема. Певно, вони й поцупили. А тоді до однієї баби пішли, потім до іншої.

Поліція упізнання не провела, поїхали у Мену, знайшли там Сашка, відтарабанили (то для профілактики. — Авт.). А він же не причетний. Якби фотографії того Віталія і його товариша поліція оприлюднила, можливо, їх би ще хто впізнав. До одної баби, ймовірно, приходив Віталик, а до іншої — мордатий.

Поліція відкрила кримінальне провадження за статтею 186 (грабіж, поєднаний з проникненням в житло). Карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №41 (1640), 12 жовтня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.