Вітчим бив 9-річного Толю доки той не затих

Микола, Толик і Карина

У 26-річної Анастасії Серби із Семенівки четверо дітей: Толі — 9, Карині — 8, Миколці — 1 рік 5 місяців, Нікітці —5 місяців. Зараз дітлахи у дитячому відділенні Семенівської райлікарні. Потрапили туди через непутящих батьків.

«А тоді мама зійшлася з Вареником»
Діти лежать у різних палатах. Найстарший Толик сам. Худорлявий хлопчик з сумними очима і з червоними плямами на шиї та грудях, які виглядають з-під сорочки. То порозчісуване тіло.

Ніби читаючи мої думки, хлопчик каже:
— Зате живий. Ви знаєте, як мене вітчим казнив? Прізвище моє Щербина, як у дідуся. Тата свого не знаю, ніколи не бачив. Мама казала, що вони розсталися, як вона була ще вагітною. А коли мені було півтора місяця, загинув у автокатастрофі. Мама вийшла заміж за Анатолія Сербу з Тополівки Семенівського району. Народилася Карина. Спочатку він був добрий, мене любив. А потім розпився, працювати не хотів. І вони з мамою розійшлися, але офіційно не розлучалися. Тоді мама й зійшлася з раніше судимим Михайлом Вареником.

Вареник пив. Мене і сестру часто ображав і стусав. Казав, що Карину треба зґвалтувати. В школу я походив трохи у перший клас, трохи у другий, а потім ніколи було. Коли народився Коля, з п'яти місяців його няньчив. Мама з Вареником кудись підуть, казали, у гості, а я за старшого. Потім Нікітка появився, став за двома приглядати. Карина у школу ходила, а я, хоч і маю вже в четвертому навчатися, давно туди не ходжу.
— А читати, писати вмієш?
— Ось, — хлопчик бере з тумбочки зошит, розгортає, — подивіться.
Красивий, рівний почерк.
— А у школу хочеш?
— Аякже. Ось заберуть мене з лікарні родичі Карининого батька, і піду.

Анатолій Серба перестав пити, хоче її до себе в Тополівку забрати, і я туди поїду.
— Чого ж у школу не просився тут, у Семенівці?
— Боявся, що Вареник приб'є. Чи не щодня він посилав мене жебрати. Казав: «Іди по хатах і жалібно розказуй: «У мене братик заболів, сестричка не доглянула, впав, поламав спинку. Треба гроші на операцію». По своїй вулиці я стидався ходити. Йшов на Широкий План, Замостя, Шевченка... Люди давали по 5-10 гривень. План був 150 гривень. Коли назбирував за день менше, Вареник відбирав гроші і кричав: «Спать!». Змушував лягати, не дивився, чи була третя, чи четверта дня. Я вкладався і, голодний, чекав ранку.
Наступного дня" знову йшов жебрати, незважаючи, дощ на дворі чи лютий холод. Востаннє я ходив 23 лютого, зібрав менше 150 гривень. Вареник забрав гроші, накричав. Я вийшов надвір погуляти. Коли повернувся, він уже був п'яний, і до мене:
— Де ти був?
— Ходив гулять, — кажу.
— А, на гульки час є, а гроші просить для сім'ї — немає!
І по обличчю мене рукою раз і вдруге — трісь! Кров потекла з носа. Я впав, а він мене носаками по нирках, по ребрах. Я став проситися: «Не бийте...» Тоді він послав Карину по дубця. Та принесла довгого, завтовшки з чоловічий палець. і по ногах мене, по ногах... Аж дубець зламався. Зі І злості він вхопив поліно, що лежало в хаті, і по спині мене, по спині. Бив, доки я не затих. Ось, подивться, ще синці на спині позалишались. Якби мати не відтягла вітчима, убив би. А він розійшовся, кричить: «Заріжу, тільки кому розкажеш, буде ще гірше...» Я і боявся комусь розказати. Що з того зміниться?
Ще як ми сім'єю їздили жить у Срібне, на мамину батьківщину, я там головному міліціонеру по дітях Балюху (не пам'ятаю, як його звать) жалівся, що Вареник знущається. А ніхто ж вітчима не посадив. Я ж не знав, що у Семенівці добра міліція, пішов би зразу до них. А так вирішив: більше додому не вернусь, бо Вареник мене прикінчить. Блукав Семенівкою. А мама злякалась, що мене немає, заявила. Міліціонери знайшли мене побитого і привезли до лікарні. Було це 24 лютого, а через три дні привезли сестричку і маму з Колею і Нікітою. А Вареника міліціонери посадили, казали, не випустять. Тож тепер я його не боюсь.
Медики діагностували у Толика струс головного мозку, множинні садна, синці.

«І сама його боюсь»
Анастасия Серба з переломом ноги лежить у Семенівській райлікарні. Побула з дітьми кілька днів. А на День міста, 1 березня, відпросилася сходити нібито додому за речами. Через день її привезли.
— Я дітей люблю, — каже жінка.
— Чому ж дозволяли співмешканцю так безбожно лупцювати Толика?
— Я відтягувала чоловіка. Чесно сказати, і сама його боюсь. Він уже в тюрмі сидів і сильніший за мене. Я, ще копи у Срібному жила, в міліцію заявляла на нього. Ну і що змінилось? Заберуть, потримають кілька годин і відпускають. А він ще й мене бив. Навіть у той день, коли його у Семенівську міліцію забрали, я з дітьми дома не ночувала. Боялася, раптом відпустять.
Про те, що і сама не проти випити і погуляти, жінка не сказала ні слова.

На двох дітей навіть свідоцтв про народження немає
— Ми подали клопотання до райдержадміністрації на позбавлення матері батьківських прав. Відносно батька менших дітей порушено кримінальну справу за ст. 127 (катування). А прокуратурою району ще й за ст. 166 (злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною), — каже оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей Семенівського райвідділу міліції Тетяна Сикальчук.

На двох найменших навіть немає свідоцтв про народження. Жінка не отримала допомоги при народженні дітей, оскільки не зареєструвала малюків. Та й власного паспорта не мала. Напозичались, віддали у заставу за борги таксисту. Тільки після втручання міліції, його вдалося повернути. До вирішення питання, куди відправляти дітей, малеча перебуватиме у дитячому відділенні райлікарні, — говорить Тетяна Петрівна.

31-річного Михайла Вареника вже відправили у Новгород-Сіверський СІЗО. Анатолій Серба оформляє документи, щоб забрати до себе доньку Карину і пасинка Толю. Анастасія Серба збирається оформляти допомогу на дітей. Нікіту будуть реєструвати. Адже це не зробили через те, що Вареник віддав у заставу паспорт. А півторарічний Коля поки що поза законом. Вареник порвав довідку з пологового будинку про його народження. Тільки, коли йому оформлять свідоцтво про народження, мати почне збирати документи на отримання грошей за народження дитини.

Валентина Тимошко, щотижневик „Вісник Ч”, №  11/1191

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.