Розбещував 6-річного хлопчика. Той розказав мамі…

У селі Рябці Чернігівського району переполох. Охоронника місцевого сільгосппідприємства 32-річного Андрія Притулу підозрюють у розбещенні шестирічного Ігоря Кулика. Багато хто з місцевих засуджує батьків хлопчика, що звернулися до поліції. Хочеться кричати: «Люди, ви не праві. Такого замовчувати не можна». Як сказано у статті 156 Кримінального кодексу, розбещення неповнолітніх — вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку.

«Пожаліли тварюку»

Мати хлопчика не може заспокоїтися. «Пожаліли тварюку», — каже про Притулу.

— У нас четверо дітей. Найстаршому Віталію 16 років. Він навчається у Чернігові, в професійному будівельному ліцеї на електрозварника. Максиму — 13, Ігорю — шість років, обидва школярі Хмільницької школи. Денису — рік і 8 місяців, — розповідає 34-річна Тетяна Кулик. — Місцева дітвора, в тому числі і мій Ігор, бігали гратися на сушарку. Там, у будочці охоронника, і сидів Андрій. Познайомилися ми з ним в липні. Він привіз на велосипеді нам малого додому з пошкодженою ногою. Сказав, що віз Ігоря на багажнику, той всунув ногу в колесо, зламало чотири спиці. Сину нашому порвало п’ятку. Я накричала на Андрія. Викликала фельдшера, обробили рану, забинтували, і ми повезли сина в лікарню в Халявин. У нас багато односельців звертаються до медиків психлікарні. Чи зуби полікувати, чи на консультацію. Там нас лікар запевняв, що допомога надана правильно. Ще раз обробив рану. Сказав, якщо погіршає, везти на Чернігів. Слава Богу, ускладнень не було. Та син майже місяць на ногу не наступав. Чоловік його на ставок, на риболовлю на руках носив.

— Я ловив і золотого карася, і білого (срібного), — хвалиться Ігор.

— Куди тебе Андрій віз, з села чи в село?

— Не знаю. Сказав, що треба щось йому допомогти. Ми доїхали до залізничної
колії, велосипед попав у ямку, а моя нога в колесо (зрозуміти, куди Притула віз малого, складно, адже залізниця розділяє дорогу на Чернігів і село. — Авт.).

— Він нам жалівся, що сирота, паспорта вже кілька років немає. Чи то загубив, чи вкрали. Нікому не потрібний, життя тяжке. Ми навіть з чоловіком запропонували йому допомогти з відновленням паспорта. То картоплі йому дамо, то шматок свіжини. Він же і жив у тій сторожці. Бувало, просив цигарки. Отримає зарплату, нам цигарок купить, дітям пряників. То дров допоможе напиляти, то по хазяйству підсобить. Нічого дурного ми за ним не помічали. Так і здружилися. Ночувати він ніколи у нас не залишався, — продовжує Тетяна.

«Щоб погратися на телефоні, бив пломбою по голій попі»

Дивним видалося, що Притула кудись віз влітку Ігоря. Отож вирішила розпитати хлопчика, а чи ще щось такого не було?

— Як давно ти ходив гуляти до сушарки?

— Десь півроку. Хіба я один (Ігор перелічує імена і прізвища товаришів)? Ми у зомбіка грали. Кого торкнемося, той і зомбі. Він має ловити людей. Андрій позвав нас до себе в будку. Давав солодку воду, цукерки, дозволив ставити печатки на порожні пляшки з-під добрив, гратися пломбами. Більше він нас не пригощав. Якось мене самого позвав гратися. У нього телефон сенсорний. Я до третього рівня дійшов в одній грі. Сказав, що не буде давати телефони, якщо я не буду робить, що він хоче, і став чіплятися.

— Як чіплятися?

— Розглядав мене, сам знімав труси і бив пломбою по голій жопі (пломба — така пластмасова штучка). А ще... (Без подробиць. — Ред.).

— Скільки разів він тебе роздягав?

Хлопчик починає загинати пальці.

— Сім.

Мати ошелешено кліпає очима (розмовляємо у її присутності).

— Сину, чого ж ти мені цього не розповідав?

— Андрій просив нічого не розказувати.

— Він же і в поліції про це промовчав, — нервує Тетяна.

— Якось Андрій сам роздівся, — продовжує хлопчик. — Просив, щоб я його там пломбою бив. Так я його раз так увалив, що він за нього ухватився обома руками, а я втік. Після того більше ніж на півгодини гратися там, біля складів, я з хлопчиками не ходив.

— Там же не тільки наш Ігорьок грався, а ще півтора десятка дітей. Добре було б, аби їх всіх поліція допитала, — каже Микола. — Я розумію, батьки піднімуть хай, будуть проти. Приховуватимуть, бо це ж село. Я заявив, так тепер мені у вину це ставлять. А директор школи каже: «Як ви могли чужу людину покласти біля дитини? Я б такого ніколи не зробила». Я їй пояснюю, що ми люди і маємо підтримувати одне одного.

Якось їхали через наше село, зламалася машина. Я чотирьох впустив переночувати, їсти дав. Був випадок, більше 20 років тому, йшла бабуся на Рижики, ноги у неї хворі були. Просилася на нічлігу крайню хату. Не впустили, замерзла. Я сказав директорці, якщо ви знаєте спосіб, як виявити педофіла, розкажіть. Якби я знав, де зламаю руку, соломи б підстелив.

Після цього соціальні служби понаїжджали: «Ви неблагополучна сім’я, алкоголіки, дітей заберемо». За що? Я, щоб копійку заробити, пашу без вихідних. Ці служби за 16 років нічим нам не допомогли. Навпаки, доходить до абсурду.

Отримали ми дитячі гроші, купили корову, щоб малим молоко було. Так вони ледь комісію не зібрали. Стязали нас. За їхньою логікою, ми купили корову, щоб здавати молоко і купувати горілку. Такий бізнес. Соцслужба гривні нам не дала, тільки зауваженнями. Де вони були, коли син захворів? Привезли з пологового будинку з нерозкритою легенею. Зима, роботи нема, грошей теж. Довелося і корову, і старенький «Москвич» продати, щоб дитя спасти. Де вони тоді були?

Прийшла соцпрацівниця: «У вас в хаті брудно, не підметено, шкарлупки з горіхів валяються. А як діти візьмуть до рота і подавляться? «Як так думати, то і надвір не слід випускати, там камінець, підсковзнеться, впаде. Справді, в хаті гармидер, діти бісяться. Дружина то свиней годує, то нам їсти готує, то з найменшим. Увечері у нас порядок. Є телевізор, «ДВД» і компьютер, — говорить Микола Кулик. — Нарікають, з дітьми не займаєтеся. А на двох дітей немає 17 (!) підручників. Старший завдання ще запише у щоденник, а Ігор у першому класі, він писати ще не вміє. А вони ліплять «двійки».

— У вас багатодітна сім’я, харчування має бути в школі безкоштовне.

— Та ні. Мало того що ми, як і інші батьки, здаємо картоплю, моркву, буряки, цибулю, так іще щомісяця 148 гривень на харчування доплачуємо.

— Гроші, що йдуть на дітей, на них витрачаємо. Я працюю і синів до роботи привчаю. Дитячий майданчик у селі ставили. Хрест для громади — ми. Батюшка Роман до цього часу хлопцям цукерки завозить. Ось фотографії, як ми працювали, — показує Микола.

Налили горілки з перцем і впустили на піч

— 20 жовтня ми зарізали порося. Я смажила ковбаси, кров’янки, натопила піч. Ввечері прийшов Андрій. Був тверезий, сказав, що захворів, температура, в будинку охорони холодно. Чоловік налив йому горілки з перцем, лікував по-народному. Пригостили свининою. А щоб вигрівся, впустили на теплу піч. Було пізно, там вже спав Ігор.

— Тетяно, ви не побоялися хворого чоловіка класти до дитини?

— Малий і так кашляє. Діти, як холоди почалися, хворіли. Ми на денному стаціонарі лікувалися. Я доробила свою роботу і теж спати пішла. У нас три кімнати. Була десь четверта ранку, коли я почула голос Ігоря. Син прибіг до мене і каже: «Чого він мені заважає спати? То руку положить, то труси хотів зняти». Як була у ночнушці, так і кинулася у кухню, а Андрій вже змився, тільки і почула, як вхідні двері скрипнули. Надворі темінь. Я до чоловіка. Колю аж затрясло. Давай друзів обдзвонювати. Прибігло п’ять мужиків. Як тільки світати стало, пішли Андрія шукати. Найшли у його будці.

Казав, що Фролов, а виявився Притула

— Я б його за дитя прибив. Мені не страшно було і на зону йти. Мене б там зрозуміли, — каже 45-річний Павло Ющенко, друг сім’ї Куликів.

— Ні, самосуд — це неправильно, — переконує його батько Ігоря, 45-річний Микола Кулик. — Ми вирішили його замкнути у будці, щоб не втік до приїзду поліції. Але завскладом його забрав. Відвіз на віддаль на машині, а потім наче відвернувся, а Андрій втік у кукурудзу. І шукай вітру в полі. Я викликав поліцію. Приїхали швидко два екіпажі. Один до нас додому, розбиратися. Друга група того педофіла ловити, — продовжує розповідь чоловік Тетяни. — Поліцейські схопили його на трасі. Ми ж прикмети розповіли. Йшов як на Рівнопілля. Коли його затримали, назвався Андрієм Притулок). А ще поліцейські нам говорили, що він у розшуку. Начебто у Чернігові на двох дівчаток спокусився. От і сховався подалі від людей. Як людині без паспорта довірили охорону? Працював не оформлений.

— Сина повезли до психолога в поліцію і на медогляд. Найголовніше для мене — коли сказав експерт, що не було проникнення, — з полегкістю видихає мати. — Ігор ще малий, він не зовсім усвідомив, що з ним сталося.

— Ігорю, що робив Андрій?

— Я прокинувся, бо він вже зняв з мене труси... Я тріснув його по зубах і втік до мами.

— Приводили його, падлюку, на слідчий експеримент. Очі потупив. На нашому іграшковому ведмеді показував, що робив. Розповів: «Я его жалел, снял трусики, хотел усунуть. Не вышло», — розповідає далі Тетяна. — Чоловіка тіпало, у нього слабке серце.

— Я, поняті, слідчий, адвокат Притули спинами відгородили Колю від Андрія, про всяк випадок.


Павло Ющенко: «Ведмедя використовували для слідчого експерименту»

Підозра оголошена

— Чоловіку оголошено підозру за статтею «Розбещення». Він з’являється регулярно на виклики слідчого. На момент затримання вину визнав. Тому не було ризиків, що ухилятиметься від розслідування. Питання, чи обирати міру запобіжного заходу — тримання під вартою, узгоджувалося з прокуратурою, — розповідає 34-річний Олександр Комлик, т. в. о. начальника Чернігівського районного відділення Національної поліції.

— Олександре Леонідовичу, Притула був у розшуку, чи підозрюється він в аналогічних злочинах?

— У розшуку не був. Інформації про аналогічні злочини немає. Він був раніше засуджений за крадіжку, проте та судимість вже погашена. Реально покарання не відбував. Наразі призначена психіатрична експертиза.

Те, що Притула на волі, не радує Миколу Кулика.

— Поїде знов у якесь село, там прилаштується, діти ж всюди є, — розмірковує чоловік.

* * *

Якщо вина Притули буде доведена, йому загрожує від трьох до п’яти умовно або три роки тюрми. Кажуть, він родом з Бобровицького району. Можливо, залишилися хоч далекі родичі.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №44 (1591)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.