Олександр Супронюк: Вся біда від мобільників! Або Як зробити, щоб обранець народу став самостійним?
Як зробити, щоб депутати чернігівської міської ради працювали ефективно? Запитання це, як кажуть, не з тих, які в «Першому мільйоні» ставлять і пропонують чотири варіанти відповідей на нього, одне з яких стовідсотково вірне. Наше ж запитання - з тих, відповіді на які доводиться шукати роками. Можна, й десятками років. Лише з весни 2006 - відтоді, як в місті над Десною відбулися останні вибори до місцевих органів влади, - мені довелося почути сотні варіантів відповідей і пропозицій на тему, як же їм, бідолашним обранцям нашим, допомогти?!
Отож, слухав я чужі пропозиції, аналізував, співставляв факти і вигадки, реалії і фантазії, і нарешті зробив висновок. Дійшов своїм розумом! Відповів на остогидле запитання, на яке відповідь ніхто досі дати не міг! І тепер, переповнений гордощами та відчуттям власної мудрості, із задоволенням ділюся з читачами газети «Сила громади».
А відповідь же проста, як… валянок, як… три копійки, як… Але досить, зупиняюся, а то виглядатиме вже й зовсім нескромно. Відповідаю, - для того, щоб депутати міськради працювали (хоча б під час сесій!) ефективно, чітко і злагоджено, їм потрібно заборонити користуватися мобільним зв’язком! Запевняю, левова частка проблем відпаде одразу! Чому? Все дуже просто, - якщо рано-вранці, заходячи до сесійної зали, депутат відключатиме мобільник… Ні, все ж таки краще на вході здавати злощасний апарат відповідному службовцю (для цього скриньку, ящик чи кошик виділити), - це щоб спокуси натиснути зелену клавішу не виникало. І все, робота закипить точно!
Ну, просто несила дивитися на нестерпні муки, які змушені терпіти обранці чернігівської громади, котрим завжди – особливо перед важливим голосуванням, - треба з КИМОСЬ побалакати в мобільному режимі! Бо ж щойно ведучий сесії оголосить перерву, як депутати стрімголов вибігають у коридор і, включивши блискучі «цяцьки», починають торохтіти… Потім (зазвичай дуже скоро) торохтіння припиняється і вони, - хто, висолопивши язика, а хто, головою киваючи – бігають коридором - зліва направо, сходами – згори донизу і навпаки. Дивлюсь я на це і чомусь згадую старий радянський фільм «Дванадцять стільців», в якому Остап Бендер бігав бюрократичними коридорами однієї московської установи (це коли він мадам Грицацуєву випадково зустрів, пам’ятаєте?). Різниця тільки в тому, що в Остапові часи мобільного зв’язку не існувало (це – по-перше). А по-друге, товариш Бендер був «сам собі голова», вибудовуючи свої хитромудрі шахрайські плани. Йому, бачте, консультанти не потрібні були…
А от з депутатами не так. У цих панів (і в товаришів, до речі, також) обов’язково є «консультанти». Цього разу беру це слово в лапки, бо ж і не консультанти вони ніякі, а… господарі і командири (отут вже цілком можна й без лапок обійтися). І що найболючіше, здебільшого штаби, з яких до депутатських вух надходять команди, засідають не в місті над матінкою Десною, а в іншому – великому і багатому – у тому, що над Дніпром-батьком розкинулось. І є таке начальство, що дає вказівки про те, як і за що голосувати не лише у керівників тієї чи іншої фракції, а й в рядових депутатів. Прикладів і доказів безліч! Беру один матеріал, який на місцевому сайті «Високий Вал» 4 серпня з’явився. Цитата: «Причина голосування фракції БЮТ за відставку Гольця до кінця незрозуміла. Але це вже питання до них, чому вони об’єднуються з Партією регіонів, причому в тих рішеннях, користь яких громаді дуже сумнівна. В кулуарах частина фракції БЮТ висловлювалася проти зняття Гольця, але пояснювала командою згори. Їм було соромно показувати свої бюлетені «смотрящим», але в партії з залізною дисципліною вони змушені були це робити.
Також за відставку Гольця проголосувала половина фракції Партії регіонів. Особисто вони виступали проти цього, але теж були змушені виконувати волю центрального керівництва…»
Можу ще зо два десятка прикладів навести… І не про БЮТ чи ПР іде мова, боронь, Боже! Мова про всі фракції і всіх депутатів. Дійшло до того, що у членів однієї фракції є різні… господарі, тож і повертають вони мізки своїх підлеглих в різні боки, що позначається на результатах того чи іншого голосування. Сміються з того всього земляки, які все бачать і все розуміють, а що можуть вдіяти?
Що поробиш, НЕСАМОСТІЙНИМИ є депутати-чернігівці щодо прийняття рішень, потрібних чи непотрібних однойменному місту. Чи то пропорційна система виборів їх до цього змушує, чи… Під пресом тиску з боку столичних господарів не лише лисіють та сивіють депутати, а й якимись переляканими стають. Бачив, в сесійних кулуарах стоїть один такий, по мобілці балакає – очі круглі, волосся сторч… А щойно повз нього почав проходити, так на шепіт перейшов, спиною до мене обернувся, зіщулився і побіг у якнайдальший закуток. Як отой тарган, вибачте на слові…
Спостерігаю за всім цим і переконуюсь, що переляк чернігівських депутатів не від того, що в руки «органів» можуть за чергову махінацію потрапити. На правоохоронців їм начхати (тим більше, що й серед колег-депутатів є колишні правохоронці - і колишній, і «позаколишній» начальники міської міліції, - дивись підкажуть що й до чого). Натомість депутати бояться своїх «консультантів», що видно неозброєним оком. Річ у тім, що Чернігів – місто оригінальне, тому тут, у нас, ніхто не може сказати точно, коли будуть майбутні вибори до міської ради, і страх перед втратою «патронату» столичного начальства для депутата і кандидата в наступне депутатство є безмірним. Тому отак і голосують.
Все! Виходжу в народ з наступною ініціативою, - на час сесії народним обранцям заборонити користуватися мобільним зв’язком!
Думаю також і про те, що зініціювати голосування іншого рішення щодо регламенту, - заборонити депутатам під час сесії виходити з приміщення міськради (або й сесійної зали, - в туалет можна й під конвоєм водити)! Завтра піду підписи збирати… Може, допоможе?
Народні обранці на сесіях не випускають мобільників з рук
Олександр СУПРОНЮК
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.