Що потрібно відправляти хлопцям на Схід, щоб зігрілися

Температура за вікном падає. Як зимувати хлопцям на Сході? Що їм потрібно відправляти в посилках, щоб зігрілися? Про алкоголь мова не йде, цур йому! Хто краще знає відповіді на ці питання, як не ті, хто минулу зиму був у зоні АТО. Розпитали ріпкинських дембелів: 30-річного Святослава Федоренка, 26-річного Євгена Давиденка, 30-річного Володимира Мазепу. Святослав — боєць 53 окремої механізованої бригади. У зоні АТО пробув місяць, «пощастило» воювати взимку. Євген служив у 28 окремій механізованій бригаді. На Сході пробув 11 місяців. Володимир воював у складі 30 окремої механізованої бригади, пробув у зоні АТО рівно рік.


Володимир Мазепа, Євген Давиденко, Святослав Федоренко

Одяг: потрібного розміру

Федоренко, Давиденко і Мазепа утрьох створюють районну ветеранську організацію бійців АТО.

— Перш за все взимку треба тепле взуття, — переконаний Володимир Мазепа. — Добре підійдуть боти-дутики на підошві-пінці. У них тепло в мороз і сухо у відлигу. Вони легші за берці.

— Перед поїздкою в зону АТО нам дали форму, теплі штани і безрозмірний бушлат, — пригадує Святослав Федоренко. — Ті, хто шиє бушлати, певно, думають, що всі українські хлопці два метри зростом і широкі в плечах. Я ношу 48 розмір, а бушлат був 56-го. Допомогли друзі зі столиці. Поїхав з ними у Києві в НАТОвський секонд. Купили термобілизну, німецьку амуніцію, рюкзак. Ріпкинська районна адміністрація закупила спальні мішки.

Для бліндажа: саперна лопата і клейонка

Хлопці розповідають, що зимували і в бліндажах, і в покинутих будівлях.

— Щоб побудувати бліндаж, першочергово треба інструмент, — каже Євген Давиденко.

— Ті ж бензопили, саперні лопати, — підхоплює Святослав. — Спочатку треба викопати яму. Не завжди інженерна рота може прислати екскаватор. Я сам купував німецьку саперну лопату, також у секонді. Викопану яму зсередини варто оббити колодами, якщо є можливість. У нас її не було — за колодами треба було йти в посадку, але там багато розтяжок. Не ризикували. Оббивали усім, що мали під рукою.

— Землю під колодами треба обтягнути клейонкою, щоб волога не так потрапляла, стіни не обсипалися, — допомагає Давиденко.

Для сну: і підкласти, і укритися

— Ще солдату потрібен товстий каремат і спальник, — розповідає Святослав. — У нас ліжок не було, збивали стелажі з ящиків з-під боєприпасів для «Градів». На них слали каремати, плащі-палатки. Матраців на всіх не вистачало, багато погоріло. У спальні мішки не залазили — з них довго вибиратися у разі обстрілу. Спальниками тільки укривалися. Потім з бліндажів перейшли у приміщення занедбаного дитсадка, бліндаж використовувався як один із постів, там зберігали боєприпаси. У садку поставили буржуйки, позабивали вікна, щілини. Поставили апаратуру.

Їжа: тривна і для імунітету



— Яка їжа «гріє»?
— Нам волонтери привозили класну намазку: перемелене сало з сіллю, перцем, часником. Українець без сала — не українець. Спочатку волонтери до нас дістатися не могли, бо прострілювалися зеленки. Ми їли те, що давала держава: кільку в томаті, інші консерви, каші. Дуже потрібна калина. На Сході підвищена вологість, багато хто хворіє. Холодно на постах стояти. Добре йде калина, перетерта з цукром, мед. Тим, хто вдома ніколи калину не їв, там доводилося.

— Місцеві приносили продукти?
— Намагалися нічого в них не брати. Там дві категорії місцевих: одні називають тварюками, інші жалісні. Але страшно. Краще з ними не контактувати і нікому не довіряти. Місцеві можуть тримати ніж чи вибухівку за спиною.

Ліки: від кашлю, а не від проносу

— Без чого не може обійтися солдат?
— Завжди потрібні вологі серветки і багато шкарпеток: дешевих і хороших теплих. Можливості нормально помитися не було. Усі гігієнічні процедури полягали в наступному: зняв шкарпетки, протер ноги вологими серветками. Тому одягали по двоє шкарпеток: під низ дешеві одноразові, які зняв і викинув, наверх — хороші і теплі, які час від часу примудрялися прати. Потрібні таблетки. Противірусні. Особливо йде «Колдрекс» (від простуди та грипу). Кишково-шлункових хвороб, незважаючи на антисанітарію, майже не було. Отож і в ліках від них потреби не мали.

Військком: «Треба все»

— Сам неодноразово був у,зоні АТО, — говорить Юрій Бойко, військовий комісар Ріпкинського району. — Можу сказати, що речі, які присилають хлопцям рідні, привозять волонтери, — усе потрібне. На Сході йому знайдеться застосування. Минулого року тільки на шосте грудня волонтери із Західної України з тортами погарячкували. Хлопці переїли, «зірвалися».

Зараз бійців забезпечують краще, ніж раніше. У них є і телевізори, і гітари, і баяни. Одна тільки проблема — щоб не пиячили. Ніхто не проти, щоб здоровий чоловік випив бойові сто грамів у свято. Але при цьому боєць має бути адекватним.

На Сході затишшя. Нас збирали в Генштабі, щоб ми їздили туди, чимось займали особовий склад. Лекції слухати вони не хочуть, про зброю і самі чимало знають. Чим їх зацікавити? Зараз бійці практично нічим не зайняті. Але й повністю залишити свої позиції не можна.

13 і 41 не «наші», а «спільні»

Раніше ми сміливо відправляли посилки «нашим» у 13 та 41 батальйони, які створювалися як батальйони територіальної оборони.

— Це вже не батальйони територіальної оборони, — розповів начальник регіонального медіа-центру Міністерства оборони Вадим Мисник. — 13 і 41 увійшли до складу інших військових формувань ЗСУ. Тепер у них служать не лише хлопці з Чернігівщини, а зі всієї України.

13 окремий мотопіхотний батальйон перейшов у підпорядкування 1 Окремої гвардійської танкової дивізії, а 41 батальйон увійшов до складу 72 Окремої механізованої бригади.

Хлопці з Чернігівщини розкидані і служать по різних військових формуваннях. Тому, якщо ви хочете допомогти землякам, шліть посилки родичам, сусідам, друзям, знайомим знайомих.

Вікторія Товстоног, Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №44 (1538)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.