Чому нас так лікують? На питання чернігівців відповідає Юрій Бойко

Всі ми, незалежно від віку, статку та професії, іноді хворіємо, а, отже, є пацієнтами медичних установ. На жаль, після їх відвідування у жителів Чернігова часто виникають питання, на які ми й попросили відповісти начальника управління охорони здоров’я Чернігівської міської ради Юрія Бойка.

Ганна, жителька центру:
— Чому в лікувальних установах міста різна вартість однакових платних медичних послуг (УЗД, аналізи тощо)?

— У першу чергу це пов’язано з процесом формування собівартості послуги. Наприклад, в одній лікарні на апараті УЗД працює лікар вищої категорії, а в іншій — лікар II категорії. А оскільки заробітна плата є невід’ємної складовою вартості послуги, звідси й різна ціна послуги. Крім того, та сама процедура робиться на різних апаратах, у яких різна вартість й енергоспоживання, що також впливає на процес ціноутворення.

Ольга, жителька вул. Воровського:
— Чому для пацієнтів з захворюваннями щитоподібної залози всі аналізи на гормони платні, а для діабетиків і аналізи, і лікування безкоштовне. Адже всі ці захворювання гормональні?

— Діагностика гормональних порушень щитоподібної залози досить дорога, а особливо придбання ізотопів для цього дослідження. Бюджетних грошей на придбання реактивів та інших складових не вистачає, тому доводиться використовувати гроші пацієнтів.

Софія, жителька Чернігова:
— Чому людина, яка не має офіційного статусу постраждалого від аварії на ЧАЕС, не може навіть на платній основі лікуватися в Чорнобильському центрі, адже всі жителі Чернігова фактично постраждали від Чорнобильської катастрофи? Чи можна це питання врегулювати на рівні міського керівництва?

— Вся справа в тому, що Центр і створювався як лікувальна установа для осіб, які постраждали від аварії на ЧАЕС. Відповідно, державне фінансування розраховано тільки на цих осіб. Дійсно, всі жителі Чернігова фактично постраждали від Чорнобильської аварії і у тій чи іншій мірі страждають на різні хронічні захворювання. Але ті, хто не має відповідного документального підтвердження статусу потерпілого, не можуть відповідно і користуватися пільгами, котрі надаються цій категорії пільговиків, у тому числі і лікуватися у вищевказаній медичній установі. Центр — установа обласного підпорядкування, тому всі ці питання можна вирішувати тільки на обласному рівні.

Юрій, житель Лісковиці:
— Чому дотепер основним екстреним жарознижуючим та болезаспокійливим в арсеналі швидкої допомоги є анальгін з димедролом, адже його вже не використовують практично в усіх цивілізованих країнах?

— Міністерство охорони здоров’я України сертифікувало ці препарати, отже, вони дозволені до застосування на території України.

Ганна, жителька вул. Полуботка:
— Фактично міський травмпункт не забезпечений медикаментами, лікувальними й перев’язочними засобами, рентгенівською плівкою. Тому травмованого привозить швидка допомога, а потім він найчастіше сидить в травмпункті і чекає, поки родичі привезуть гроші, щоб купити необхідне для надання йому медичної допомоги. А якщо в цей час родичів у місті немає, і нікому гроші підвезти, що ж цій людині залишатися без медичної допомоги або ж їхати зі зламаною ногою за грошима? Чи можна організувати так роботу медслужби міста, щоб хоча б необхідну екстрену допомогу людина могла одержати безкоштовно?

— Ви говорите досить категорично. Травмпункт не забезпечений рентгенівською плівкою, медпрепаратами, перев’язочними матеріалами тощо. Але це зовсім не так. Дійсно, медикаментів у лікарні не вистачає, у тому числі й у травмпункті. Але якщо доставили тяжко травмовану людину, і постає питання про її життя або смерть, то необхідну допомогу обов’язково нададуть. А вже коли вона вийде з небезпечного для життя стану, то їй запропонують у вигляді благодійних внесків оплатити за можливості (я підкреслюю, за можливості) своє лікування. Я не вірю, що людині в описаній вами ситуації, коли немає родичів або з собою  грошей, не надали медичну допомогу. Зазвичай лікарі вникають у ситуацію і людину зі зламаною ногою не відправляють в аптеку. Але з іншого боку, ми неодноразово запрошували жителів міста ставати членами лікарняної каси. Ми не приховуємо, що фінансування наших лікувальних установ недостатнє, і не завжди можемо в повному обсязі надати медичну допомогу безкоштовно. А для члена лікарняної каси вся медична допомога надається в обсязі, передбаченому уставом цієї організації.

Юлія, жителька вул. Нафтовиків:
— Останнім часом наш дільничний лікар на виклики не приходить, а лікує жителів нашої вулиці переважно по телефону. Це що, такий новий вид медичних послуг?

— Це такий нетиповий випадок, можна сказати надзвичайний. В такому разі ви мали б відразу повідомити про нього керівникові медичної установи, що обслуговує вашу ділянку, або ж в управління охорони здоров’я. По телефону ми ніколи не лікували, і, маю вас запевнити,  у майбутньому лікувати не будемо.

Галина Іванівна, пацієнтка поліклініки № 3:
— Уже протягом декількох тижнів намагаюся записатися на прийом до фахівця, але талонів не вистачає. Чи не можна зробити попередній запис, щоб людина могла записатися до лікаря заздалегідь на той час, що її влаштовує?

Юлія, пацієнтка поліклініки № 3:
— Уже три місяці не можу записатися до невропатолога, немає талонів. Чи не можна ввести попередній запис?

— Я вперше почув про таку ситуацію в поліклініці № 3. Ситуація, описана вами, була в поліклініці № 2, але в тому випадку до нас в управління постійно зі скаргами зверталися люди. Щодо поліклініки № 3, то скарг з боку пацієнтів не надходило. Дана ситуація буде розглянута, і якщо це не поодинокий випадок, а вже сформована порочна система, то обов’язково будуть вжиті відповідні заходи.


Галина Петрівна, жителька Масанів:
— На жаль, як правило, лікарі лікують не людину в цілому, а кожен фахівець свою хворобу. При цьому, звичайно, наступний фахівець зовсім не погоджує свої призначення з попереднім. Можливо доцільніше було б лікуватися в сімейного лікаря, який би добре знав стан здоров’я своїх пацієнтів?

— Дана ситуація не зовсім відповідає дійсності. Кожен житель нашого міста має особисту медичну амбулаторну картку, в яку лікар, після відвідування його хворим, вносить відповідний запис. І будь­який фахівець (хірург, терапевт, невропатолог тощо) перед призначенням того або іншого препарату обов’язково подивиться записи своїх колег. Що ж стосується інституту сімейних лікарів, то на сьогоднішній день ситуація з цим питанням в Україні досить неоднозначна. Не варто тішити себе ілюзіями, що сімейний лікар в повному обсязі знайомий з усіма існуючими захворюваннями й може з ними негайно впоратися. Тому в умовах обласного міста, де доступна допомога фахівців різного профілю, хворий швидше за все піде лікуватися до фахівця вузької спеціалізації. Зовсім інша справа в умовах сільської місцевості, де не вистачає лікарів. От у цьому випадку буде доцільним сімейний лікар як первинна медична ланка. Він проведе первинну діагностику та «сортування» хворих, тобто за можливістю надасть медичну допомогу, а при необхідності направить хворого до фахівця в районну або обласну лікарню. В умовах міста, де є різні фахівці, я вважаю, що сімейні лікарі повинні обслуговувати віддалені ділянки міста (Масани, Забарівка, Бобровиця), звідки складно доїхати до поліклініки. Там вони сьогодні є, й досить затребувані у населенням.

Юлія, жителька Чернігова:
— Я корінна жителька Чернігова. Тут народилася й прожила все своє свідоме життя. Наразі вчуся в Ніжині й там тимчасово прописана в гуртожитку. Коли я стала ставати на облік у жіночу консультацію по вагітності, з мене зажадали гроші, мотивуючи це тим, що вважаюся іногородньою. Наскільки це обґрунтовано?

— На сьогодні ви прописані в Ніжині й фактично є жителькою цього міста. На медичне обслуговування у бюджеті Ніжина закладені гроші. Тому ви й повинні там ставати на облік. Ми не можемо охопити медичною допомогою всіх бажаючих жителів області. Тому, якщо ви хочете спостерігатися в жіночій консультації Чернігова, то повинні допомогти фінансово здійснювати цей процес. Адже на вас гроші в міському бюджеті не закладені.

Наталія, жителька вул. Шевченка:
— У жіночій консультації немає фахівців вузьких спеціалізацій (офтальмологів, хірургів тощо). Щоб проконсультуватися, вагітній жінці потрібно вистояти в поліклініці чергу за талоном. Чи не можна організувати прийом фахівців у жіночій консультації або ж видавати талони до фахівців через лікаря жіночої консультації?

— Це питання ми розглянемо й приймемо відповідне рішення. Система амбулаторної допомоги вагітним жінкам повинна бути доведена до досконалості.

Віра, жителька проспекту Перемоги:
— Найчастіше час, зазначений на талоні, не збігається з часом прийому. Чи не можна це якось урегулювати?

— Урегулювати це не вдасться, тому що тут не можна ввести принцип плановості. Наприклад, лікар веде прийом, а тут надходить хворий, що вимагає невідкладної допомоги (висока температура, біль у животі тощо), або ж пільговий хворий (інвалід І групи, учасник бойових дій тощо), і черга відразу зміщається. З іншого боку, й нормативи, що виділені для прийому лікарем одного хворого, маленькі, і для того, щоб досконально обстежити пацієнта, лікареві потрібно більше часу.

Інна, жителька Чернігова:
— Чому не можна лікуватися у того лікаря, якому ти довіряєш, а тільки у свого дільничного?

— Якщо люди будуть вільно переходити з однієї поліклініки в іншу, то порушиться баланс бюджету. Адже на кожну поліклініку виділяється фінансування залежно від чисельності населення району, яке обслуговує дана лікувальна установа. Але в деяких випадках, коли є об’єктивні причини, наприклад, людина змінила адресу, але хоче лікуватися в поліклініці за колишнім місцем проживання, ми звичайно йдемо назустріч. У таких випадках людина пише заяву в управління охорони здоров’я, ми її розглядаємо і, як правило, задовольняємо.

Наталія, мама малюка:
— Моя дитина лікується в дитячій міській поліклініці № 1. У нас об’єднані дві дільниці (будинки по вул. Мстиславській, 52 і Мстиславській, 56),  завжди дуже великий наплив хворих дітей. Лікар (пенсійного віку) не справляється, нервує, кричить на хворих дітей, неуважно їх оглядає тощо. Яким чином можна розв’язати цю ситуацію?

Юлія, жителька вул. Красносільського, мама маляти:
— По півдня сидимо в черзі до свого дільничного педіатра, дитину лікар оглядає несумлінно, поводиться грубо. Просимо вашого втручання.

— Те, що лікар грубіянить і неуважно оглядає дитину, звичайно, не плюс цьому лікареві, але ситуацію зрозуміти можна. У місті, як і у всій державі, не вистачає педіатрів. Справа в тому, що протягом шести років у медуніверситетах була зроблена ставка на сімейних лікарів, а лікарів­-педіатрів не випускали. Наразі у дитячій поліклініці № 2  30 лікарських вакансій вільні, у поліклініці № 1 — аналогічна ситуація. Наразі я був би вдячний, якщо б ви назвали прізвище лікаря, тоді б ми в індивідуальному порядку розглянули цей випадок.

Іван, житель Чернігова:
— На мою думку, територію міськлікарні № 1 використовують досить нераціонально, здають приміщення різним комерційним установам. Вважаю, що набагато доцільніше було б організувати там медичне містечко, яке б поєднало державні й комерційні установи.

— Питання поставлене досить радикально. На території міськлікарні № 1 дійсно є приватні структури, у тому числі й медичного напрямку. Але робити медичне містечко в центрі міста, де підвищена загазованість і скупченість людей, вважаю недоцільним.

 Олена Березкіна газета "Чернігівські відомості", 13 серпня 2008 року

 

 

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.