Особливий дитсадок у Киїнці

Сусідські діти Даня і Артемій, які кілька років живуть у Киїнці Чернігівського району, цьогоріч пішли до першого класу місцевої школи. Навчатися тут їм дуже подобається. Із захопленням розповідають про нових друзів, добру вчительку, смачні обіди… А це, днями, із хлопцями разом йшла додому. Шестирічки у гарних костюмах із новими ранцями емоційно й голосно, мабуть, від вражень ділилися шкільним життям, а потім раптом один із них мовив: «Ех, жаль, що мама і тато нас у дитсадок до Чернігова возили, ми стільки втратили... Однокласники кажуть, що садочок у Киїнці – особливий. Сергійко та Максим і досі згадують своїх виховательок, величезні дерев’яні автомобілі і якогось дядю Вітю…» Мені згадалося дитинство і також захотілося піти у дитсадок.

Народжуйте!

Нова ошатна двоповерхова будівля. Скрізь чистота, багато квітів. Мене зустрічає веселий чоловік.
– Добрий день! Я з газети. Кажуть, що ваш дитсадок особливий. Це правда?
– Чистісінька! Такого нема ніде.
Як з’ясувалося пізніше – це й був той самий дядя Вітя, про якого розповідали сусідські хлопчики. Віктор Пеньков тут багато років працює завгоспом та кочегаром і дуже любить дітей. А ще, він надійне плече і вдома, і на роботі для Зої Пенькової – завідувача дошкільного навчального закладу «Малятко».
Піднімаюся на другий поверх. У невеличкому кабінеті – світло і затишно. Багато книжок, журналів, якихось паперів і квітів. Розмова з Зоєю Олександрівною тривала недовго, але цього було досить, аби переконатися, що ця жінка всю свою душу і серце віддає дітям.
– Не уявляю себе без малят та дитячого садочка. Тридцять років ось так й «варюся», – жартома і всерйоз каже педагог вищої категорії. – Ще недавно до нас батьки приводили і привозили своїх чад із Зарічного та Радянської Слободи. Нині ж приймаємо лише місцевих діточок. Чотири групи переповнені, в середньому по 25-26 вихованців. Та й останнім часом у Киїнці суттєво зросла народжуваність, приміром, якщо у 2009 році на світ з’явилося 23-є дітей, то у 2010-му – 49, 2011-му – 39. А це означає, що ми не можемо всім надати освітніх послуг і задовольнити потреби сільської громади, тому навіть утворилася черга.

За словами керівника дитячого закладу вони вже давно думають про будівництво додаткової групи:
– Ситуація стосовно переповненості дитсадка відома всім – і районній владі, і обласній. Але, для того, щоб розпочати будівництво, потрібно багато чого зробити, зокрема внести це питання до плану розвитку села, віднайти кошти. Така процедура потребує не одного року, і не двох. Затій собі сарай зводити – не придумаєш, де й що дістати, а тут – нова група.
Розумію невдоволених батьків, більшість з яких звинувачує державу. Але ж не може наша країна за день все зробити, що ми хочемо! Сподіваюся, настане мить, коли садок відвідуватиме не дев’яносто двоє дітей, а набагато більше. Отож батьки, народжуйте!

Не лише щедрі грядки…

Як розповіла Зоя Пенькова, вперше в історії району їхній дошкільний заклад було атестовано з відзнакою і тим самим педколектив довів усім, що сільський дитсадок не гірший за будь-який міський. А днями на обласній колегії, яка відбувалася на базі киїнського дошкільного закладу, представник управління освіти і науки облдержадміністрації з гордістю сказав: «Ми б дуже хотіли, щоб таких дитсадків було більше не лише у Чернігові, а й у всій Україні!»
– У нас працює дев’ять педагогів: сім вихователів, музичний керівник та завідувач, – продовжує Зоя Олександрівна. – Двоє вихователів мають вищу дошкільну педагогічну освіту. Це – Ніна Бойко та Наталія Хоменко. До речі, у Чернігівському районі таких фахівців лише троє.
Кожен педагог працює за певною інноваційною технологією. Результати дуже хороші. А загалом у нас є що показати і розповісти. Створюємо у закладі розвивально-ігрове середовище, тобто умови в яких діти почувають себе господарями. Все навкруги – на рівні очей вихованців. Малеча не питає у вихователя дозволу щось взяти чи зробити, вона бере олівці та папір й малює. Хочеться дитині спостерігати за хом’ячком чи милуватися квіткою – будь-ласка. Забажає відпочити – для цього маємо спеціальні куточки з м’якими дитячими меблями.

Одна зі сходинок у формуванні національної свідомості дошкільнят – участь дітей у проведенні Дня села, до якого малята старанно готуються з музичним керівником Валентиною Білан.
Садочок забезпечено методичною базою. Дякуючи сільській раді, педагоги використовують у своїй роботі періодичні видання: науково-методичний журнал «Дошкільне виховання», часопис «Розкажіть онуку», науково-методичні додатки «Палітра педагога» та «Джміль». Така література допомагає вихователям підвищувати рівень самоосвіти. А ще колеги залюбки працюють у групах із ноутбуком, де міститься дуже багато корисної інформації: музичні твори, наочний матеріал, мультфільми, фотоархів… Крім дидактичного матеріалу, багатьох ігор та іграшок, садочок має мультимедійну дошку та кінопроектор.
– Ми самі складаємо методички, створюємо фільми, презентації занять. Беремо активну участь в обласних та всеукраїнських естафетах педагогічних інновацій. Нещодавно зустрічали колег із Ніжинського району. Для гостей демонстрували інноваційні технології Олена Землянікова на тему: «Використання нетрадиційного обладнання з дітьми раннього віку», Юлія Клименко – «Кольоротерапію», Галина Пшенична – «Розвиток дітей дошкільного віку завдяки засобам ейдетики», Наталія Хоменко – «Використання аромотерапії в системі оздоровчої роботи».
Натомість Зоя Пенькова відвідувала дошкільний заклад у селі Степові Хутори Носівського району. Окрім неймовірного ремонту і комфортних умов, в яких виховують дітей, її вразили люди, що там працюють.

– Тісне спілкування з колегами інших садочків дуже корисне, адже ми обмінюємося досвідом, напрацюваннями, методичними рекомендаціями щодо створення ігрових осередків, методичною літературою, – переконана завідувач. – Коли двері нашого дитсадка відчинили колеги з Київщини – особливо не здивувалася. Ми показали їм все що маємо й багато чого розповіли нового. Столичні гості були у захваті від майданчиків, де багато казкових тварин, різних декорацій, які власноруч виготовила помічник вихователя Валентина Морзєва. А особливо їм сподобався наш город, де щедро вродили помідори, бурячки, морква, цибуля, щавель… До речі, доглядають за ділянкою також педагоги.

Киїнський дошкільний навчальний заклад «Малятко» відновив свою роботу після майже п’ятирічної перерви завдяки ініціативі сільської громади та сільському голові Людмилі Хомазюк. Після капітального ремонту тридцятирічне приміщення закладу вже п’ять років широко відкриває свої двері для сільської дітвори.
А ще, він став методичним центром району і навіть області. Тут практикуються вихователі та педагоги з обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Ушинського. Ось такий – особливий сільський дитсадок!
На цьому я хотіла поставити крапку. Але згадала щасливі оченята дітей молодшої групи Олі Заровної, Поліни Годун, Ані Хоменко, Артура Руденка:
– Нам тут подобається і свій дитсадок ми дуже любимо!
Діти – найголовніші судді.

Лариса Галета, тижневик «Деснянка вільна» №77 (376), фото автора

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.