Злиднів і заробітчан в ОДА не запросять?

6 червня — професійне свято: День журналіста. Окремих щасливчиків запросять в ОДА, будуть вітати, казати гарні слова. Багатьох не покличуть до губернатора, бо «ви ж розумієте, ми можемо поставити лише сім стільців». Це не жарт: звучало раз таке пояснення. Можливо, вітатимуть на місцях. А депутат-мажоритарник, якщо поборе жадібність, накриє стіл. Або пообіцяє випивку і закуску, а потім передумає. Нащо ви здалися, злидні.



У теорії преса повинна владу, нардепів критикувати, вказувати на корупцію, слабкі місця. Не їсти з ними і не пити, в ідеалі — не приймати вітань і грамот. Критерій успішності повинен бути інший: не відзнаки влади, а популярність в народі, тираж. Відповідно — прибуток. За таких умов яка різниця: згадає про тебе ОДА чи ні?

На практиці критикувати владу небезпечно і напряжно. Можна втратити роботу або навіть і голову (у буквальному сенсі). Або опинишся всіма забутий, як страшний сон, у глухому селі.

Пригадую історію з часів до першого Майдану. Був такий собі народний депутат П. І привіз він якось на округ прострочений шоколад. Термін придатності закінчився у того шоколаду, якщо простіше. А депутат П. роздавав його у дитячих садочках. Малюкам. Частина батьків обурилася. І звернулися до редакції. Мовляв, ми не пси, щоб нам згодовувати непотріб. Інша частина з радістю халявний шоколад похапала і з’їла. Депутат дізнався, що текст готовий до друку — адже в нього попросили коментар. Розкажіть, пане П., нащо таке робите. Депутат ринувся до голови РДА. «Треба, — каже, — звільнити редактора. Що вона собі думає — такі запитання задавати?» «Злочинну владу» скинули, але і зараз звільняють, якщо не вгодиш, кому слід годити, як болячці.

Ще бувають суворі «ай-яй-яй» у високих кабінетах. Так, вони собі дозволяють читати нотації, незважаючи на рило в пуху. Чим більше того пуху, тим вище тон, як правило. Отак ідеш собі на зустріч, радієш, думаєш, що оголосять подяку за принциповість. А вони: «Гав-гав-гав». У районах такого більше, в області — менше. І взагалі, хочеться думати, що тепер менше.

А читачі роками пам’ятають улюблені тексти і просять ще критичних публікацій. Як же бути?

Вихід є, його придумали ще при Союзі: викривати дрібні недоліки. Гулагів не помічати. Типу: «двірник П. обміняв мітлу на самогон». «Трудовий колектив вимагає покарати негідника». Поки зрозуміють, що це розводилівка, час мине, звикнуть, полюблять і так.

І ще сильно виручає те, що частина читачів, любителі халявного шоколаду, нічого такого і не хочуть. їм треба відкрити газету і побачити портрети вождів. А також — все добре, все, як і ...надцять років тому. Навіть заголовки не змінилися. «Через лідерство — до успіху», «Складний та суперечливий, але розвиток», «Обрали партійного секретаря».

Ніж заїдатися, краще змиритися і терпляче усміхатися, слухаючи 6 червня дурниці про «четверту владу».

Жити спокійно, їздити на дорогій машині і бачити народ зрідка, приміром, коли доводиться брати таксі. Ви помічали, що всі видатні люди: письменники, журналісти, громадські діячі — люблять продукувати тексти типу: «а таксист мені сказав...» Далі — на злобу дня.

Ще варіант: дружити з одними кланами проти інших. Політику, у минулому журналісту Сергію Лещенку приписують знамениту фразу: «Менше, ніж за п’ять тисяч доларів я й зі стільця не встану». Мабуть, не він сказав, але суть схоплена. Це девіз цілого покоління.

Звісно, у Києві одні розцінки — в Чернігівській області інші, дрібніші. «Чужого» можна викривати. Потім поміняти позицію і продовжувати в тому ж дусі. Читач отримує цікаві тексти, а журналіст захищений, бо отримав дозвіл сказати від глави клану.

При Союзі нас вчили, що бути багатим соромно. Але партійна верхівка мала все. Тому йдіть ви «у глибокий тил людини» з повчаннями. Досить вже брехати.

* * *

Зі святом, колеги! Ми такі, як є. Ми чесно боремось за високі ідеали, часом їх зраджуємо і друкуємо «джинсу», бо треба вижити. Давайте менше «мочити» один одного. Ми — супер, і робимо, що можемо. Хто вміє краще, нехай покаже клас.

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №22 (1621), 1 червня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.