Як ми щедрували в багатих чернігівців (фото)
13-го, під Старий Новий рік, наші журналісти ходять щедрувати. Кожного року, сповіщаємо: «Щедрий вечір, добрий вечір добрим людям на здоров'я». Як правило, заходимо в гості до відомих, видатних і небідних. Так зробили і цього разу. Пішли щедрувати до багатого дому. В Чернігові такий один…
1. Давали по десятці, ще й шоколадні цукерки
Не вірите? Тоді скажемо так: у Чернігові чимало розкішних, багатих, нових будинків, де мешкають гарні господарі. Але цей будинок все-таки особливий. По-перше, він у самому центрі, по дорозі від Красної площі (центральна площа міста) до готелю «Україна». По-друге, новий, років три як побудований, причому відносно тихо, без гучних скандалів. По-третє, у кожній квартирі живуть люди, прізвища яких знає вся область. Деякі відомі всій Україні. Мельничук, наприклад. Пам'ятаєте, директор Чернігівського пивзаводу, народний депутат, мер міста, губернатор?
Отож зібралися, йдемо. Нас троє дорослих. Як завжди, беремо з собою дітей. Так робить і дружина Президента Катерина Ющенко, тобто бере з собою дітей на різні заходи. А це для нас приклад. Загалом нас шестеро.
Вже темно. Ліхтарі горять. Вулицями ходять ватаги в костюмах, діти зграйками, з пакетами в руках. Машина завертає під арку. Ось він, потрібний нам будинок. У ньому двоповерхові квартири, їх власники навіть унітази встановлюють дорогі, по три з половиною тисячі гривень вартістю. Здавалось би, і навіщо такий унітаз? Нам цього поки що не зрозуміти. Може, дійде, як розбагатіємо?
3 надіями на краще життя підходимо до хвіртки. Вона зачинена. Будинок під охороною. «Ведеться відеоспостереження», — попереджає табличка. Починаємо натискати всі кнопки відразу (на хвіртці
електронний пристрій). Приготувались відповідати, чого ми прийшли і до кого.
Але хвіртка відчиняється без жодних запитань. Діти радо забігають до двору. Будинок на два під'їзди. Спочатку потрапляємо у другий.
Зайшли і дивуємося: це вже квартира? Чи ще під'їзд? На чистих стінах висять картини, не справжні, правда, фото під склом. Але коштують такі не менше 100 гривень. На підлозі вазони з квітами. 3 нагоди свят — гірлянда, Сніговички, Діди Морози з підсвіткою. Приємно пахне!
На кожних дверях — різдвяні прикраси. Дзвоники, Сніговики, вінки. Натискаємо кнопки дзвінків на першому поверсі. Не відчиняють. Може, вдома немає? Піднімаємось на другий поверх.
Тут двері відчиняються!
— Дозвольте защедрувати?— питаємо ми.
— Звичайно! Заходьте! — запрошує господар. Це головлікар другої міської лікарні Володимир ФАЛЬ. Свого часу був заступником губернатора. У Володимира Петровича святковий настрій. Він у дорогому темно-синьому халаті. Сміється, вислухав усі щедрівки, які розповіли-проспівали діти. У холі ще стоїть різдвяна ялинка
— Ми перші щедрувальники, які до вас сьогодні зайшли?
— Перші. Гостей не чекаю, але до щедрувальників ми готові, — говорить. Виносить гостинці: апельсини, яблука у корзинці:
— Беріть, не соромтесь. Кожній дитині дає по десятці.
— Володимире Петровичу, чого ви чекаєте від нинішнього року? Що хочете побажати для себе, для лікарні?
— Все, що я хотів, я зроблю сам. Аби мені тільки не заважали. Особливо оті, що в Києві.
Подумав, подивився на нас, ще й дорослим дав кожній по десятці. Аж іти не хотілося.
Але, раз за стіл не запрошують, треба рушати далі. Дзвонимо у двері навпроти. Тут вдома господиня Тетяна Михайлівна. Господаря немає. Господар — головний санітарний лікар області Микола ДОНЕЦЬ.
— Співайте, розповідайте, —запрошує пані Тетяна до квартири. — Мене сьогодні вже привітали щедрувальники, такі, років по сімнадцять. Дуже сподобалось, як співали. Видно, що готувалися.
— Ми йшли, думали, не пропустить охорона. Як так сталося, що пропустили? їм давали такі вказівки?
— Я ще минулого року говорила — нехай люди приходять, не треба забороняти. (Минулого року не те, що в цей дім, навіть у двір не пускали).
Обдарувала нас грошима, цукерками, усмішками.
2. Іван Соронович нащедрував 200 гривень
О 20.40 покидаємо гостинний другий під'їзд. Звідки така точність? А внизу годинник з електронним табло. Просочуємось до першого під'їзду. Тут живе керівник обласного управління головдержслужби Микола СТРІЛЕЦЬ. А ще — друг журналістів, заступник начальника Чернігівської податкової Віктор ТКАНКО. Віктора Миколайовича вважаємо другом, бо він довгий час співпрацював з пресою, будучи заступником губернатора. Власне, його ми і йшли привітати. Та не пощастило. Двері не відчинилися. Мабуть, господарів не було вдома.
Зате ми защедрували пані Людмилі МЕЛЬНИЧУК та онучці екс-губернатора. І няні дівчинки. Няня зустріла нас насторожено: «Навіщо про нас писати? Щоб знали, куди йти, стріляти нас з обріза?» Але і тут нам дісталися десятки за щедрівки.
«Щедрівочка щедрувала, до віконця прилітала. Що ти, тітко, наварила, що ти, тітко, напекла? Не криши, не ламай, а по цілому давай», — проголосив наймолодший з нашої команди.
— Нічого я не пекла, самі з гостей ідемо, — розсміялася господиня з квартири на другому поверсі Ірина СОРОНОВИЧ.
Ірина Володимирівна розповіла, що її Ваня теж щедрував.
— Ваню, яке ж найголовніше правило щедрувальника? Достукатися?
— Мабуть, так.
— Скільки грошей зібрав?
— Двісті гривень.
— Це разом з дідовими,
— сміються батьки. Дід у них - заслужений будівельник України, голова правління ВАТ «ПМК-210» Лев Соронович. Він і зводив цей будинок.
Без дідових у Івана вийшло нащедрувати 120 гривень. Проказує щедрівку: «Господар — як пан, господиня — як калина...» Виявилось, вчив їх разом з мамою, Іриною Володимирівною. Працівник загального відділу облдержадміністрації Ірина Соронович родом з Черкащини, її щедрівок вчила мама.
Господар, Євген Соронович, наділив нас залізними гривнями, шоколадними цукерками. І взагалі карамельок того дня нам не давали. Не те, що минулого року. Діти були щасливі.
3. «Об'єкт під охороною» не відкрився
Обійшли усі 15 квартир багатого дому, побували у трьох. Рушаємо далі. Наступний багатий дім, який нас приваблює, — на вулиці Пушкіна. Там живе генерал Іван КАТЕРИНЧУК, головний міліціонер області, колишній керівник ДАІ Валентин АВРАМЕНКО, відомі адвокати.
Під'їзд Катеринчука скромний. Нічого схожого на те, що ми тільки-но бачили. Дорогу до квартири Авраменків перегороджують скляні двері та грати. Є і напис: «Об'єкт під охороною». Скажемо відразу, ми туди не потрапили. Як і до Катеринчуків. Мабуть, вдома не було, знову заспокоїли себе.
Годині о десятій вечора підрахували, скільки нащедрували. Вийшло 107 гривень, торба цукерок та фруктів. Наступного року знов підемо. Запрошуйте.
У Мельничуків
Володимир Фаль
Ольга МАКУХА, Валентина ТИМОШКО, Олена ГОБАНОВА. Щотижневик «Вісник Ч» №3 (1183)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.