Оленівцям і носелівцям потрібен газ, а не відписки!
Так говорять і селяни, і депутати місцевих рад, які на свої законні вимоги і звернення, отримують від районного начальства гори паперу – з різними поясненнями та обіцянками, які інакше як відписками не назвеш. Хоча з іншого боку, якщо у бюджеті немає грошей на доведення справи до кінця, то що воно – начальство – може вдіяти. У ситуації, яка склалася на Борзнянщині, де загальмувалася обіцяна газифікація деяких сіл, розбирався кореспондент «Чернігівщини».
Газове питання зараз, як ніколи, надзвичайно актуальне для всієї України, особливо на тлі останніх заяв російського “Газпрому”. Проте жителі низки сіл Бортнянського району, які мешкають неподалік райцентру, вже два роки поспіль чекають-не-дочекаються блакитного вогника в своїх оселях. Районні чиновники пообіцяли газифікувати ці села ще до другої половини 2007 року, та, навіть після того, як селяни вклали в центральну “трубу” свої кров'ю та потом зароблені гроші (а це — не багато - не мало, а десять тисяч гривень з кожного двору!), вони і далі продовжують опалювати свої садиби по-старинці — дровами і вугіллям.
В Борзні все, як за “комуни”
Чи то так заведено, чи нас просто привчили орієнтуватися на рівень життя в обласних центрах і в столиці, проте мало хто цікавиться життям і проблемами провінції. Борзна є яскравим втіленням типового провінційного містечка. І хоча мені довелося перебувати там досить нетривалий період часу, проте проблеми в райцентрі, як кажуть, “на долоні”. Почнімо з того, що простому селянинові, який проживає в Борзнянському районі, не маючи власного транспортного засобу, досить складно доїхати до міста, а ще складніше виїхати з нього. Адже автобусне сполучення не проходить через низку сіл району, а якщо і проходить, то автобус зазвичай ходить не більше одного разу на добу. В самому ж райцентрі не має навіть автобусної станції, тож якщо “проґавив” свій автобус — чекай наступного дня. Залізницею виїхати також не вдасться — її тут просто немає! Зате перед районною радою і досі величаво вказує шлях до «світлого майбутнього» бородатий «вождь» - Ленін.
Пішли чекати газу на той світ
За словами депутатів Борзнянської районної ради Бориса Мазура та Володимира Брязкала, у 2007 році (якраз напередодні виборів) голова районної ради Анатолій Хавило під час виступу перед мешканцями сіл Оленівка, Носелівка та Забілівщина пообіцяв до кінця року газифікувати їхні помешкання. Проте вибори пройшли, а села, як і були — без газу. Селяни вже другий рік поспіль звертаються до районних чиновників з одним і тим же запитанням — “коли в їхніх оселях з'явиться обіцяний газ?” Депутати неодноразово виносили ці питання на сесію райради і навіть письмово зверталися до її голови Анатолія Хавила. “Майже 300 селянських господарств Оленівки “закопали” в землю по 10 тисяч гривень, - говорить Борис Мазур. - Вони даремно сподівались на обіцянки районної влади допомогти з газифікацією села. Кілька людей вже пішли чекати газу на той світ», - продовжує він.
Невеличке непорозуміння, панове!
Натомість очільник районної ради Анатолій Хавило звинувачує колишнього начальника Борзнянського управління газового господарства і водночас директора ПП “Агросвіт” Миколу Кудру, який в кабінеті голови райдержадміністрації у присутності свідків пообіцяв завершити будівництво ще до виборів у 2007 році. Чиновники пішли назустріч головному борзнянському “газовику”, - і зробили це навіть в обхід законної тендерної процедури. За словами Анатолія Хавила, в 2007 році на будівництво газопроводу до згаданих сіл за рахунок субвенцій з державного бюджету було виділено 654 тисячі гривень. Крім того, на сесії Чернігівської обласної ради було додатково виділено 330 тисяч гривень, тобто всі умови перед підрядником було виконано в повному обсязі. Але газопровід не здано в експлуатацію до цього часу. За підрахунками чиновників, на добудову газопроводу тільки до Оленівки необхідно 4 мільйони гривень, щоправда. Для депутатів Бориса Мазура та Володимира Брязкала залишається незрозумілим такий, як вони висловились, явно завищений розрахунок.
Щоб не повторився Чорнобиль
Ситуацію, що склалася, я попросив прокоментувати і голову Борзянської райдержадміністрації Володимира Биковича. “Проблема поставлена таким чином, що одночасно з будівництвом нового газопроводу потрібно було працювати і над здачею в експлуатацію двох ділянок газопроводу, збудованих ще в 1996 та в 2002 роках протяжністю 3,1 та 3,8 кілометрів, - зазначив посадовець.” Проте, виявляється, труби, прокладені 1996 року, не мають належної документації та й самої підрядної організації вже давно не існує. Отож пускати газ цими трубами та ще й під високим тиском — справа небезпечна, через це побоювання повторення ще одного «Чорнобиля» — зовсім не безпідставне. Районна влада вирішила по-новому прокласти ділянку, але вже пластиковими трубами, щоправда, на цю справу необхідно мати 1,4 мільйона гривень, і ті 200 тисяч, виділені з державного бюджету, жодним чином ситуацію з місця не зрушать. “Оленівку газифікують першою, потім і решту сіл», - сказав Володимир Бикович.
До села залишилось провести якихось 3,8 кілометра труби, тож слово за обласною владою, яка після затвердження державного бюджету на добудову газопроводу має виділити гроші. “Хтось розпускає чутки, ніби труби неналежної якості, - каже Володимир Бикович. - Проте на всі труби є сертифікат якості. А щодо моєї думки, то я особисто вважаю, що оленівці по старих цінах навіть виграли, - продовжив він.”
За що боролись — на те й напоролись
Публічна дискусія та перекладання чиновниками вини з одних плечей на інші явно не піде на користь простому селянинові, бо, як відомо, доки пани чубляться, на “сіромахах” чуби тріщать. І, доки не буде виділено черговий бюджетний транш, всі обіцянки залишаться на рівні обіцянок. До речі, Чернігівська область в парламенті представлена трьома депутатами, проте жоден депутат бодай зі своєї кишені коштів на добудову газопроводу не виділив.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.