Сотні чернігівців проїхали вулицями міста на велосипедах у знак підтримки єдності України

Неділя, 27 квітня 2014 23:04 | Переглядів: 3909

Не встигли чернігівці досхочу пообговорювати потужний автопробіг нашими вулицями під синьо-жовтими стягами, який мав місце тиждень тому, як нова патріотична подія зібрала сотні небайдужих жителів міста, на цей раз — на велосипедах. Велопробіг на підтримку єдності України, що пройшов не далі як минулої суботи, 26 квітня, вкотре показав — Чернігів, місто українське, і його російськомовні жителі ні про федералів, ні про георгіївських колорадів чути нічого не хочуть.
Ідея велопробігу виникла буквально спонтанно, лише за тиждень до його початку. Але це не завадило за у настільки стислий термін домовитися із міською владою та ДАІ про підтримку події та допомогу у безпеці руху, а також зібрати у соцмережах як мінімум 300-400 чоловік, які цієї теплої сонячної днини перед всіма іншими видам відпочинку віддали перевагу поїздці велосипедом по Чернігову.

Народ на велосипедах на Алеї героїв почав збиратися заздалегідь. Приїздили поодинці, сім'ями, навіть цілими велоклубами. Так як подія символізувала єдність України, багато байкерів уже мали на собі якусь патріотичну символіку: синьо-жовті стрічки, прапорці, прапори, навіть цілі прапорища, здатні повністю вкрити велосипеда разом із його власником. Хто ж нічого в кольорах державного прапора із собою не мав — міг придбати щось підходяще на місці. Від стрічечки за “скільки не жаль” (нечасто зустрічаю такий дивний цінник), до прапора різних розмірів (найдешевший — 10 грн., а в цілому ціни дуже демократичні. Схоже, комерційна складова була для організаторів ділом десятим, головне, щоб чернігівські байкери виглядали патріотично). Ті, хто придбав прапорці, тут же кріпили їх до своїх залізних коней, рюкзаків, навіть до шоломів.

Один зі організаторів пробігу, представник громадської організації “Сучасний Чернігів” Михайло Барбарич, каже, що кількістю людей, що зібралися перед Красною площею, задоволений. Враховуючи, що робилося все дуже швидко, приблизно на таку кількість і розраховували:
- В Україні на сьогодні є важливою проблема єдності країни. Крім того, у даному заході ми намагалися об'єднати два питання: крім пробігу за єдиність України, ми, як люди, що виступають за здоровий стиль життя, хочемо відродити у Чернігові велорух.
Сьогоднішній захід дає старт велоруху Чернігова. У нас збирається ініціативна група, яка буде займатися розробкою проекту щодо того, як зробити так, щоб велосипедисти почували себе комфортно у Чернігові.
Ми бачимо, що сьогодні тут зібралася велика кількість учасників з прапорами та патріотичною символікою. І це дуже гарно. Адже коли у нас здорова нація, здоровий Чернігів і вся Україна, немає сумнівів у тому, що все буде добре, ми вирішимо всі проблеми, і Україна буде єдиною неділимою країною.

Тим часом Алея героїв уже вщент заповнена байкерами віком від кількох років до таких собі спортивних дідусів та бабусь. Час — трохи за південь, організатори у мегафони просять велосипедистів шикуватися на Красній площі. Поки велосипедисти повільно рухаються на місце шикування, встигаю взяти кілька міні-інтерв'ю.

Олександр:
- Я приїхав на цю подію не просто підтримати велорух міста Чернігова. На мені синьо-жовта символіка, і, підтримуючи єдність України, я хочу показати, що я — українець, і цим пишаюся.

Нікіта:
- Я приїхав сюди, тому що є патріотом своєї країни. Приїхали ми вдвох із братом, батьки нас відпустили одних. Я дуже люблю велосипед, давно катаюся, часто їжджу по Валу, катаюся на стадіоні. Велосипед мені дуже подобається.

Людмила:
- Я була на Чернігівському Автомайдані, приймала участь в автопробігу по місту. Там, правда, ми їхали на авто. А сьогодні ось уже приїхали разом із учасниками нашого велоклубу на велосипедах, підтримати єдність України.

Софія:
- Я приїхала сюди, тому що це дуже потрібна і дуже весела та гарна акція, тим більше, вона патріотична. Ми приїхали вдвох із сестрою, щоб провести час із тими людьми, які підтримують нас. Взагалі, я у патріотичних акціях приймаю участь не перший раз. Ще коли на площі перед ОДА стояли намети, я приходила туди, допомагала людям на кухні. Мені це подобається, я вважаю, так треба робити.

Автомобілі ДАІ, які сьогодні забезпечують безпеку руху учасників пробігу, перекривають дорогу, і колона після невеликої затримки та під схвальні вигуки та сигнали автолюбителів рушає в сторону проспекту Перемоги. Кількість велосипедів, що одночасно опиняється на проспекті, вражає. Хоча на минулорічний Велодень було і більше, але, все-одно, поки останні байки проходять поворот від перехрестя проспекту Миру на проспект Перемоги, стартові ряди уже видніються вдалині біля П'яти Кутів.
Більшість автомобілістів ведуть себе з розумінням на дорозі. Багато хто сигналить у підтримку, пасажири авто махають з вікон руками. Колона рухається спокійно, без зайвого поспіху. Тільки ваш кореспондент, якого жене необхідність пофотографувати подію із різних ракурсів, педалює до сьомого поту, щоб встигнути познімати, а тоді знову обігнати колону, і зробити ще кілька фото у іншому місці.
Реакція перехожих на натовп синьо-жовтих велосипедистів різниться від: “А що це вони тут їздять” від пари огрядних тіточок на пішохідному переході, що, мабуть, втомилися чекати, поки проїде кількасот байкерів, до щасливого дядька на зупинці біля “Сіверського”, що із широкою посмішкою та не випускаючи із рота     цигарки, захоплено тягне вгору піднятого великого пальця.
Проїхавши по вул. Рокосовського і повернувши праворуч на вул. Шевченка, велосипедистам на початку колони стає нудно, і вони, спочатку невеликою групою, а далі, коли біля Центрального парку швидкість трохи уповільнюється і люди збиваються докупи, починають вигукувати “Слава Україні”. Потужні звуки багатьох горлянок б'ються між стінами п'ятиповерхівок, коли колона під безперервні сигнали десятка скупчених на Красному мосту авто повертає в бік “Колиби” до Золотогу пляжу.
“Што ето за мітінг?” - звертається до мене здоровезний паруб'яга, спантеличений кількістю людей, вигуками і звуком клаксонів. Пояснюю, що відбувається, і рушаю далі, до останньої точки призначення. Добре, що цього року розливу Десни не було, і зараз не тільки асфальтовані доріжки, а і зелені моріжки поряд абсолютно сухі і доступні для людей. Минулого року, пригадується, якраз у кінці квітня бродив тут мало не по пояс у воді.
На Золотому пляжі, після подяки всім, хто приїхав, організатори починають збирати із бажаючих команди для гри у волейбол та футбол. Частина людей починає потроху роз'їжджатися, інші відпочивають та перемовляються. Подія, безумовно, вдалася.
Примітний факт: в основному у велопробігу приймала участь патріотично налаштована молодь. А якщо стільки молоді у нас за Україну та здоровий спосіб життя, Чернігів таки має гарне майбутнє. Подивимося, скільки байкерів збере через три тижні Велодень. А сепаратизм у Чернігові не пройде, стовідсотково!

Богдан Гуляй