Ольга Чижова: Чотирилапі – друзі?
Ранок. Тролейбусна зупинка. Заклопотані чернігівці їдуть на роботу. А поруч спокійно сидить маленька дворняжка. Вона нікого не чіпає, ні на кого не гавкає, просто заглядає в очі байдужим людям і сумирно просить попоїсти. Хтось дістає з сумки приготований на обід бутерброд і протягує песику. І раптом просто вражаюча фраза від чоловіка з іншого боку зупинки: «Та її саму треба на ковбаси пустити! Чого вона випрошує?» Чоловік тримає за руку малого сина. Той, почувши слова батька, посміхається, підбігає до собаки і наступає йому на лапу. Звідки така агресія? Чим завинила тварина, яка просто хоче їсти? Тим, що колись такі самі злі люди викинули її на вулицю?
На цю тему вже писано-переписано, говорено-переговорено, але мало що змінилося. І от запитання: чому? Звичайно, проблема бездомних тварин повинна б регулюватися владою, мають виділятися кошти на притулок або хоча б стерилізацію. Але це лише одна сторона медалі, яка якраз і обговорюється найчастіше. Мені хотілося 6 затронути й інший її бік. Ми очікуємо цивілізованого вирішення проблеми від влади, а самі а цей час поводимося, як дикуни.
— Думаю, люди недолюблюють собак, адже розуміють, що вони кращі за нас. Вони ніколи не зрадять, ніколи не забудуть, ніколи не залишать, — каже Олена Столярова, президент міської громадської організації «Центр захисту тварин». Її особиста боротьба з існуючим станом речей почалася ще кілька років тому.
Олена з чоловіком придбали квартиру під магазин. Разом з приміщенням їм дісталася кумедна собачка Лізка, яка невдовзі стала улюбленицею усього двору. Але якось з прогулянки Ліза не повернулася. Олена шукала її цілий день разом з місцевими дітлахами, але безрезультатно. Тоді хтось порадив поїхати на звалище на Масани, куди відвозить підстрілених собак спеціальна служба. Свою дівчинку господарі впізнали одразу ж за лапкою, яка виднілася з-під інших трупиків. Лізу застрелили зі шприцемета, навіть незважаючи на яскраво-червоний нашийник із номером телефону господарів. Залишити цю справу просто так Олена не могла. Собаку відвезли на експертизу до Києва, щоб не було ніяких непорозумінь і підлогів. Результати розтину просто приголомшили: набряк легенів. Тобто тварина задихалася, поки не зупинилося серце. Довга і болісна смерть. Використання препарату, який її викликає, заборонено усіма міжнародними конвенціями.
ПОЧИНАТИ ТРЕБА З СЕБЕ
Олена намагалася шукати правди, але марно:
— Знаєте, я ніби іншопланетянка, намагалася змінити світ. Зверталася у всі інстанції, від міської влади і до президента. Писала навіть у Спілку захисту тварин при королеві Британії. Там були вражені такою жорстокістю, обіцяли допомогу, — розповідає Олена.
За ці роки жінка багато чого зрозуміла. По-перше, чекати, що хтось все ж таки схаменеться і вирішуватиме проблему, не варто, потрібно діяти самій. Єдиний вихід — стерилізація.
— Що за звичка у наших людей: підкидати цуценят від своєї собаки до сусіднього району? Звичайно, на вулицях будуть цілі зграї. Адже простіше один раз зробити операцію своєму псу і не думати, куди збувати малечу.
Поки влада думає над доцільністю стерилізації бездомних тварин, Олена робить це за власні кошти. А це 100 грн. за тварину. Вже прооперовано близько 70 собак.
— Найобразливіше, коли потім цих собак все-таки вбивають. Вони ж взагалі не становлять жодної загрози — від чого їм бути агресивними, якщо гормонів нема? Знаєте, як буває, увесь двір виходжує цю собаку, годує, вичісує, стерилізує. Діти з нею бавляться, усі до неї звикли, а потім раз — і нема собаки. Та ще й убивають на очах у всіх, — розповідає Олена.
Але знає тепер жінка і ще одне: можливо не так часто і їздили б ті собаколови, якби не деякі окремі індивіди. За статистикою (у Центрі захисту тварин спеціально цікавилися), телефонують у службу відстрілу в основному пенсіонери. Можуть «не злазити з телефону» по кілька годин, поки все ж не досягнуть свого. Ось так і буває: доглядає цілий двір песика, а комусь одному він жити заважає, гавкає, бачте. Може, сусіди теж скоро заважатимуть? Зустрічала Олена людину, яка після таких от телефонувань ходила до церкви ставити свічку — щоб гріхи простилися. Але ж це вбивство! Тут і церкву збудувати мало буде!
«НЕЛЕГАЛЬНИЙ ПРИТУЛОК»
Ринок — це своєрідний притулок для усіх бездомних собак.. Вже досвідчені старожили вулиць приводять сюди новачків, яких тільки-но викинули на вулицю. Багато серед них і породистих. Заводять великих бійцівських собак, а потім елементарно їсти нічого — от і викидають. Мільйон разів треба все зважувати перед тим, як брати на себе відповідальність за чиєсь життя! На ринок тварини приходять, щоб хоч щось перекусити. А добрі люди ще й під прилавками заховають, подалі від сонця і жорстоких очей.
Продавець Оксана може сміливо сказати, що живе заради таких тварин. Вони буквально витяти її з того світу. Жінка пережила чотири сеанси хіміотерапії. Після останніх процедур визирнула у вікно лікарні і побачила маленьких цуценят, Хіба можна в такій ситуації хворіти? Довелося вставати і шукати, чим би їх нагодувати.
— У нас між рядами лежать пси. Вони нагодовані, їм нічого від перехожих не потрібно, просто сплять собі. І от, якщо поспостерігати, то кожен третій, хто проходить, намагається якось спеціально зачепити тварину: чи то ногою вдарити, чи на лапу наступити. Та що ж це таке? Ми ж не просимо ніякої ласки чи їжі для бездомних тварин, знайдуться добрі люди — нагодують. Просто проявіть хоч крихту співчуття, і не треба жорстокості. Поки ми не навчимося любити тварин, ми не будемо поважати один одного, — впевнена Оксана.
Щоранку на роботу вона, як і інші продавці, приходить схвильована: чи усі улюбленці повернулися, чи усі здорові. Починається робочий день з годування — це для неї зовсім не важко. Іноді навіть додому забирає собак — помити, потравити бліх, нагодувати як слід. А вдома вже і так п'ятеро, серед них навіть двоє йоркширських тер'єрів — усі з вулиці. Завжди з собою у Оксани і медикаменти для невідкладної допомоги — мазі, уколи. Тут радо зустрінуть і приласкають усіх без винятку тварин: котики гріються на сонечку прямо біля бутиків, собаки сплять трошки осторонь. Сьогодні між собою продавці діляться радістю — приходила нова «дівчинка" із гарненькими цуценятами — напівпородистими. От тільки живуть ці тварини недовго. Чотирирічний Шакал — найстарший. Його рятує недовірливість, близько до незнайомців пес не підходить. Все одно комусь починають заважати — і тоді приїжджають страшні собаколови із шприцеметами. Іноді знайомі попереджають заздалегідь. Тоді вдається заховати чотириногих друзів деінде.
Хочете допомогти? Будь ласка! Найголовніше, що може при бажанні зробити кожен — не бути жорстоким до тих, кому потрібна наша допомога. Не забувайте, рівень культури суспільства визначається його ставленням до нужденних, у тому числі і до безпритульних тварин!
Ольга Чижова (щотижневик „Чернігівські відомості”, 13 серпня 2008 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.