Ковчин бунтує проти батюшки

У Ковчині Куликівського району розгорівся скандал: селяни ополчилися проти місцевого батюшки Московського патріархату Миколи (Пастушка). Обурюються, мовляв, єпархія дає батюшці цукерки, щоб роздавав прихожанам, а святий отець їх продає. Ще й хату, котру будували люди, приватизував. А ще отець Микола з дружиною Галиною сварилися за межу із сусідкою-пенсіонеркою Олександрою Неділько. Потім пішли розмови, що матушка продала місцевій жінці-інваліду дитинства старий костюм за 600 гривень, а пакунок цукерок і взагалі за дві тисячі. Що правда, а що — ні?


Отець Микола (Пастушок) із сусідкою Олександрою Неділько

«Поки солодощі були у батюшки, селянам мало діставалося. Тепер вистачає усім»

— Це особисто тобі, це бабі Ніні, — простягає пакунки з цукерками «Рошен» сільський голова Ковчина Валентина Шестак Людмилі Комісар. — Їжте на здоров’я!

Цукерки передала єпархія. Раніше коробки із солодощами отримував батюшка, тепер — сільрада.

— Раніше давали вам цукерки?

— Не получала, — знизує плечима Людмила Комісар.

— Поки солодощі були у батюшки, селянам мало діставалося, тепер вистачає усім, — усміхається Валентина Шестак.

— Як давно єпархія виділяє цукерки для прихожан?

— Люди кажуть, що давно, — говорить Валентина Петрівна. — На Новий рік, Різдво, Великдень, на великі свята.

Плітки про місцевого батюшку підтверджує.

— Якби оця тисяча чи дві за цукерки ніде не засвітилися, нічого б не було, — переконана голова.

— Хто будував хату, яку батюшка приватизував?

— Люди. А не його дворічний син, як розказує. Як батюшка заходив, у хаті вже й мости були пофарбовані. Поточний ремонт вони робили самі. Так а хто ж повинен? Вони ж там живуть. Мою хату ніхто не ремонтує, ми самі.

Від людей не заховаєшся, розказують, що батюшка цукерки привозив під магазин. Рушниками ящики були накриті, їх перевантажили і все.

Валентина Шестак переконана, що жителі Ковчина підняли бунт, сподіваючись, що батюшка з матушкою або зміняться, або єпархія пришле нового священика.

«Я не батюшка, я не буду терпіти. Я сьогодні з ним живу, завтра — ні»

У центрі, як почули, що їду до батюшки з матушкою, застерігали, що ті могли втекти від мене на дальній город. Та отець Микола з дружиною не ховалися.

— Це страшне! Це всьой мир обсуждає! — ніби чекала, вискакує з двору слідом за чоловіком Галина Пастушок. Вона у футболці і вузьких штанях-лосинах.

Дім Пастушків — добротний. Великий, у трояндах, чистий двір. Зі старої сусідської хати — літня кухня, оббита сайдингом.

Батюшка стриманіший за дружину.

Як тільки на велосипеді з’являється 71-річна сусідка Пастушків Олександра Неділько, матушка закипає.

— Я вас виставлю в Інтернеті! Буде суд за наклеп, що, як ви розказуєте, ми ваших корів потруїли, — підвищує голос на сусідку.

— Хіба ми до вас у двір заходили, щоб труїти, — підтримує дружину батюшка.

— Ви не труїли, ви проклинали моїх корів. От вони і пропали. Миколо Івановичу, покайтеся.

— Шуро Іванівно, та ви коровам такі матюки горнете, що вони пропадають! Ви в суді все розкажете! — категорична Галина Пастушок. — За що ви мене тридцять років з’їдаєте?

— Та ми тут 25 живемо, — смикає дружину Микола Іванович.

— Чого ви батюшку споюєте? Чого ви його тягаєте до себе! — продовжує Галина Ярославівна.

— Що ти мелеш? — тихцем легенько штовхає, жінку батюшка.

— Його багато хто тягає, — відмахується Олександра Іванівна.

— Безстидниця ти! Тебе все село тягало! — ще дужче кричить матушка.

— А тебе мало тягало? — здивовано піднімає брову сусідка.

— Шуро Іванівно, а це правда, що як Галини не було, то ви казали, що я жив у пенсіонерки? — запитує отець Микола.

— Галя поїхала в Тернопіль батька хоронить, а вона сказала, що я у баби 70-річної жив, — пояснює мені суть батюшка.

— Ага, ось же вона тільки казала, що батюшку у ліжко тягну, — киває у бік матушки пенсіонерка.

— Не для себе! Для своїх двох незаміжніх сестер, — уточнює Галина Ярославівна. — Досить, досить, вас ніхто не переслухає, Шуро Іванівно!

Я не батюшка, я не буду терпіти. У батюшки слабинка, що його в церкві розкритикують, у єпархію визвуть. А він людина, така, як і всі. А я ніхто!

— Ну, як ніхто? Ти ж матушка, — знову Неділько.

— А я сьогодні з ним живу, завтра — ні. Це моє право, — у відповідь матушка.

— Та тихо ти, — знову смикає дружину за руку отець Микола.

— Ти краще розкажи за цукерки, — звертається до Галини Ярославівни Олександра Іванівна.

— А кому давати цукерки? Тим, хто в церкву не ходить?

— Мені давали 5-10 ящиків цукерок. То хіба я ними усе село накормлю? Зараз у сільську раду привезли 42. Звичайно, можна роздавати. А як мені дали п’ять ящиків, я лежав у лікарні, — давав. Є якісь знайомі — їм. Хтось поміг город виорати — дав, на СТО їздив — туди відвіз. А лишилися, то по два рублі «Зайчики» продавали. Там півтора десятка їх було, які дві тисячі? — невимушено питає Микола Пастушок. — То сусідці зі мною повезло. Був би на моєму місці інший мужик, та як взяв би, як трусонув!

— А про костюм за 600 гривень правда?

— Це було років п’ять-шість тому. І не 600, а 150 гривень, і не старий він був, а новенький, — каже матушка.

Сварилися довго. Аж слухати набридло. І про межу згадували, і про городи, і...

«Податки в єпархію були 1200 на рік, стали 2500. А де їх брати?»

Без матушки у Свято-Георгіївській церкві в Ковчині батюшка ще спокійніший.

— Це я у 2000 році будував церкву, розписувати запрошував художника з Кривого Рогу (Дніпропетровська область), — розповідає батюшка. — Їздив по Чернігову вишукував, де цемент дешевше. Був кругом по сім, я найшов по шість. Це ж не те, що я купив по шість гривень, а записав по сім. На церкву збиралися люди, щомісяця по гривні з двору, 700 дворів. За пару років трохи зібрали, потім єпархія помогла.

За ціни обурюються, — перераховує невдоволення односельців отець Микола. — Ось свічка (бере в руки) за сім гривень. По інших приходах такі і по вісім продають, а десь — по шість. 6 ж свічки і по три-чотири гривні. Хустки на базарі по 15 гривень, а в церкві — по п’ять. Податки в єпархію були 1200 на рік, стали 2500. А де їх брати? Людей до церкви ходить мало. Ще розказують, що я якусь особливу панахиду вимагаю. Яку? Люди несуть, що належить: цукерки, печиво, хлібину. Он приносили панахиду: два яблука нагнивших, три цукерки, стаканчик
цукру, буханка хліба. Я кажу, сходіть в церкву в Чернігові, подивіться, які там несуть панахиди!

Після скандалу приїздили з єпархії. Послухали, поговорили та й поїхали.

— У 2008 році ви ложки-виделки-ножі в церкві продавали. (Була публікація у «Віснику»).

— Колись щось було, — коротко відповідає батюшка. —Людям всім хорошим не будеш.

Я вже тут 25 років. Хату приватизував у 2003 році, а люди тепер у 2016-ому одумалися, їм заболіло. Кажуть, що якщо через скандали мене виженуть, прийде новий батюшка, то де він житиме? А шкільний будиночок? Учителі поприватизовували житло, ветеринар і електрик — також. Така система по Україні.

— А ще люди скаржаться, що ледь не півтори тисячі коштує похорон.

— Було 200 гривень, це зі всім, що і мені дадуть, і на церкву. Зараз 400. Це не така велика ціна. Півчі ж також безкоштовно співати не будуть.

Батюшці можна займатися бізнесом, тримати господарство. Ага, я заведу п’ять чи десять свиней, попораюся і вонючим піду в церкву і буду причастя давати?

«Цукерки – від благодійників»

— Єпархія дає цукерки не перший рік, — розповідає отець Ігор (ПИДАН), секретар Чернігівської єпархії Української православної церкви (Московський патріархат). — До нас їх привозять благодійники. Не регулярно. (Бачили фуру «Рошена», що заїздила у двір єпархії, — Авт.). По церквах роздаємо, коли скільки є. Цього разу на Ковчин передали багато коробок, щоб кожен поласував.

Отець Ігор переконаний, що головна проблема у Ковчині не стільки з батюшкою, скільки через війну матушки із сусідами.

— Люди приїздили в єпархію, скаржились, що сам батюшка хороший, а от матушка... — каже секретар єпархії. — Ми були в селі, поговорили із сусідами, заходили в сільраду.

— Там ви звіряли кількість поховань за минулий рік: скільки людей померло і за скільки звітував батюшка. Померло 34 ковчинця. Цифри зійшлися?

— Плюс-мінус, — без конкретики відповідає отець Ігор.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №25 (1572)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.