Свято на гончарівських «точках»

Чверть століття тому селище Гончарівське, що в Чернігівському районі, було значущим військовим містечком. Тут розміщувалося 19 військових частин. Зокрема, десантники, ракетно-зенітники, вертолітники... Наразі залишилась одна танкова бригада, а містечко нагадує звичайне українське село з коров’ячими кізяками на центральній вулиці.

На дворі +6 °C пронизливій вітер, дощить...Чим сьогодні живе, колись потужне, військове містечко?

Роботи у Гончарівському немає. За словами місцевого 37-річного жителя Сергія, колишнього сержанта, єдина для нього законна можливість заробити - ходити іноді вантажити лісоматеріал. Уп’ятьох, завантаживши 35 кубометрів, можна заробити по 150 гривень на ніс.

Гончарівській Ленін - живіший за усіх живих. У той час, як пам’ятники вождю у країні знесені сотнями в один день, у Гончарівському Ілліча винним у сучасних бідах, мабуть, не вважають. Стоїть на своєму місці. Молодий. Можливо, років перших з’їздів РСДРП, зі свіжим віночком під постаментом.

Центральний заклад

Часткова мобілізація, звісно ж, позначилася на Гончарівському. Поповнення, яке гончарівці називають «партизанами», вмить освоїло головне місце чоловічого дозвілля - «желєзку». Це металеве кафе-магазин. З намету поруч, де гучно відпочивають люди у формі й цивільному, молодик виносить ящик порожніх пляшок з-під пива та горілки.

На вулицях колись славетного військового містечка людей у формі стало більше. Особливо в центрі, між генделиком «железка» і непрацюючим триповерховим магазином «стекляшка». Ось один пішов -руки в кишенях, кашкет цивільний. Інший іде - взуття не за статутом.

А де ж наряд комендатури? Стоїть біля її входу. Мабуть, розуміють: місць для затриманих все одно не вистачить.

Неподалік через дорогу перекинутий дріт. Він тягнеться з дірки в паркані танкової бригади й пропадає десь у сосняку. Чи не псують його колеса авто, які швендяють туди-сюди? Бувалий захисник вітчизни, що проходив мимо, пояснив чітко і ясно: «Кабель військовий - йому по...».

Покликали, та не зайняли

- Годують тут добре, - каже чоловік 38 років, що з величезною сумкою крокує у напрямку місцевої автостанції. - І масло є, і ковбаса. Я тут вже 22 доби, а зараз їду додому на Борзнянщину. Дали триденну відпустку. Якщо вчасно не повернусь, сказали, що звернуться до прокуратури.

- А чи не важко було Вам, дорослому чоловіку, що живе вільним життям, опинитися під військовим замком в армійських стінах?

- Батьківщину слід захищати, - з помітною насолодою відповів служивий, посміхаючись своїми хмільними очима.

- Я вважаю, що даремно їх усіх сюди призвали, - говорить місцевий пенсіонер із здоровим кольором обличчя, - Нічого не роблять, горілочку тільки попивають (киває у бік «желєзкі»). Хоча торговцям добре: виручка у них відмінна.

- Молоко солдати беруть рідко, - каже бабуся із сусіднього села Смолин, що торгує на перехресті продуктами від власної корівки. - Вони краще пива візьмуть.

Військкомат дає «квиток» в один бік

Поруч зі стихійним продуктовим базаром розташована будівля колишнього готелю «Десна». Раніше тут вільного місця не дочекаєшся. Зараз усі верхні поверхи порожні. Лише перший - задіяний під магазинчики. Та це ж торговий центр! Продукти й комбікорм, будматеріали і миючі засоби, швейна майстерня і... «одяг з Європи». В «будмагу» обіцяють новий завоз: військову форму. Кого не вдягли коштом держави - можна й за свої.

З іншого боку вулиці (їх, до речі, в Гончарівському лише дві: Танкістів та Артилеристів) - магазин, що радий відвідувачам з... шостої ранку. Адже він з автостанцією - в одному приміщенні.

- Перший автобус на Чернігів - о 6.15, - пояснює продавець, яка водночас є і касиром автостанції. - Тому в 5.45 я вже повинна відкритися.

Розповідає про армію жіночка охоче і, виявляється, зі знанням справ зсередини. Сама служила у «трьох п’ятірках». Була раніше така військова частина в Гончарівському.

- Раніше в Гончарівське можна було потрапити лише за спеціальною перепусткою, - говорить колишня військова. - А зараз заходь - не хочу. Чого тільки раніше не було! Все розібрали й продали. І, прошу відмітити, ще до Януковича, на якого зараз прийнято все списувати. А зараз хочуть за кілька тижнів щось відновити? По радіо говорять, що армія зібрала 90 мільйонів гривень пожертвувань і витратить їх на бронежилети та спальники. Це ж по чім вони ті спальники купляти будуть?

- Там буде Ольга їхати, Наталчина сестра, - сповіщає касир водія автобуса «Гончарівське - Чернігів», що прийшов за відомістю. - Тобто до Чернігова - 23 пасажири.

- Сама буде чи з братом, у якого троє дітей? - посміхаючись, уточнює водій.

- А «партизанам», - питаю,- армія проїзд оплачує?

- Яке там! - дивується касир, - за власний рахунок додому їдуть.

До речі, торгівля в Гончарівському прийшла чи не в кожен будинок. Продуктові «будки» в боротьбі за клієнта оселилися ще й у дворах п’ятиповерхівок.

Розцінки

Місцевий житель Сашко говорить, що користь від мобілізації, в першу чергу, отримують нелегальні пункти продажу саморобної горілки. Він - колишній військовослужбовець, що після строкової служби в Гончарівському проходив ще й «надстрокову».

- На місцевих «точках» свято, - розповідає Сашко, судячи із зовнішнього вигляду, й сам завсідник місць продажу самогону. - Від клієнтів відбою немає.

- І багато у Гончарівському точок?

- Повно. Он там розведений спирт по 18 гривень за пляшку, тут - по 15, у сусідньому під’їзді самогон по 12, - показує рукою у різні вікна двоповерхівок, що стоять навкруги. - І це лише в цьому дворі.

Ніби на підтвердження слів Сашка, на виході з одного під’їзду стоять двоє чоловіків добряче напідпитку.

- А чого церква Ваша закрита? - запитую у тих, що вже передчасно «розговілися», киваючи на вбудовану між двоповерхівками місцеву церкву. Святий отець нібито колишній замполіт.

- Батюшка захворів, тому й закрита, - закурюючи, сповістили «підігріті».

З «буряківкою» борються під керівництвом Буряка

Інформацією про здобутки в боротьбі з нелегальним «зеленим змієм» поділилася помічник начальника Чернігівського районного відділу міліції у зв’язках із громадськістю Юлія Бакун.

- З початку року в Чернігівському районі міліція склала 130 протоколів за незаконний продаж алкоголю, - каже пані Юлія. - Що ж до Гончарівського, то там склали з десяток протоколів.

Як запевняє начальник дільничних інспекторів Чернігівського райвідділу міліції Ярослав Буряк, гончарівські «точки» - кожен день під прицілом правоохоронців.

- Щодня дільничний інспектор відпрацьовує територію Гончарівського на предмет виявлення місць нелегального продажу алкоголю, - інформує пан Буряк. - У вирішенні цих проблем міліція тісно співпрацює із органами місцевого самоврядування та військовими.

За даними начальника дільничних, призвані в рамках мобілізації чоловіки купують алкоголь у магазинах.

Скривдили...

У місцевій музичній школі мобілізацію не оголошували, тут всі свої. Семирічна Настя грає на піаніно «Ой, лопнув обруч», а на рік старша Валерія - «Скривдили».

- Я з сім’єю приїхала у Гончарівське у 1988 році. Мій чоловік військовий і отримав тут посаду командира зенітно-ракетної частини. Це було таке чудове місто, повне людей з усього Союзу, - розповідає викладач музичної школи Тетяна Євгеніївна. - Я сама, наприклад, народилася в Узбекистані. Гончарівський дім офіцерів був показовим у всьому Київському військовому окрузі, а зараз це просто клуб. Був шпиталь, у якому навіть складні операції робили, а зараз - всього лише амбулаторія і найближча лікарня - аж за 40 км у Чернігові. Колись тут була шикарна генеральська столова, а тепер на її місці й цегли не залишили. Армію скоротили, людей на вулицю повикидали, роботи не дали - живи, як хочеш. Мій чоловік, якого скоротили ще в 1993 році, 20 років стояв у черзі на квартиру, а днями його викликали в Київ і сповістили, що з квартирного обліку його зняли. Живемо у Гончарівському ми у відомчій квартирі, а тому будь-якої миті нас можуть попросити її звільнити для якоїсь іншої військової родини.

* * *

- Кажуть, що дома в одного з гончарівських замполітів знайшли два бідони пожертвуваного армії меду та натівську форму, - подейкують жінки пенсійного віку. - А в кухаря армійської їдальні погреб забитий солдатською їжею. От самі і судіть, кому допомагає нинішня мобілізація.









Ігор Стах, "Чернігівщина" № 16 (468) від 17 квітня 2014

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.