«Єгоза» проти ФСБ

Я – терорист. Маю завдання від ФСБ: підірвати склад озброєнь, що неподалік Ічні. Зустрілася з московським куратором, отримала долари (аванс за роботу), інструктаж, фальшиве посвідчення — і вперед. Затримають, викриють чи спалахне склад, як у Калинівці? Так я собі фантазувала, ідучи до військової частини «А-1479», шостого військового арсеналу — третього за величиною в Україні. Він за чотири кілометри від міста Ічня. У народі просто «військові склади».

Дивіться також: Жителі сіл біля артскладу на Ічнянщині почали власними силами охороняти територію арсеналу (відео)


Колючий дріт «Єгоза» і паркани перекривають доступ до Ічнянських складів зброї

Була дірка, снаряди лежали, як дрова

Звісно, ніякий я не терорист-диверсант. Аванс отримую не в доларах, тільки мрію про це. Та пильність охоронців перевірити не завадить у будь-якому випадку.

Під Ічнею зберігаються тонни озброєння. Від набоїв для стрілецької зброї до реактивних систем залпового вогню. Загальна площа частини — 682,24 гектара. Охоронний периметр — 40 гектарів. 20 бетонних сховищ, 43 цегляних. Два металевих, 13 дерев’яних, підземних два. Майданчиків відкритого зберігання — 57. Фактична завантаженість — більше 84 тисяч тонн.

За директивою Міноборони, частину мали розформувати до грудня 2015 року. Та потім перенесли на 2017. Нині розформування призупинено. З початку року з військової частини відправили більше восьми тисяч тонн боєприпасів, у тому числі і в зону АТО. А ще там лежать тонни боєкомплекту, що потребує утилізації. На території частини розташовано 13 пожежних водойм і 25 гідрантів у справному стані. Встановлено 609 щогл громовідводів. Усі дані — з відкритих матеріалів засідання Ічнянської районної ради.

Згадалося, як років 10 тому я лісом добрела до військової частини «А-1479». В огорожі була дірка, зайшла. Трава по коліна, височенні сосни, забиті кілки, а між ними лежать снаряди десь по півтора метра кожен, як дрова. І ні душі. Роби, що хочеш. Тоді на території були ще й гори пороху. Через нього били тривогу і військовий прокурор, і місцева влада. У Київ писали листи. Фірма, яка займалася утилізацією (її пов’язували з одним із синів Януковича) повисипала порох на землю просто неба. Метал повивозили, поздавали.

Частина все ближче. Ліс і ліс. По ньому — дороги, ґрунтові й асфальтовані, які кудись ведуть або просто в тупик.

У селі Дружба, що поряд з військовою частиною, жителі насторожені. Певно, попереджені не тріпати язиком зайвого. Дехто має роботу в частині. Підлітки на запитання, як проїхати на військові склади, відповідають: «Не знаємо». Дорослі: «Хто вам сказав, що тут є склади? Що вам треба?»

У військовій частині все за огорожею. На вході — два вартові з автоматами, у бронежилетах і касках. Запускають і випускають на територію частини просто так лише жителів Дружби (дітей і дорослих). їхніх родичів — лише за перепустками.

Немісцеві автомобілі ретельно оглядають, під днищем — спеціальними пристроями з дзеркалом. Ми так і не змогли потрапити на територію, хоча прочекали близько чотирьох годин. Командир у відпустці. Той, хто виконує обов’язки, — на нараді, у нього СБУ і начальство з Києва. Пізніше справді бачили СБУшну машину. Значить, вони вже поїхали. Та нас все одно ніхто не прийняв. А ще один начальник — на навантаженні, відправляють зброю. Так пояснили.

Довелося йти «диверсантом». Далеко не потрапила. Тієї дірки, що була 10 років тому, слава Богу, уже немає. Інших дірок — теж. За старою колишньою огорожею (дерев’яні стовпчики і дріт, висотою десь 1,6 метра) вже є нова, на кілька метрів ближче до складів. Висока, метрів зо три, на ній зверху «єгоза» (колючий дріт) — спеціальний бар’єр безпеки.

Уже затримували

П’ятого липня спецпідрозділи СБУ «Альфа» та Нацполіції «Корд» затримали диверсійну групу. Диверсанти захопили одне з приміщень частини військових складів і заручників, вимагали горілку, літак і т. д. Та це було лише антитерористичне навчання. І закінчилося воно, звісно, перемогою силовиків. Та днями Оксана Сироїд, депутат Верховної Ради, заявила, що під час її візиту на Чернігівщину жителі Ічні говорили, що бояться можливих вибухів на військовому арсеналі. У коментарі до повідомлення Сироїд Людмила Сировець написала:

«Як вірити місцевим жителям, котрі туди по гриби ходять, треба ж якось сліди замітати? Не тільки по гриби ТУДИ поряд ходять...»

А по що, Людмила не пояснила. Може, за коханням? А я ж зустріла з десяток грибників. У корзинках і відрах у них було не густо. На вигляд прості збирачі грибів, не агенти.

15 тисяч у зоні ризику

В. о. голови Ічнянської райдержадміністрації 55-річна Валентина Рябчун:

— Усе тримаємо на контролі. У п’ятницю, 29 вересня, відбулася нарада за участю керівництва військової частини, лісників і т. д. Обговорювали план евакуації людей, транспорт. У вівторок, 3 жовтня, водії автобусів, «швидких допомог» виїздили на місце, щоб у разі чого орієнтуватися у лісовій зоні. Знати, якою саме дорогою проїхати.

Звісно, є проблемні питання, наприклад, у навколишніх селах чимало порожніх приміщень. У деяких населених пунктах залишилися тільки пенсіонери. Ми подали клопотання до Нацгвардії на виділення осіб для патрулювання території. Бо у поліції немає стільки співробітників. У нас тепер відділення поліції, не відділ, звісно, людей менше.

— Валентино Миколаївно, раніше там просто неба лежали гори пороху, а нині?

— Наскільки мені відомо, його повивозили.

— Не дай Боже що, скільки людей доведеться евакуювати?

— Тисяч 15. Ічня та навколишні населені пункти.

Потрібні технічні засоби

— На сьогодні єдине, що потрібно, — технічні засоби. Відеоспостереження по всьому периметру з виведенням на пульт, — говорить 60-річний Микола Небеський, заступник голови Ічнянської районної ради.

— Миколо Олексійовичу, а терикони пороху, вони до цього часу там?

— Наскільки пам’ятаю, утилізацією боєприпасів займалася українсько-американська фірма. Усе поробили. Ще у 2011 році говорили: військової частини не буде. На сьогодні запаси боєприпасів зменшуються. Майже все зберігається у сховищах. Звісно, треба думати про евакуацію, робити все можливе, щоб її не сталося.

— Наскільки люди можуть бути спокійні?

— Робимо все залежне від нас. Але на сто відсотків гарантувати не може ніхто. Поки все не зарити в землю (підземні сховища), — каже 47-річний Андрій Коваленко, командир військової частини.

P.S. Може, не все так страхітливо. За бюджетною програмою «Забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз та складів озброєння, ракет і боєприпасів на 2017 рік» ічнянській частині виділено 4 мільйони 753,80 тис. гривень. їх освоюють. Головне, щоб командири пильнували солдатів, а ті страхували командирів.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №40 (1639), 5 жовтня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.