«Торгівля на базарі слаба. Тому й вийшов на трасу»

— Гляньте, яка краса, — показує півлітрові банки зі стиглими лісовими суницями 58-річний чернігівець Леонід Бакоцький. Стоїть на трасі у селі Кіпті Козелецького району. Продавець одягу з ринку «Нива». До базару 18 років працював на Чернігівському радіозаводі регулювальником приладів.



— Тільки з лісу, — продовжує Леонід Іванович. — Рачки лазив, щоб зібрати ягоди. Спина болить, ноги. На баночку суниць потрібно півгодини. А на оці лисички — показує маленький кошик, — день.

Суниці продає по 45 гривень за банку, сторгувалися на 40. Лисички — за 50. Яйця — по 25 за десяток.

— Яйця золоті, бо ніякого комбікорму, — хвалить товар. — Кури свої. 39. Відро зерна щодня з їдають. Овес, пшениця, кукурудза. Картоплю і траву даю.

У господарстві Багацьких — кури, собака, кіт. Город. Троянди біля хати, 25 кущів. Білі, жовті, червоні, рожеві. Хазяйнує сам, дружина торгує на «Ниві».

— Торгівля на базарі слаба, —-скаржиться. — Тому й вийшов на трасу. За землю податок треба заплатити. За оренду на ринку — тисячу гривень. У Пенсійний фонд щомісяця відрахування...

Хата у селі — це батьківський спадок.

— Мама з 1926 року, батя — з 1927-го. Померли, хату мені відписали. Батько, Іван Герасимович, математику читав у школі. Сім років у Північному флоті на підводних човнах відслужив. Мама, Марія Опанасівна, директором школи була. У цьому році школа закрилася. Будувалася до революції. Семирічка була, восьмирічка.

Батько писав історію школи. І історію сім’ї. У 1931 році бабусю й дідуся розкулачили, вислали на Північ. Дід на поселенні на Уралі хату збудував. Бабуся померла. Батьку було три роки, тьоті (його сестрі) — рік. Виростили їх люди.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №26 (1625), 29 червня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.