Роман ГРАБОВИЧ: Я - екстреміст

«Як тільки починаєш говорити правду, одразу – «екстреміст»…
Савік Шустер (в ефірі телеканалу «Україна» 29 листопада 2008 року)

Отже, я – екстреміст. Гаразд. Це краще, аніж брехун. Шкода лише, що сьогодні бути екстремістом не так оригінально, як учора. Економічна, фінансова й соціальна катастрофа, обухом луснувши по головам українських громадян – і в тому числі чернігівців, - вибила з них страхи, сумніви і якусь дурнувату сором’язливість та навчила говорити правду. Звісно, безробітний інтеліґент, обдурений селянин, обкрадений вкладник банку говоритиме її сьогодні з більшим натхненням, аніж вчора – тоді, коли згаданий громадянин мав і статус, і гроші, й упевненість у дні завтрашньому.

Виходить, нас – екстремістів – нині багато, а значить Романові Грабовичу вже нібито й немає сенсу продовжувати робити сердиті і, як мені казали, «провокаційні» матеріали для чернігівського сайту «Город». Але ж із читачем (а він часом справді буває вдячним) треба як слід попрощатися. Тому дозволю собі ще один – останній – матеріал. Тим більше, що і підсумки підбити, і деякі висновки зробити маю непогану нагоду, - рік саме закінчується. А рік же був, ой, який непересічний!

Злети і падіння Олексія Савченка

1) Всі люди хочуть, щоб їх любили. Особливо така любов потрібна політикам. А від любові до ненависті, як відомо, один крок. Отож упродовж 2008 року в Чернігові тільки й справ було, що любити чи ненавидіти. Головним об’єктом цих двох палких почуттів був президент ФК «Десна» і керівник ГО «За Чернігів» Олексій Савченко. Саме завдяки йому в чернігівському політикумі цілий рік не було нудно. Натомість тільки й розмов було, що про «підготовку Льохи до походу в мери Чернігова», про методи здобування народної любові командою «За Чернігів» - тобто, про футбол, біґ-борди, про вагони із гречкою…  

У цієї веселої команди було стільки злетів і падінь, що розповісти про все - означає набриднути читачеві. Скажу лише, що, коли влітку Савченко «несанкціоновано» встановлював на Валу «малі архітектурні форми» і втягнув у процес (щоправда, в якості гості заходу) саму голову обласної ради бютівку Наталію Романову, здавалося, що у нього все вийде. Коли ж восени президента ФК «Десна» під час прес-конференції потягло на одкровення, і він з доброго дива вибовкав те, як хабарі давав футбольним суддям, багато хто говорив, що, мовляв, все, хана, «Льоха спікся»! Тепер же політична «гойдалка» знову вирівнялась і, якщо футбольна «Десна» справді повернеться у власність міста, а грошей для клубу не знайдеться і, відповідно, «Десна» просто розвалиться, у чернігівців з’явиться нагода порівнювати фаховість менеджерів офіційного Чернігова і «За Чернігова». Весна дасть відповіді на багато запитань, а поки що ІНТРИГА, створена Савченком, ЗАЛИШАЄТЬСЯ. А що він не збирається згортати свою діяльність, так про це свідчать хоча б оголошення про те, що «видача пайків пенсіонерам триватиме і надалі», які днями знову з’явилися га дверях чернігівських під’їздів.

Кінець «молодих прагматиків»

2) Якщо Савченку і його команді вдалося таки залишитися бойовою одиницею місцевого політикуму, то 2008 рік остаточно викреслив з життя так звану «команду молодих прагматиків». Пам’ятаєте, читачу, початок 2006 року (переддень виборів до місцевих рад), коли соціаліст Микола Рудьковський ішов у мери, а водночас формував цю саму команду. Хто тільки до неї не потрапив, - і випадкові люди з вулиці, і політичні авантюристи «місцевого виробництва», і, зрозуміло, цілком пристойні й авторитетні громадяни, яких до цього змусила зла доля і зміни до виборчого законодавства. Я - про те, що нормальний бізнесмен чи фахівець-професіонал, який цілком вартий депутатства, після ліквідації «мажоритарщини» і введення пропорційної системи формування передвиборних списків, змушений був іти на уклін до Рудьковського та йому подібних з проханням взяти його у ці самі списки. ПОЛІТИЧНО-ПРОПОРЦІЙНА МОНОПОЛІЯ ЗНИЩИЛА МОРАЛЬ, забрала у громадян право обрати достойного земляка, а натомість віддала це право олігархам і їх поплічникам. Отак і з’явилася розпіарена команда соціалістів – «молодих прагматиків», яка частково складалася з шахраїв, підлабузників і халтурників, а частково – з цілком достойних людей. Хтось з них отримав місце у депутатській залі міської ради, хтось – у її виконкомі. Вони залишалися там і після того, як пан Рудьковський проміняв крісло мера на крісло парламентарія, потім і це крісло – на інше, міністра. Коли ж Миколу Миколайовича посунули і з цього місця, він отримав іще одне – на нарах у буцегарні, звідки Нестор Шуфрич його витягував. Потім друг Нестор набив другові Колі пику, та… це вже тема іншої, окремої розмови.  

Але, як виявилося, «команда молодих прагматиків» (чому аж таких «молодих» незрозуміло, бо в тій команді була, наприклад, лікарка передпенсійного віку пані Якубова і сивобородий декан психолого-педагогічного факультету Микола Скок) не стала кишеньковою командою Рудьковського.

Тепер вже пізно говорити про те, ХТО КОГО ЗРАДИВ – Рудьковський «прагматиків» чи «прагматики» – Рудьковського. Але факт є фактом, - у грудні 2008 року від команди залишилось приблизно стільки, скільки залишиться від дулі, якщо від неї відірвати чотири пальці.

Ще раніше найодіозніший з «прагматиків» опинився в партії «Єдиний центр», кілька інших почали активно співпрацювати з явно ворожими Рудьковському громадськими організаціями. Апофеозом же стало нещодавнє виключення з Соціалістичної партії України цілої купи «прагматиків». Тепер соціалісти хочуть нібито відкликати з депутатського складу міської ради членів колишньої команди. Тільки це смішно, бо, якщо поглянути, хто там наступний у кандидатському списку СПУ до міськради, хто може замінити виведених з її  складу, то очманієш з подиву. А там – головний «асенізатор» Чернігова, начальник міського управління житлово-комунального господарства Вадим Антошин – той самий, який, не встигнувши вийти зі складу СПУ, отримав партійний квиток «Єдиного центру», там же - головний ідеолог міського комітету СПУ Ірина Соломаха, яку днями було виключено з партії і позбавлено всіх «соціалістичних» посад. Кого Рудьковський набирав у «прагматики», за якими принципами формував команду, хто у цій великомудрій справі був його головним радником – це не моє діло, хай Микола Миколайович сам думає над цими питаннями.
Сьогодні ж головне те, що все це ПОЛІТИЧНЕ «БОЛОТО» ЗНИЩЕНЕ, що шахраї з колишніх «прагматиків» залишилися просто шахраями, а ті люди, які справді чогось варті, стали вільними і тепер зможуть знайти собі інші команди, з якими (дай, Боже!) зможуть попрацювати на користь місту і своїх земляків.

Голець, Шеремет… Хто наступний?

3) Я свідомо приділив стільки уваги «прагматикам», бо мій наступний пункт тісно з ними пов’язаний. В липні 2008 року міська рада Чернігова залишилася без свого секретаря. Без Віталія Гольця. Колишнього «прагматика» позбавили посади інтригани, які, за чутками (і не можна сказати, що непідтвердженими), виконували вказівки Рудьковського, який мстився «зрадникам». Але однаково «по Рудьковського» не вийшло. Кілька місяців посада секретаря міськради залишалася вакантною, та, врешті-решт, її посів депутат-регіонал Олег Шеремет, котрий аж ніяк не був тією кандидатурою, якої прагнув Рудьковський.

Скільки ходитиме в секретарях Шеремет, невідомо, бо він не влаштовує не лише таких потужних гравців, як Рудьковський та Савченко (знову ж таки, за чутками, але вельми достовірними), а й багатьох могутніх членів Партії регіонів у Києві. У них є свої контакти і з Рудьковським, і з Савченком, а ще - свої «рахунки» з частиною своїх же однопартійців – депутатів-регіоналів у чернігівській міській раді.

В разі відставки міського голови його функції виконує секретар. В ці функції, нагадаю, входить і ставлення резолюцій на деяких документів і документиках, які розподілу чернігівської земельки стосуються, що виглядає дуже привабливим (ручка в руках мера чи його заступника тоді перетворюється просто-таки на чарівну паличку). А що рада може (зовсім «випадково», звичайно) поставити на голосування питання про недовіру міському голові і, не менш випадково, проголосувати, так липневе «питання Гольця» це підтвердило. Тоді, в липні, це була така собі репетиція. З цього я роблю висновок, що БОЇ  за посаду секретаря ПРОДОВЖАТЬСЯ вже цієї весни. А в період соціальних бунтів, які ось-ось почнуться, воювати і в депутатських залах – особливо популістам - буде зручно. І хто вийде переможцем з цієї баталії – прогнозувати важко.

Біда – людям, «лафа» - популістам

4) Стосовно можливості соціальних бунтів, породжених страшною кризою, то тут треба зупинитися окремо. Перед цією бідою – економічною, фінансовою, соціальною, яка раптом звалилася на громадян, бліднуть усі політичні інтриги та інтрижки. А біда є, - щодня в міському центрі зайнятості реєструються близько чотирьох десятків «свіжих» безробітних. Зауважте, читачу, що це – тільки офіційно реєструються! Помножте цю цифру на кількість днів у місяці, а потім – в році, і уявна картинка буде дуже «яскравою».

Будівельна галузь в Чернігові зупинила роботи… Автозавод припинив діяльність… «Хімволокно» ледве дихає… «ЧеЗаРа» ось-ось накаже довго жити… Додайте до цього всього те, що з Києва до Чернігова масово повертаються фахівці різних галузей, які стали там непотрібними. Скоро вони почнуть повертатися і з Росії, і з деяких країн Євросоюзу… Нічого не скажеш, багатим на події видався 2008 рік, особливо його друга половина.

Повторююсь, що криза створює дуже зручні умови для діяльності політичних популістів. Мітингів, демонстрацій та інших «м’яких» варіантів бунтів не бракуватиме, - і, на жаль, на вулиці людей виведуть саме вони – популісти. Зробити щось цим самим для людей вони не здатні, а от продовжувати набирати політичні очки – цілком.

Хто ж вони – ці популісти? Останніми роками, ба, навіть, десятиліттями в Чернігові, в Україні ними вважалися представники радикально лівого і не менш радикально правого табору. Так, у всякому разі, їх ліберальні ЗМІ представляли. Не погодитись з цим твердженням я дозволю собі в наступному розділі…

Яку «лапшу» нам вішали вчора

5) Як на мене, то ні праві консерватори, ні «ліваки» до створення кризи рук не доклали. Важелів для того, щоб так «насвинячити», у них не було. Ніде! Ні в Чернігові, ні в Україні, ні в інших куточках світу. Ну, немає при владі ні справжніх правих, ні не менш справжніх лівих!

Повторююсь, ліберальні преса і телебачення «лапшу вішають», розповідаючи про небезпеку радикалізму. І це – ті самі ЗМІ, які, наприклад, у 2008 році (коли вже всі «поінформовані» знали, що криза насувається) вихваляли, наприклад, створення притулку для нелегальних міґрантів в містечку Розсудів на Чернігівщині, де на державні (!) кошти в розкішних умовах утримують тих – здебільшого чорнявеньких і кучерявеньких – осіб, які без дозволу з’явилися в Україну, нелегально перетнувши кордон і фактично вчинивши злочин! Зверніть увагу, читачу, що ліберали і в Україні, і в Чернігові останніми місяцями, коли криза стала явною, згорнули свою діяльність щодо «популяризації демократичних прав і свобод», щодо боротьби з «порушенням прав людини» та «зростаючою ксенофобією». Саме вони – ліберали, які в наш час є і найбільшими популістами - раптом забули про головні  теми, якими туманили голови українців в часи, коли зростала економіка, коли люди мали роботу і  вірили у завтрашній день.

Сьогодні вони закрили роти, бо знають, що тепер не допоможе. Що однаково криза змусить громадянина зрозуміти, чого варте його робоче місце, яке не слід віддавати якомусь зайді, що раптом заявився сюди, вийшовши з лісів африканського континенту чи спустившись з гір Центральної Азії.

Чого варті ліберальні брехні сьогодні

Потренувавшись упродовж кількох років на «відмазуванні» нелегалів, ліберали і засоби масової інформації, які вірно їм служать, тепер стали виконувати своє головне завдання – «відмазати» справжніх винуватців кризи, український варіант якої переплюнув усі інші світові! Услід за прем’єркою, міністрами, главою нацбанку, іншими високопосадовцями і не менш видатними політиками ліберальні редактори і журналісти розводять руками, - хтось, мовляв, долари скуповує, тому й криза… А хто скуповує?! Не знають вони?! Чому ніхто не скаже (хоча б у вигляді версії!) про те, що чомусь саме зараз ліберали з Партії регіонів, з «Нашої України», з БЮТу, які вчора були противниками вільної купівлі-продажу землі, заговорили про те, що «торг» треба дозволити?!

Олігархи і їх поплічники, розподіливши між собою вплив у всіх великих політичних силах (а всі вони є олігархічними і водночас – ліберальними) відібрали у простих людей гроші, зробили неможливим отримання кредитів у банку, довели до зубожіння українців, знищивши в т. ч. і середній клас, який щойно почав формуватись і… хочуть землею торгувати. Чому?! Чому саме ЗАРАЗ?!
Правильно, долари скупили, ціну на українську землю вже зараз психологічно збили, тепер лишилося дозволити СОБІ ж її скупити за безцінь. Куплять оптом, а потім – через якихось кілька місяців - дозволять підконтрольним собі банкам знову кредити видавати і з панської руки шматочки вчорашньої НАШОЇ землі НАМ же по шматочках продавати… За ціною в десять-двадцять разів дорожчою!

Оце й усе пояснення того, ЧОМУ НАША КРИЗА НЕ СХОЖА НА ЄВРОПЕЙСЬКУ. Та тому, що вона просто стала приводом для того, щоб провернути давно омріяну і найбільшу в історії України (а, можливо, і світу) злочинну операцію (читай, ШАХРАЙСЬКУ МАХІНАЦІЮ)!

І як же жаль, що ці самі політичні сили, вдягнувши на пики деяких своїх місцевих вождів і вождиків маски доброчесності, за два-три місяці поведуть людей на акції протесту. І люди підуть! Підуть, мов ті овечі отари… Підуть, бо їхні діти не матимуть чого їсти, а вони самі не зможуть заплатити за обігрів житла…

Ми її подолаємо…

Я «відірвався» від теми Чернігова, щоб мати змогу сказати те, що хочу сказати читачеві на прощання. Як ЕКСТРЕМІСТ говоритиму… Шановні земляки, нам буде важко, але і цю кризу ми переживемо. Вона затягнеться надовше, аніж нам обіцяють ліберали. Їм самим буде потрібен час, щоб «перешикуватися», коли народ повернеться до них «одним місцем», тому і кризу вони штучно затягнуть.
Сама ж криза, спровокована бездарними посадовцями і брехливими політиками, триватиме кілька років, але все ж таки менше, аніж та, що вразила Україну в 90-х роках минулого століття, коли вчитель і міліціонер отримували зарплати в еквіваленті 5-8 доларів.

Та нам потрібно вийти з цієї кризи очищеними. Вийти з розумінням, що ЛІБЕРАЛІЗМ – ЦЕ НЕСУЧАСНО, що він - не наш шлях. Потрібно впевнитися, що в наших умовах – в умовах гнилої і корумпованої системи влади (тільки вчора на хабарі у $ 60 000 попався мер Ніжина Михайло Приходько) – жити не можна! Що нам потрібна сильна влада, сформована новими, сильними, людьми.

А що суспільство справді радикалізується за цей час, у мене немає сумніву.  І нехай радикалізується! До правих чи до лівих політичних - ідеологічно міцних - сил повернуться українці і чернігівці, - мені байдуже. Так само байдуже й те, хто матиме найбільшу владу у цій державі – Президент чи Прем’єр-міністр. Але ця влада має бути зосереджена в одних руках. Інакше не можна. Україна, Чернігівщина і місто над Десною стомилися від дуже слабких і водночас дуже багатих посадовців.

Поки що ми будемо спостерігати за їхніми діями, може, комусь повіримо востаннє. Це буде завтра. Сьогодні ж «маємо те, що маємо». Якщо у цьому списку є бажання побороти важкі часи, то маємо не так вже й мало.

З повагою
Роман ГРАБОВИЧ, екстреміст

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.