Один з колишніх очільників області розповідав: «І що ви думаєте, депутати народні, вони ж різні бувають. Я такого знав, що любив ошиватися під дверима бюджетного комітету. І як ото почує, що з бюджету виділили гроші на Чернігівську область, відразу біжить і дзвонить на округ: «Хлопці, я добився! Зроблять вам те і те!» Було це на початку нульових, ще за Кучми. А зараз? То один, то інший хвалиться точно так же: «Я зробив! Я молодець!» Прекрасно сказав на цю тему Михайло Апостол, політик, благодійник: «Сьогодні не рідко можна почитати, побачити, почути такі речі: «За сприянням народного депутата (П. і. Б.) проводиться в даному населеному пункті такі речі: прокладання чи ремонт дороги, будівництво, ремонт, реконструкція приміщень соціального значення, закупівля різноманітного дорогого обладнання, починаючи від туалету і закінчуючи більш серйозними об’єктами.
Тут, звичайно, не обходиться без урочистого перерізання стрічок, молитви, концерту, щирої подяки обранцям...

І тільки ніхто ніколи на цих урочистостях не згадає того, завдяки кому є можливість це робити.
А це простий працівник-платник податків, це підприємець, який створив робочі місця і теж платить податки, це власник паю, це мільйони наших заробітчан, котрі щорічно пересилають 5-7 мільярдів доларів в Україну, які в більшості пішли в економіку, це люди, які працюють з імпортом...
Так при чому тут народний обранець, людина, яка кошти платників податків і їх використання приписує собі в заслугу, замість законодавчих ініціатив.
А якщо це справді так, то навіщо тоді такий великий апарат виконавчої влади на місцях усіх рівнів?»
Битий небитого везе, ще й дякує за можливість на плечах покатати.
Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №41 (1640), 12 жовтня 2017 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: народні обранці, депутати, «Вісник Ч», Ольга Макуха