Новий іконостас Катерининської церкви 12 метрів в ширину і висоту та має 40 ікон
Четвер, 8 грудня 2016 21:14 | Переглядів: 9523
7 грудня вся Україна відзначала день великомучениці Катерини. Для Чернігова воно є особливим. Адже саме Катерининська церква, названа на її честь, є кафедральним собором Української православної церкви Київського патріархату в Чернігові, є одним із символів нашого міста. Саме її бачать усі його гості, коли в'їжджають до міста зі сторони Києва. Цього ж року до всього цього додалося і освячення нового різьбленого з дерева іконостасу, Освятив його
Патріарх Української автокефальної православної церкви Київського патріархату Філарет.
Іконостас виготовляли протягом року в Ріному місцеві різбярі по дереву. Керував роботами по його створенню художник Віталій Бугринець, який за своє життя створив вже близько 270 іконостасів, а в Чернігові — другий. Він виготовлений в стилі бароко, має три яруси і оздоблений колонами оповитими виноградною лозою. За зразок майстри використали бароковий іконостас XVIII століття з собору Різдва Богородиці в Козельці. В іконостасі вміщено 40 ікон, які писали волинські майстри в Луцьку. Серед них ікони Покрови Пресвятої Богородиці, святої велликомучениці Катерини, останнього кошового Запорозької Січі, святого Петра Калнишевського, святих чернігівського князя Михаїла та його боярина Федора та ряд інших. Іконостас розкинувся на 12 метрів в ширину і здіймається на 12 метрів в висоту, а увінчує його 2-метровий центральний хрест.
У свої промові настоятель храму протоієрей Євген Орда зазначив, що це вже п'ятий іконостас за часів існування церкви. Два з них існувало ще до революції. Перший прибрали ще в XIX столітті і не збереглося жодних його описів чи зображень. Як припускають він містив старовинні козацькі україські герби через що і був замінений. Другий був знищений після приходу до влади більшовиків. Треті у пострадянські часи після відкриття церкви збили зі звичайних дощок і його прикрашали намальовані на звичайному пепері ікони. Згодом за митрополита Іларіона було створено новий іконостас, який стояв у храмі до останнього часу. І ось тепер тут відтворили іконостас у стилі козацького барокко XVIII століття.
- Іконостас є історичним відтворенням української традиції, дуже різноманітний. Його рік вирізали 50 чоловік у Рівному. Ікони робилися в Луцьку. Зазвичай на таку роботу йде від 2 до 10 років. Подібних іконостасів в Україні немає, дуже оригінальне різьблення і українські орнаменти - зазначив отець Євген.

На церковну відправу зібралася, мабуть, не одна тисяча жителів міста. В церкву було дуже важко протиснутися, зал був переповнений. Серед присутніх були і керівники міста — голова Чернігвської облдержадміністрація Валерій Куліч, голова обласної ради Ігор Вовенко, міський голова Владислав Атрошенко. Ближче до завершення богослужіння до них приєдналися і народний депутат України Сергій Березенко і львівський підприємець та меценат Андрій Мацола, які допомагали у створенні іконостасу.
Після церковної відправи Патріарх Філарет виступив з промовою до всіх присутніх. Почавши із значення святих Катерини та нещодавно, в 2011 році, канонізованого Меркурія, уродженця Чернігівщини, він торкнувся і сучасного стану України і ураїнського суспільства, а також війни на Сході:
- Ось наші воїни, які захищають українську землю від агресора. Вони смерті не бояться. І виникає питання: “А чому ж вони не бояться смерті?” Ідуть захищати землю знаючи, що можуть загинути. А тому, що мають таку любов до своєї рідної землі, до свого народу, до своєї сім'ї, що готові віддати свої життя. І тут Божественна благодать діє. Так само діє коли ми допомагаємо армії нашій, людям які постраждали і страждають там на Сході України. Оце співстраждання — це і є виявлення тієї любові, яку Бог вимагає від кожної людини.


Полюби Господа Бога твого і полюби твого ближньго. А полюбити — це співстраждати і допомагати. І Христос показав на притчі про милосердного самарянина, як треба любити. То ось ці люди які допомагають постраждалим, подібні вони до самарянина? Чи не подібні? Подібні! Тому що вони теж спістраждають і допомагають людям яких вони й не знають. Як і самарянин не знав того, який потрапив у руки розбійників, але допоміг.
Це доказ того, що Господь з нами до кінця віку. А з нами Бог не тільки тому, що ми захищаємо свою землю і любимо її, а тому що правда з нами. У чому полягає наша правда? У тому наша правда, що ми країна миролюбива. Ми в історії ніколи не завойовували чужі землі. Свою землю боронили, особливо наше козацтво, яке своє життя приисвячувало захисту української землі від різних ворогів. А чужі землі не завойовували. Наприклад Богдан Хмельницький, коли від поляків визволив Україну і дійшов до Варшави, то Варшаву не взяв. Чому не взяв, адже міг взяти. А тому що це не наша земля. Чужу не захотів. Гетьман Виговський переміг під Конотопом велику російську армію, так, що під Москвою стали рити окопи а цар втік із Москви. Боялись що козаки захоплять Москву. Але ж не взяли, не потрібна нам чужа земля. І це доказ миролюбивості нашого народу, нашої нації. А хіба те, що ми віддали ядерну зброю, одна із всіх ядерних держав яка насмілилась віддати свою ядерну зброю, знищити її. А була третьою по силі ядерною державою. Хіба це не свідчить про нашу миролюбність? Миролюбиві.
А Росія гарант недоторканості. І не виконала свій обов'язок гаранта, напала на нас, забрала Крим. Мало того, хоче й Донбас взяти. І не тільки Донбас, а й Одесу, і Дніпропетровськ, і Харків. Захопить Україну хотіли. Гаранти недоторканості нашої землі. То де правда? З нами чи з агресором Путіним? З нами правда! А якщо з нами правда, то Бог з правдою чи з неправдою? З правдою. А якщо Бог з правдою, то чи може хтось перемогти Бога? Ніхто! Ніколи! Гітлер теж був не менше, а більш сильніший ніж нинішній Путін. Але чим закінчилась його агресія? Застрелив сам себе. Переміг Бог агресора? Переміг!
Так і зараз, переможе. І в цьому ми повинні бути переконаними. І покладати нашу надію не стільки на зброю. Зброя потрібна. Але перемога належить не зброї, а перемога належить Богові, який впливає на дух людини. І дух, як всі ми знаємо, перемагає навіть зброю. Боягуз не може перемагати хоч і сильна зброя. А зброя, навіть палка, в руках сильного духом, перемагає.
Ми повинні вірити в нашу перемогу, але при цьому воздавать славу Богу. Тому що Господь допомагає нам і пінімає цей дух патріотизму, який в нашому народі є, на який не розраховував Путін. Він думав, що він сильніший і тому захопить нас. Але не враховував український дух. А дух цей надихає Господь наш Ісус Христос, як він надихав великомученицю Катерину, і преподобного Меркурія, коли того не змогли розстріляти. Тому будемо не тільки в Господа Ісуса Христа твердо вірити, але і любити. Любити Бога, любити один одного. І тоді господь буде з нами. І якщо Господь буде з нами, то нічого не страшно. І смерть і та не страшна. Навіть якщо й помремо, то є вічне блаженне життя в яке вірять ті воїни наші які йдуть захищати нашу землю.

Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій подякував Патрарху Філарету за приїзд і за освячення нового іконостасу:
- Ваша святосте, ми вдячні Вам за те що ви кожного року незважаючи на велику завантаженість і постійні архіпастирські поїздки цілою країною і за кордон, іноді навіть по дві а то і по три на тиждень коли ви відвідуєте єпархії нашої церкви. Не кажучи вже про ваше служіння патріарше в такому справді патріаршому поважному віці, бо невдовзі в наступному місяці будемо святкувати всі разом ваше 88-ліття. Але ви як наш справжній патріарх всіх свої дітей обіймаєте любов'ю і вже в восьме кожного року ви приїздите на це свято. І сьогодні ви очолили це особливе богослужіння, освятили цей іконостас своєю молитвою, прикликанням благодаті божої.
На згадку про освячнення іконостасу Патріарху подарували мозаїчну ікону святого преподобного Меркурія, виготовлену “з застосуванням нашого українського “сонячного каменю” бурштина” у Видубицькому Свято-Михайлівському монастирі.
- Нехай ця ікона ваша святосте і сятий преподобний Меркурій допомагає вам а ікона нагадує про сьогоднішнє святкування. - зазначив Євстратій.

Сергія Березенка, народного депутата України, який, за словами архієпископа, був ініціатором відновлення і відтворення іконостасу, нагородили церковним орденом святого Миколая Чудотворця. Як зазначено в зачитаному указі “за сприяння у відтворенні іконостасу кафедрального собору святої великомучениці Катерини в Чернігові”.
- Ця нагорода, я думаю, що це великий аванс, - сказав у своїй промові політик, - тому що зроблено дуже мало з того, що обіцяно. Але мені здається, що прийшов час будувати і відновлювати храми. Тому що сильна єдина помістна українська церква — це сильна держава. Якщо ми в Верховній Раді, в уряді, в Адміністрації Президента, не будемо пам'ятати це, то не буде України. Мені дуже приємно, що за рік ми змогли зробити те що не робилося майже 120 років, з 1897 року. Не було храму за радянські часи. Українська церква не могла зайти в це приміщення. І за 10 рків, з 2006 року коли офіційно передали українській церкві цей храм ми маємо іконостас. Ми маємо справжній іконостас. 12-метровий, який ще буде допрацьовуватись, який ще прикрасять козацькі герби.
Безумовно треба подякуати Андрію Мацолі, - додав він, - тим людям які не дивлячись на те як тяжко сьогодні українському вітчизняному бізнесу, мільйони гривень роздають з власної кишені і передають в храми, передають місту, передають нашому прекрасному Чернігову. Не дивлячись на те, що пан Андрій не є Чернігівцем, він зі Львова, він ще раз показує що Україна єдина і в кожному куточку нашої України ми повинні її любити однаково.

Андрія Мацолу нагороджено церковним орденом Святого архістратига Михаїла І-го ступеняю. Крім того, йому подарували ікону преподобного Меркурія, написану чернігівськими іконописцями і в якій закладено часточку його мощей.
Нагородили цекрковними відзнаками рідних загиблих в АТО чернігівців, які входять до громадського об'єднання “Єдина родина Чернігівщини”, директора заповідника “Чернігів Стародавній” Юрія Соболя, та керівника підприємства яке виготовило основу під іконостас Юрія Вережу, майстрів, які виготовляли і встановлювали іконостас та тих, хто ремонтував фасад церкви.
Іван Олександрович Сипливий, генерал-полковник Чернігівської січі
- Ми приїхали сюди на 300-річчя Катерининської церкви, яка була, є і буде козацькою. Ми будемо опікуватися нею і будемо постійно храмовою вартою. Сьогодні ми приїхали на запрошення на день святої Катерини
В подальшому ми будемо все робити щоб залучати сюди справжніх людей, ураїнців, побратимів і все козацтво яке є на Україні і всіх нащадків козацького роду. Робити тут посвяту. І робити все, щоб наша Катерининська церква завжди процвітала. Вона стоїть тут на такому верховенстві, що коли в'їжджаєш з боку Києва вона являється святилищем всім, хто сюди приїжджає, хто тут буває. Я думаю звідси починається наша ненька Україна.

На фото: Клименко Володимир, генеральний старійшина Вільного козацтва; Вячеслав Іванюк,
президент ГО “Народна Академії українського козацтва”; Іван Сипливий, генерал-полковник Чернігівської січі
Президент мінародної Громадської організації “Народна Академії українського козацтва” Вячеслав Іванюк:
- Я заступник голови парафіяльної ради цього храму. Ми стояли у витоків реєстрації і створення козацької православної громади. Оскільки це кафедральний собор козацький, ми вважаємо, що це храм, де збираються душі всіх козаків, де б вони не були, де б вони не загинули, в яких походах не знаходились. Кожен раз коли ми сюди приїжджаємо, вони приходять разом з нами і ми віддаємо їм шану за ті діяння, які вони звершили. Козацтво — це в першу чергу авангард людства, це вільнодумці, це ті люди які творять цивілізації, які рухають прогрес і не дозволяють людству впасти в ту рутину, яка може бути. Тому ми сюди приїжджаємо як до себе додому. Обов'язково, кожен рік. Цей кафедральний собор, ця церква напряму під управлінням Патріарха, тому він кожного року сюди приїжджає.
Ми в наступному році будемо святкувати 1025 років Чернігівській єпархії, до якої входила свого часу й Москва. Тому витоки цієї історії і культури знаходяться в Чернігові. Не в Києві, ніде інше, а саме в Чернігові. Тому для нас це святе місце. Сама ця церква побудована після взяття Азова, переломного моменту в історії, віхи в розколі між розумінням українського народу і Московщиною, яка в той час заявила свої права на імперію. Тому в 1695 році гетьман Іван Мазепа виставив 120 тисяч козацького війська, а в наступному 1696 році був уже тільки полковник Лизогуб і з ним лише 5 тисяч козаків. Але вони переломили хід війни, взяття Азова. За це вони були відпоідно нагороджені і на ці гроші було побудовано цю церкву. Вона була зведена в 1709 році, але посвяту пройшла лише в 1715. Тому в минулому році ми святкували 300 років.
А чому Чернігів? Це єдина в світі козацька православна громада. Ми всі є членами цієї громади. Церков збудованих козаками багато, але тільки в Чернігові, в цьому кафедральному соборі, існує козацька православна громада,яка діє з 1991 року. Тому ми й говоримо, що вона єдина в Україні і в світі. Більше козацької православної громади немає ніде.











Олександр Малаш
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.