Юні лицарі землі Чернігівської (фото)
Ансамбль хлопчиків-бандуристів “Соколики” Чернігівської музичної школи №1 ім.С.Вільконського добре відомий як у нашій області, так і далеко за її межами. Юні музиканти — постійні гості різноманітних свят і фестивалів, де вони із задоволенням виступають і дарують глядачам справжню насолоду, відкривають їх серця для добра, для правди та цілої гами патріотичних почуттів. Справді, коли чую “Соколиків”, мене наповнює почуття гордості за те, що я - українка, що мій народ має таку унікальну історію, такі зворушливі пісні й багату культуру. Гадаю, хлопців можна назвати справжніми маленькими воїнами, які замість мечів тримають у руках бандури. Про неспокійну долю цього колективу розповідає його засновник, заслужений працівник культури України Валентина ІЩЕНКО.
-Пані Валентино, розкажіть про перші кроки вашого колективу.
-Історія ансамблю «Соколики» починається з 1990 року, коли до мене в клас бандури свого сина Романа, а з ним - ще двох восьмирічних хлопців привів артист Чернігівської обласної філармонії, а нині заслужений артист України, лауреат Національної премії України ім.Т.Г.Шевченка Василь Нечепа. На той час клас бандури в школі був на досить високому рівні, про що свідчать успішні виступи капели дівчат-бандуристок «Надія», участь у різноманітних фестивалях, конкурсах. Так сталося, що на той час по всій Україні бандура була, в основному, в «дівочих руках». Я працювала з дівчатами 16 років.
-Цікаво, а чи довелося вам переналаштовуватися для роботи з хлопцями?
-Вже з перших уроків я відчула щось незвичайне – новий матеріал, нову стихію. Це були звичайні хлопці з неслухняними пальцями, часто зірваними на спортивних змаганнях голосами, їх дисципліну не можна було назвати зразковою, але вони вже мали чоловічі характери, чоловічу силу духу і завзятість. Я зрозуміла, що треба все починати з нуля, мусила вчитися сама разом з учнями. Занурилася в книжки, щоб хоч трохи розібратися в психологічних особливостях характеру юнаків, шукала і готувала до кожного уроку новий вокальний «чоловічий» репертуар - козацькі, чумацькі, рекрутські, історичні, жартівливі пісні. Втішало те, що відчувала зацікавленість, допитливість дітей, вражала щирість їх почуттів у розкритті художніх образів, причому досить складних: чи то знедоленого чумака, чи порубаного козака, чи вбитої горем старої матері. Дитячих пісень співати не хотіли, а тільки «серйозні». А коли познайомилися з чарівними народними піснями про кохання, то одразу ж захотіли їх співати! А ще мене дивувала сміливість і велике бажання виступати на концертній сцені, вміння тримати образ і силу голосу, перемагаючи хвилювання, що, на відміну від дівчат, властиве саме хлопцям.
-Як же складалася творча доля цих артистів?
-В червні 1991 року ми їх з Василем Нечепою повезли на Всеукраїнський фестиваль народного мистецтва «Хортиця», присвячений 500-річчю запорозького козацтва, у Запоріжжя. З’ясувалось, що наш колектив був єдиним дитячим колективом на такому престижному фестивалі! Нам дозволили навіть виступити в конкурсі козацької пісні з українською народною піснею «Було колись на Вкраїні» на великій сцені Палацу металургів. Успіх був неперевершений! Після довгих гарячих оплесків хлопців обступили журналісти. Не розуміючи важливості цього моменту і ледь стримуючи натиск з усіх боків, хлопці майже крізь сльози давали перше в їхньому житті інтерв’ю. Я й сама була спантеличена таким успіхом, серцем відчувала, що це щось значно більше, ніж звичайна зацікавленість таким явищем, як дитяче кобзарське тріо. Оце, мабуть, у той час і відбулося таїнство зародження юнацького кобзарського руху в Україні. Так формувалися «Соколики» - ровесники державної незалежності України. З кожним навчальним роком наш колектив поповнювався новими юнацькими силами, збагачувався репертуар. Ми придбали костюми, інструменти, зформували концертну програму. Поступово «Соколики» набули авторитету і популярності, беруть участь у багатьох мистецьких заходах Чернігівської області, а з 2000-го року розпочинаються наші творчі мандри Україною.
-Які досягнення колективу вважаєте найвагомішими?
-Оскільки буваю на конкурсах і фестивалях в різних куточках України, то маю можливість побачити, що разом з моїми «Соколиками» з’являються паростки юнацького кобзарського руху по всій країні. Тож загорілася ідеєю зібрати це шановне братство тут, у нас, на Чернігівщині. Отримавши вагому підтримку міської ради, Національної спілки кобзарів України, адміністрації школи, нашого дружного педагогічного колективу, у вересні 2007 року ми змогли зібрати великий мистецький форум і провести в Чернігові І Всеукраїнський огляд-конкурс юних бандуристів «Кобзарська юнь». Конкурс був присвячений 135-річчю з дня народження видатного кобзаря, нашого земляка Терентія Пархоменка і проводився в рамках ІІ Всеукраїнського дитячо-юнацького фестивалю музичного мистецтва «Кобзарський майдан у Чернігові».Свої творчі програми представили 65 хлопців-бандуристів і 40 викладачів із 16-ти областей України. Впевнена, що це непересічна подія для нашої країни.
- Неодноразово бачила юних бандуристів на козацьких святах. Розкажіть ще й про цю сторінку в житті “Соколиків”.
-Чернігівській округ міжнародної громадської організації «Козацтво запорозьке» запросив хлопчиків вступити до своїх лав в якості окремої сотні джур. Ця урочиста подія відбулась 12 червня 2005 року в колишній гетьманській столиці - місті Батурин, де юні кобзарі преклонили коліна перед полковим козацьким прапором і присягнули вірою і правдою служити народу України. Взявши на себе таку велику відповідальність, хлопці ще активніше включилися в пропаганду традиційної народної культури. Вони займаються популяризацією та розвитком національного інструменту – бандури - серед молоді та школярів, несуть добро і радість своїми піснями. За ініціативою ансамблю в 2005 році у Міському парку культури і відпочинку Чернігова відбулось урочисте відкриття «Кобзарського майданчика». З того часу вже протягом трьох літніх сезонів кожної неділі серед дитячих атракціонів звучить живий голос бандури, хлопці із задоволенням виконують свої сольні програми й улюблені ансамблеві пісні, втілюють у життя нашого рідного міста образ «юного кобзаря». За час існування колективу його вихованцями–невтомними носіями кобзарського мистецтва стали 92 учасника. І я вірю, що найцінніші ідеали, високу мораль і духовність вони достойно пронесуть через усе життя.
Довідка
За роки існування ансамбль «Соколики» ставав дипломантом міжнародного фестивалю «Золотий лелека» (Миколаїв, 2000.), лауреатом Всеукраїнського фестивалю-конкурсу національно-патріотичної пісні «Золота бджілка» (Білорусь, 2004), лауреатом V-го Всеукраїнського фестивалю дитячо-юнацького виконавського мистецтва «Акорди Хортиці» (Запоріжжя, 2005), володарем Гран-прі VI-го Всеукраїнського фестивалю-конкурсу українського мистецтва «Барвистий віночок» (Дніпропетровськ, 2005), лауреатом І-ї премії V-го Міжнародного конкурсу «Джерело талантів» (Донецьк, 2005).
У вересні 2006 року у місті Полтава в рамках одного із найавторитетніших фестивалів української рок-музики «Мазепа-фест» відбувся день кобзарського мистецтва, де єдиний дитячий колектив - «Соколики» - успішно презентував свою програму. У червні 2007 р. з великою радістю і хвилюванням музиканти їхали на Рівненщину, де в с. Хрінники проводився фестиваль патріотичної пісні «Наша слава козацька не вмре, не загине». Це була їх давня мрія.
Тричі ансамбль «Соколики» разом з найкращими художніми колективами Чернігівщини виступав на сцені Національного палацу «Україна» під час творчих звітів майстрів мистецтв.
Можна відзначити успішні виступи колективу на таких мистецьких заходах:
-всеукраїнський фестиваль кобзарського мистецтва «Вересаєве свято » (Сокиринці, 1992, 1996, 1999, 2006);
-урочисті зібрання «Кобзарської світлиці» в Українському Домі (Київ, 1996, 1998, 2000, 2005);
-незабутні творчі зустрічі з кобзарями Галичини (Львів, 1997, 1999), юними бандуристами Славутича (1998, 2002);
-заключний концерт І Всеукраїнського фестивалю ім. Г.Кутастого та святкові ювілейні концерти, присвячені видатним кобзарям Остапу Вересаю, Євгену Адамцевичу (2003), Олександру Корнієвському (2004) у Колонному залі ім. М.В.Лисенка Національної філармонії України (Київ);
-урочисті заходи Товариства «Чернігівське земляцтво» у Палаці спорту (Київ, 2004, 2006);
-святковий концерт кобзарського мистецтва у Будинку художника, присвячений 10-річчю створення Національної спілки кобзарів України (Київ, 2005).
Цікаві творчі програми ансамбль представляв на нових мистецьких фестивалях Чернігівщини:
«Козацьке свято» (Батурин, 2005, 2007); І Міжрегіональний дитячо-юнацький фестиваль музичного мистецтва «Кобзарський майдан у Чернігові» (Чернігів, 2005); І та ІІ міські фестивалі козацької культури «Чернігів – місто козацької слави» (Чернігів, 2005, 2006); І та ІІ фольклорні фестивалі національних культур «Поліське коло» (Чернігів, 2006, 2007).
Засновник колективу Валентина Іщенко
Таїсія Поліщук
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.