Баба ЯГА – Ємєльяну Грозному: «Ти не бреши, що в Україні чиновник краде і донині!»

Омельку, - суче ти дитя!
Ти зіпсував мені життя!

Мене твої «дістали» речі,
Аж довелося злізти з печі!

Взяла мітлу, та, щоб тобі,
Сидів чортяка у трубі!

А то б я прилетіла так,
Що з тебе став би тертий мак!

Подякуй чортові, що я
І дорога мітла моя

Не пролетіли у трубу
І не пройшлися по горбу

Твоїм, москалю! Пам’ятай
Яга ще в силі. Тож хоч дбай

Ти про безпеку, все одно
Я залечу в твоє вікно!

Приб’ю і чортові віддам
Омелька душу. Хай він там

Її скупає у смолі,
Щоб знав, падлюко, на землі

Чиїй ти жив, чий хліб ковтав,
Якою мовою писав!

Ти ж, гаде, бачу, маєш смак
І міг би написати так,

Що і земля і славний люд
Збігалися б з усіх усюд

Читати, як Майдан гуде,
Як Ющенко в народ іде!

Ти думаєш, як я Яга,
То не була моя нога

На тім Майдані?! Ні, була!
Я всіх чортів туди вела,

А, крім чортів, - лісовиків,
Русалок зі старих ставків.

Все наше плем’я раз у раз
І досі згадує наказ,

Який нам Ющенко давав,
Коли казав, що сам не крав

Руками білими махав
І Україну так кохав,

Що навіть відьми і чорти
Схотіли мати паспорти,

Щоби і ми були народом…
І що, Омельку, бачу, згодом

Такі, як ти, забули знов
І рідну мову і любов

До материнської землі?!
О, кляті, підлі, москалі!

Га, сучий сине, де ти був,
Коли Майдан геройством гув?!

І я б не знала, що ви є,
Та бісеня одне моє

Старій Язі комп’ютер – «на»
Я подивилась і страшна

Мені явилася картина.
Яка ж паскудна павутина
 
Той Інтернет! Такі як ти
Сто крат ще гірші, ніж чорти!

Я думала, що ви отам
Всі пишете, що «не віддам

Я москалеві Україну»!
А ти?! Де в тебе, бісів сину,

Слова про неньку, про любов,
Про те, що треба лити кров

Поганську – люту і ворожу?!
Негоже, хлопче, ой, негоже!

Читаю я твої вірші
І - чесно - верне із душі!

Якісь там «ЄЦи», «Регіони»,
Якась корупція, закони,

І дуже підозрілий БЮТ
Ледь баба виплуталась з пут.

Я не така дурна Яга
У мене швабра й кочерга,

Мітла і піч, і відер три….
Ну, правда, спала років три…

Так що за цей змінилось час,
Що дух майдану вже погас?!

Брехня! Не вірю, ти, Омельку,
Заткни свою брехливу пельку!

Де «Наша Україна», га?
Це я питаюся – ЯГА!

Де пан Обушний? Га, кажи?
Чого не пишеш?! Не бреши,

Що їх нема у тім, що є…
Політикум… О, ба, моє

Ще мислення не підвело…
Я не якесь тобі село!

Я хоч живу в глухім бору
Та я ніколи не беру

Дурного в голову собі
І досі вірна боротьбі!

І тут в Семенівських лісах
При трьох великих сірих псах

І мудрих чотирьох котах
(У мене є й домашній птах –

Сова, хоча вона й глуха)
Я – баба мудра і лиха.

Отож, Омельку, сучий сину
Пиши про «Нашу Україну»,

Обушного, про їх діла…
А ні, то буде баба зла!

Як напущу своїх чортів,
То я клянусь тобі, схотів

Би ти сховатись навіть в люк
Вони й там знайдуть і… каюк.

До пекла підеш, чортів брат,
І там за муром чорних ґрат

Кипітимеш у казані.
Отож, Омелечку, мені

Ти вір. Берись за розум, хлопче,
Тоді тебе і чорт не стопче

І не бреши, що в Україні
Чиновник краде і донині!

А будеш правильним, то знай
Тебе рекомендую в рай!

Баба ЯГА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.