Школи переходять на брикети з соняшнику

Школи Чернігівської області, де є твердопаливні котли, майже повністю відмовилися від вугілля. Перейшли на дрова та брикет.



— У Варвинському районі дві школи на твердопаливних котлах: Леляківська та Брагинцівська, — каже начальник Варвинського відділу ревіти Володимир Кутовий. — Ще минулого року провели процедуру «Прозоро»*, і закупили брикет з соняшнику на міні-заводі в селі Івківці Прилуцького району. Продукція сертифікована. Паливні брикети типу «Nestro» з лушпиння соняшнику, деревної тирси та сої. Повне згоряння, попелу майже нема, горять без диму. Привозять у мішках. Правда, кочегарам більше роботи — брикети треба підкидати через кожні дві години.

Раніше брали вугілля антрацит (фракції «семечка»). Топили ним до подій на Донбасі. Зараз робили заміри, скільки потрібно використати вугілля і скільки брикету, щоб натопити школу. По калорійності виходить 1 до 2. Але тонна антрациту коштує 4 тисячі гривень, а тонна брикету — півтори.

У Городнянському районі котли в школах змішаного типу. Як не дуже холодно, топлять дровами, мороз міцнішає — газом. Дрова «вторгували» по 550 гривень за 10 складометрів**.

У Бобровицькій школі №1 в минулому році перейшли на «соняшник», поставили твердопаливний котел. І зекономили 141 тисячу на опаленні. У цьому році встановили твердопаливні котли в Озерянах, Вороньках, Старому Бикові.

— У районі п’ять шкіл мають котли тільки для твердого палива і ще близько десяти — котли змішаного типу, можна топити і газом, — говорить начальник Бобровицького відділу освіти Станіслав Лоленко. — Але з газівниками співпрацювати стало важко. Зобов’язали нас перевірити лічильники. Знімали по одному і відвозили в обласний центр, у Чернігівгаз. Як перевіряли, невідомо, ні до, ні після перевірки ніхто їх не запаковував належним чином. Перевірка кожного обійшлася 300 гривень. Більше 10 признали негодними. Чому? Вони всі не старі, по 5 років не відпрацювали. Замість тих, що не пройшли перевірку, ми купили нові. В Чернігівгазі пропонували купити в них, по 10 тисяч гривень. Ми купили на заводі, по дві тисячі. Їх теж треба перевіряти. Ті, що негодні, також запакуємо і відправимо на завод — хай виробник перевірить, що з ними не так. На велику школу в опалювальний сезон у нас іде 25-30 тисяч кубів газу.

Не краща ситуація з вугіллям, шукаємо вихід. І дрова на опалення купували по тендеру, ще влітку, до 300 гривень за куб. Під пелети спеціальний котел потрібно. Ми знайшли підприємство, яке поставить у школи свої котли, що працюють на брикетах із соняшнику. Самі будуть їх підвозити, люди в котельнях працюватимуть їхні. З Києва, через комп’ютерну мережу, спостерігатимуть за температурою опалення, контролюватимуть. Для великої школи це краще, ніж дрова. Привезуть їх 300 кубів, треба попиляти, порубати, кудись скласти, топити. Два кочегари-пенсіонери не справляться, а вчителів заставляти не маємо права. А так будемо оплачувати виключно використане тепло. Ми поставили умову: щоб була економія не менш 10 відсотків від тієї суми, що йшла за газ. Але треба ще розробити проекти, нові котли будуть тільки на наступний рік.

В Ічнянському районі твердопаливні котли по школах топлять дровами, торфобрикетом, агробрикетом та щепою. Дрова брали від 70 до 140-180 гривень за кубометр. Усього понад 500 кубометрів.

Торфобрикет — 550 за тонну без доставки. Зі Смолинського торфобрикетного заводу.

— Тепер уклали договір на теплопостачання з приватним підприємством, шість шкіл отоплює одна котельня, — розказує начальник Ічнянського відділу освіти Світлана Нагорна. — Ми платимо за тепло по калоріях. Вони привозять агробрикети: соняшникове лушпиння, тирса. Виходить у півтора разу дешевше, ніж газом. І тепліше. Коли топили газом, взимку 16 градусів тепла тримали, а тепер 17-19. Спонсор «Агротрейд Інтер» буде опалювати школи в селах Більмачівка, Гужівка, Монастирище, Заудайка. З відходів полів підприємства роблять агробрикет. А «Росток Холдинг» забезпечив дровами школи в Гужівці та Ольшанах. Від вугілля відмовились взагалі. Залишилось трохи на остатку, торік завезли 53 тонни, зі Львівського басейну.

У корюківських школах топлять дровами. І трішки торфобрикетом. Через підприємства-постачальники його возять з Ірванцівського торфобрикетного заводу по 1087 гривень за тонну. Дрова в Корюківському лісовому господарстві закупили від 184 до 224 гривень за кубічний метр. З 18 шкіл на газових котлах залишилось дві, в одній з них завершується встановлення твердопаливного котла.

У Менському районі переважно топлять вугіллям, дровами, брикетами та пелетами.

— 75 відсотків котлів у нас працюють на твердому паливі. Торфобрикетом топимо у невеликих школах, де стоять напівпобутові котли, — сказав начальник Менського відділу освіти Віктор Ємець. — Вугілля марки «ДГ» закуповували по 1938 гривень за тонну з доставкою. Марка «ПЖ» — 2380 за тонну. Постачальник — фірма «Сіверпромбуд». Де вони беруть вугілля, не знаю. Приходить залізницею. Брикет — з торфозаводу «Ірванцеве». 1152 гривні за тонну з доставкою.

Пелети нам поставляли з Чернігова. Завезли десь 60 відсотків замовленого, але у них сталася пожежа, згоріло все. Будемо скасовувати договір. Якщо торги не встигнемо провести, обійдемося старими запасами.

— Ми перейшли на місцеві види твердого палива, — запевняє начальник Ніжинського відділу освіти Леся Лозова. — Дрова і торфобрикет.

У школах Новгород-Сіверського району твердопаливні котли топлять торфобрикетом (1232 гривні/тонна з доставкою) і дровами, з лісництва.

У школах Сосницького району з твердого палива користуються тільки дровами.


* ProZorro — електронна система державних закупівель.

** 1 складометр дров — це близько 0,75 кубометра щільної деревини.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №42 (1589)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.