Як Віктор Кияновський «будує Європу» в Ічні і навколишніх селах

На прес-тур до Ічні депутат обласної ради і голова її постійної комісії з питань агропромислового комплексу, екології, природокористування та земельних ресурсів, голова правління ПАТ «Завод сухого молока та масла» Віктор Кияновський запросив журналістів обласних і районних газет, телебачення і радіомовлення. Мета – ґрунтовно ознайомити працівників ЗМІ з новітніми, справді європейськими технологіями виробництва молока і його переробкою в товарну, високоякісну продукцію. Також у ході прес-туру громадськість мала бути проінформована про організацію сучасного виробництва зерна на орендованих у селян землях з використанням найсучаснішої техніки і технологій зберігання урожаю в реконструйованих елеваторах, з організацією управління таким багатогалузевим господарством за допомогою комп’ютерних технологій та сучасних методів зв’язку.



Але найголовніше, що поставив за мету донести до журналістів Віктор Кияновський – це своє постійне прагнення зберегти ічнянські села і їх жителів шляхом наполегливої розбудови соціальної інфраструктури сільської місцевості. Щоб селянин, його родина, сільські діти і молодь не відчували себе обділеними ні в сільській школі, ні в дитячому садочку, ні в спортивному закладі, а мали можливість вчитися і розвиватися в умовах, які б не були гіршими за європейські. Для цього приділяє увагу і впорядкуванню сільських вулиць та доріг поміж селами. Одним словом, у кореспонденції йдеться про те, як Віктор Кияновський «будує Європу» в Ічні, не чекаючи, доки Європа запросить Україну до себе в передпокій на правах… прислужниці. Щоб не допустити такого приниження, Віктор Кияновський разом з дужим гуртом чернігівських депутатів усіх рівнів, разом з Аграрною партією України буде захищати українську землю від розпродажу до останнього патрона, щоб збудувати на цій багатющій землі справді європейське майбутнє Ічні і всієї України.

Успішне виробництво починається від диспетчера

Ось приміщення, де діє «мозок» виробництва – планово-економічний відділ і диспетчерський пункт, який з нуля створив нинішній начальник диспетчерської служби Юрій Ворчак. Тут працюють з п’ятьма комплексами, збирають інформацію в автоматичному режимі щодо руху і обліку техніки, співробітників на комплексі і одержують інформацію з різних підрозділів для аналізу і прийняття оперативних рішень. Використовуються два комплекси відслідковування техніки. З інформаційно-керуючих систем видно рух техніки на маршрутах. Двоє співробітників на зміні відслідковують і обліковують оброблені площі. Механізатори і водії доповідають, коли щось пішло не так. На обліку у диспетчерів близько 150 одиниць техніки. Такі комплекси сприяють активному розвитку агробізнесу, дають можливості оперативно керувати процесом. Оволодівати такими комп’ютерними технологіями працівникам доводиться самим, отже і навчаються і навчають інших.



Завдяки організації цього відділу і його ефективній роботі в останні роки зменшено витрати паливно-мастильних матеріалів на обробіток землі. І на перевезеннях економлять, відстежуючи рух техніки, адже диспетчерам все видно. Кожне поле занесене в електронну базу. За необхідності диспетчер сигналізує про необхідність оперативного реагування.

Далі учасники прес-туру оглянули кабінет генерального директора, залу нарад, кімнату для переговорних процесів, карти-схеми земель, які обробляються. Господар показав і все виробництво та розповів про бізнес-новації та соціальну відповідальність аграрного бізнесу на територіях громад, землі яких орендуються для обробітку. Виявляється, все це створила молодь. «Вона у нас найкраща в світі. Все вміє», - наголосив Віктор Кияновський.

Європейські стандарти й ічнянські реалії

На запитання, в чому полягає для Кияновського як виробничника і мецената суть європейського життя, він відповів так:

– Європейські стандарти життя ми намагаємося втілити в Україні… Досягти того рівня мусимо лише самі. Географічно ми в Європі, куди прагнемо й за стандартами рівня життя, достатком простих трудівників. Але ж ми в Україні маємо кращі моральні й духовні цінності. А до них треба їхати запозичувати економічний і управлінський досвід. Та й своє не забувати і поширювати. Вже немає у нашій компанії таких працівників, які тішать себе ілюзіями про заробітки за кордоном. Я переконую молодих, що це – панщина. Житимеш в бараці, тягнутимуть з тебе сили по максимуму, доведеться по 16 годин на добу працювати без перекурів. Горбатитися до нестями. А заплатять 10 відсотків від того, що платять місцевим. Від цього не буде щастя, а лише втрати, бо вдома дружина і діти, які втратять батьківське виховання, що набагато дорожче, аніж якісь гроші. Цінність родини – найвища. Багато тих, хто повернулися із заробітків, зі здивуванням запитують, звідки я знаю про це. За своїх 42 роки виробничого стажу побував багато де і бачив, як воно насправді. Ніде ніхто нічого задарма нікому не дасть. Нікому просто так манна небесна на голову не впаде. Тільки своєю працею, працею над собою, вихованням сім’ї ми здатні досягнути позитивного результату для родин, фінансового і морального благополуччя для країни. Я вірю в те, що через 10-20 років ми доб’ємося заможного життя в громадах. Адже лише 3-4 роки поки що над цим стали активно працювати. Щодо комфорту життя, благополуччя, інфраструктури, доріг, благоустрою тощо. Просимо громадян поважати і любити себе – починати з власного двору. З цього має починатися в Україні й омріяна Європа – з килимка перед дверима і чистого подвір’я. Зі ставлення до довкілля починається цей шлях. Старі стереотипи нашого мислення доведеться ламати швидко, інакше до справжньої Європи нам іти ще доведеться дуже і дуже довго.



Вірю, що ми підемо шляхом коротким, бо бачу, що наша молодь це вже усвідомлює сама. Від неї залежить її майбутнє, заради якого треба працювати і жити. Те, що ми створили в своїй громаді, ніколи не переводжу в гроші, бо все, що вкладаєш у розвиток громади, сторицею повернеться.

– Вікторе Павловичу, відомо, що ви піклуєтеся про розвиток спорту на Ічнянщині, розкажіть докладніше про це.

– Залюбки. Ось візьмемо до прикладу хоча б спортивний клуб «Берег». Тут працює кращий тренер 2016 року Олег Кравець, майстер спорту. Там, де була зала для засідань колгоспу тепер діє спортивна зала, база боксерського клубу. Саме з Олегом сім років тому цей проект почали втілювати і досягли успіху. Є де жити і приїжджим спеціалістам, є чим годувати. Вперше він прийшов до мене з ініціативою, як залучити дітей до спорту. І нашою найпершою програмою стало гасло: «Здорова дитина – успішна країна». Ми вирішили, що краще, щоб діти не були кинуті напризволяще у розважальних закладах, де тільки шкідливе нав’язують, а займалися спортом. Спочатку для цього орендували спортзал міської ДЮСШ, але там не було належних умов для розвитку і занять.

Не використовуване приміщення зали для зборів партактиву району ми з Олегом Кравцем перетворили за три роки ремонту у пристойний спортивний клуб «Берег». Правда, вклали чимало своїх коштів, але воно того варте. За сім років більше тисячі дітей займалися тут спортом. Принцип для них: не пити, не палити, а лише вдосконалювати тіло і дух. Умови – самі подивіться: є душові, на другому поверсі облаштували три кімнати готельного типу для приїжджих спортсменів з Броварів, Луцька, Парафіївки… Вони члени нашої команди. І вже результати спортивні маємо: з останніх змагань Чемпіонату Європи прибули з п’ятьма медалями. Срібну і бронзову медалі для української збірної завоювали спортсмени Ічнянщини.

Достаток починається з хлібної зернини

В компанії повним ходом ідуть жнива, як і по всій Чернігівщині. Обмолочують зернові і пресують в тюки. А затим піде ґрунтообробна техніка, яка поля задискує. Тут впроваджений комплексний підхід до землеробства – безвідходний. Загалом «Росток- Холдинг» має близько 65 тисяч гектарів, а в обробітку – 53 тисячі. В Ічнянському районі 12,5 тисячі гектарів і 14 тисяч гектарів у Новгород-Сіверському районі.

Сьогодні, – інформує Віктор Кияновський, – компанія вкладає близько 3,5 мільйона доларів у реконструкцію елеватора в Новгороді-Сіверському. У цьому році підемо на кукурудзу з новими потужностями. Нові сушарки дадуть змогу вчасно зібрати, зберегти врожай і не увійти в зиму з кукурудзою на полях, як було торік. Нині жнивують 9 комбайнів.

В Ічнянському кластері «Росток-Холдингу» об’єднано п’ять господарств – ПОСП «Ічнянське», ПОСП «Хлібороб», ТОВ «Берегиня», СТОВ «Крупичпільське» і ТОВ «Надія» (Ольшана). Орендна плата у них на рівні 8 відсотків. Це на порядок вище, аніж в інших населених пунктах. За рахунок соціально-економічних угод і плюс – різниця в оцінці землі: наприклад, після розпаювання земель «Надія» (Ольшана) – вартість гектара землі по кадастровій оцінці становить 30900 гривень. У селі Іваниця, де найкращі землі нашого регіону, гектар коштує лише 27,5 тисячі гривень. Це несправедливо, бо люди там отримують менші кошти за оренду, ніж у нас за землю гіршої якості в ПОСП «Хлібороб», де вартість одного гектара 44 тисячі гривень. Відповідно при 8 відсотках оплати оренди люди отримують на 3,5 тисячі гривень більше за інших.

– Як господарник, що думаєте про проблему продажу землі?

– Ми всі проти продажу землі, бо це останнє багатство країни. Українська земля не має ціни – вона безцінна. Торгувати нею можуть лише негідники і вороги нашого народу. Поясню думку: світові запаси чорнозему – ось справжнє багатство України, майже чверть родючих земель на земній кулі належить нам, українцям. І цим найбільшим скарбом торгувати?! Адже це багатство всього народу, і чиновники не вправі ним розпоряджатися. Я впевнений, що народ не дозволить цього зробити. Дерибанити землю нації, коли земля є основою благополуччя мільйонів родин, їх спадкоємців. Вона – вічний капітал. А «швидкі» гроші за продану землю при поголовній бідності люди розтратять і залишаться ні з чим. Я бачив землі багатьох держав світу, але такої родючої, як у нас, ніде не стрів. Коли повертаєшся з поїздок в Україну – готовий цілувати цю землю.

Тож завдання тих, хто господарює на ній, – зберегти її попри все. Це вічна цінність для наших нащадків.

Молочні ріки, кисільні береги…



Учасників прес-туру про виробництво молочної продукції інформував Микола Анатолійович Копил - генеральний директор Ічнянського кластеру «Росток-Холдинг», який до цього був заступником генерального директора, а до того – головним зоотехніком. А також заступником технолога, заступником генерального директора з тваринництва.

– Успішному виробництву молочної продукції передувала реконструкція незадіяного молочно-доїльного блоку в доїльну залу і приміщення для утримання худоби. У листопаді відкриємо додаткову доїльну залу ще на 150 голів. Бо нинішня витримує лише 200 голів дійного стада. Ферма має 800 голів худоби: 370 корів, решта – молодняк. Одержуємо 28 літрів молока на корову. Відтак добовий надій тільки з цієї доїльної зали – 5600 літрів. А загалом дві ферми дають 18 тонн молока щодоби. Молоко екстра-ґатунку здаємо туди, де вища ціна за нього. Друга наша ферма теж має сучасне доїльне обладнання. Тільки там дещо інша система утримання тварин. Якщо виникне потреба, власну продукцію перероблятимемо у себе. Якість у нас така, що і Данон, і Вімбельдан задовольнить. А вони значно вищу ціну дають. Сьогодні наш завод на 90 відсотків забезпечений сировиною. Надлишки продаємо якнайдорожче.



Використовуємо і безприв’язне, і прив’язне утримання корів. Розповідь Миколи Копила продовжив Іван Довгопол – генеральний директор Ічнянського заводу сухого молока та масла.

– Запроваджуємо всі передові технології і виробляємо продукцію без застосування будь-яких добавок. Це натуральна продукція з натурального молока, яка має великий попит на ринку України та іде на експорт. У нас дуже широкий асортимент, більше 30 видів продукції виробляється. А ще ми у постійному творчому пошуку. Проходимо процедуру оформлення документів на виробництво нового виду продукції – сиру «Ріккота», щоб бути затребуваними на ринку і щоб наша продукція не залежувалася на складах. Нині потужності заводу максимально завантажені, але на складах надлишкової продукції ви не побачите. Все виробляється і продається за контрактами, укладеними раніше.

Ми не розслабляємося, а працюємо у звичному високому темпі. Більш того, навіть кошерну продукцію виробляємо на замовлення. Частину продукції постачаємо на ринки України і проходимо сертифікацію по кошерній продукції. Якщо потужності не забезпечені сировиною – немає економічного ефекту обладнання. Працюємо у вісімнадцяти районах області по заготівлі сировини з великими і середніми господарствами та з населенням. Ставимо у різних населених пунктах молокозабірні пункти та холодильне обладнання. Транспорт швидко привозить сировину на холодильний пункт заводу великотоннажними бочками по 50 тонн. Виробничі потужності максимально завантажені сировиною місцевих виробників. Є, на жаль, проблема сезонного дефіциту молока. В цілому переробляємо за рік близько 50 тисяч тонн молока. 18 тисяч тонн молока постачають ферми на «Росток-Холдинг».

Дороги, які обираємо

Завдяки спільним зусиллям депутатів обласної ради Юрія Болоховця і Віктора Кияновського з Ніжина до Ічні тепер прокладена прекрасна дорога. Не остання мета такого капіталовкладення – налаштувати транспортні зв’язки з Ічнянщиною, долучити її до туристичного бізнесу. Завдяки якісній дорозі вже збільшився потік туристів до історичних пам’яток району.

– Для мене як депутата виборчий округ – уся наша область. Ми повинні служити вірою і правдою нашим виборцям, – переконаний Віктор Кияновський. – Навіть якщо поглянемо на економічний і соціальний бік реконструкції елеватора, побачимо певну стратегію. Реконструйований елеватор дозволяє зберігати 35 тисяч тонн зерна. Його колектив стабільний, зарплати достойні та й виплачуються вчасно. Щоранку приїжджає сюди Кияновський і не питає, що робиться на елеваторі, а запитує, що зробив керівник для покращення соціальної сфери в Ічні як депутат районної ради від Аграрної партії України. Або інший об’єкт – школа в Гужівці. Вона знаходиться під патронатом Кияновського, у приміщенні тепло, бо забезпечені «шефськими» дровами.

Вулиця від заправки «Авіас» була заросла чорнокленом, неприглядний вигляд мала. Тепер узбіччя на ділянці 1,3 кілометра в порядку. Без нагадування бордюри побілені, чагарники вирубані. І так вже п’ять років. На першому поверсі адмінкорпусу районної агрохімії зроблено готель ПАТ «Ічнянський райагрохім» для спеціалістів, що у відрядженні. Там є всі умови для комфортного проживання, кухня, санітарні вигоди, тому людей розселити не соромно. В райагрохімі працює до 20 чоловік, які надають послуги з перевезення зерна, внесення органічних добрив. Займаються розкиданням добрив навантажувачами, перевалкою, прийняттям вантажів на залізничній колії, рідинних добрив, відвантаженням тощо. Люди працюють і сплачуть податки до місцевого і державного бюджету.

Ми здали в оренду складські приміщення підприємству «Еко-інвест», яке займається утилізацією відсортованого сміття. Встановили вони там свої пересувні установки. В Ічні є будочки роздільного збору сміття (відзначимо, що навіть у Чернігові такого ще немає, – Авт.). Люди викидають окремо пластик, папір і картон, скло, харчові відходи. Робота на збиранні, сортуванні, відвантаженні відходів теж дає робочі місця. Наше підприємство отримує орендну плату за площі. Створили також власне виробництво якісного бетону, який переживе і нас. Бо технологічні норми витримані. Ми не дали загинути і цьому об’єкту. Бачили і консервний завод за ставком навпроти нашого заводу, там зараз «Інтер» і «Сідко-Україна» розмістили свої потужності. Щоб не розтягли, ми його викупили, собі залишивши очисні споруди, а решту продали «Інтеру», який там відкрив свій елеваторний комплекс. Усім добре. А головне – йдуть податки в бюджет Ічні.

Для мене найкращі інвестиції – в майбутнє наших дітей!

– Сам я народився у селі Каплинці на березі Удаю в Полтавщині, – продовжує Віктор Павлович. – Річка підковою обтікала село, а за нею вже чернігівська Варвинщина з її селами Антонівкою, Озерянами, Дещенками, Новою Греблею. Та доля так склалася, що після Полтавського технікуму м’ясо-молочної промисловості мене направили працювати до Бобровицького заводу сухого молока та масла. Проте в Чернігові мене переорієнтували на Ічню. Як приїхав – злякався, але три роки за направленням відпрацював. Хотів працювати в Бобровиці, бо був небайдужим до…футболу, та й столиця ближче. Проте викладач сказав: «Три роки відторохтиш тут, в Ічні. А там життя покаже». І ось замість трьох вже 42 роки минуло. Цікаво, що життєвим шляхом пішов проти течії Удаю – від Рожнівки, Хаїхи, Максимового. Одним словом, де народився, там і знадобився. Отак Чернігівщина стала моєю другою малою батьківщиною.

З вікна мого будинку завжди я бачив садок, куди раніше ходили і мої дітки, водив туди і старшу доньку, і меншу. І ось, як зараз пам’ятаю, на Різдво Христове 7 січня 2013 року підійшов я до вікна і наче вперше побачив непривабливе законсервоване приміщення, яке стояло пусткою, лишилися самісінькі старі стіни. Кажу дружині Ользі: «У нас вічні проблеми із місцями в дитсадках, більше ста дітей у черзі. Давай я цей рідний для нас, фамільний, можна сказати, садочок реконструюю, адже діти наші тут виховувалися». Вона схвалила і я відразу ж узявся до справи: запустив проектантів, швидко і якісно все зробили. Тепер дивлюся у вікно і бачу, що залишив слід і пам’ять. І не варто, мабуть, ставити питання, скільки коштів на це витрачено. Бо ж тут виховуються дітки наших працівників. Батьки спокійно працюють, а ми впровадили пільги з оплати утримання і харчування дітей. До речі, тут діє соціальна програма молочних виробників «Здорова дитина – успішна країна». Дітки з усього району в садочках і початкових школах одержують безкоштовно склянку молока із натуральної сировини від виробника. Зрозуміло, це для формування фізично здорових дітей на радість батькам.

Поруч розташований садок №5. Також допомагаємо їм разом із депутатом обласної ради Юрієм Болоховцем: умебльовуємо, купуємо ліжка, стільчики… А щодо шкіл, то допомагаємо з облаштуванням спортивних майданчиків на їх території. Таких маємо в Ічні вже три і не збираємося зупинятися на досягнутому.



Для дітей ми розпочали програму «Власні ягоди й фрукти». Посадили фруктово-ягідні сади, які за два-три роки дадуть врожай і діти отримають свої вітамінні продукти на столі. Яке зерно посіємо в нове покоління, таке і пожнемо. Ми самі формуємо наше майбутнє. Думаю, що дітям краще менше сидіти у смартфонах і планшетах, а годиться займатися спортом. Адже європейський стиль життя – це не лише виробничі і бізнесові проекти, а й виховання культури, у тому числі і фізичної, у нового покоління. Україна славиться своїми традиціями… У наших батьків, у нас не було таких умов, як зараз у дітей і молоді. Я й сам любив грати в хокей. Але ж тоді підбори від чобіт були шайбами, а ключки шукали понад річкою, з лози вирізали. Найкраща була з груші. Хотілося займатися спортом попри відсутність інвентарю. Колись ми активно проводили своє дозвілля і я хочу, щоб сучасна молодь, наші нащадки створили таку державу, де будуть дбати про це фундаментально. І державі не треба буде брати кредити у міжнародних валютних фондів. Та й дерибану бюджету чиновництвом не буде. Ми як побачили в деклараціях їхні статки, то були ошелешені тим, що можновладці мають. Якщо мені стало погано, а як пенсіонеру цю несправедливість пережити? Десятки і сотні мільйонів готівкою… Вкладали б їх у соціальні проекти. Робіть добрі справи – це найголовніше, що сьогодні треба.

Ярослав Каранда, "Чернігівщина" №31 (640) від 3 серпня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.